Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №644/5617/24 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/5617/24

Провадження № 2/644/667/26

14.01.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бугери О.В.,

за участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю., Книшенко А.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

УСТАНОВИВ:

15.07.2024 року позивачем подано до суду позовну заяву, в якій позивач просила суд в порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортний засіб HYUNDAY TUCSON 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та стягнути з ОСОБА_4 на її користь компенсацію у розмірі 149304,50 грн замість частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на даний транспортній засіб.

В обґрунтування позову посилалась на те, що з 21.08.2020 року вона перебуває в шлюбі з відповідачем, від шлюбу мають спільну дитину, за час перебування в шлюбі придбали відповідний транспортний засіб, який зареєстрований за відповідачем. Оскільки за період шлюбу вони придбали даний транспортний засіб, то він в силу ст.ст. 60, 61 СК України є спільним сумісний майном подружжя та підлягає поділу між подружжям. Відповідно до вимог ст.ст. 68, 69, ч.1 ст. 70 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності, розпорядження даним майно здійснюється виключно за взаємною згодою, частки у разі поділу такого мана є рівними. Враховуючи, що транспортний засіб є неподільною річчю, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення, оскільки домовленості на поділ даного майна в досудовому порядку досягнуто не було, просила поділити відповідний транспортний засіб шляхом виділення його у власність відповідача та стягнення на її користь, за її згодою, вартості 1/2 частини транспортного засобу. Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу його ринкова вартість визначена в 298609 гривень. Оскільки має право на половину майна, то просила стягнути 149304 гривні. Посилалась на відповідну судову практику Верховного Суду.

Представником позивача 22.04.2025 року подано заяву про уточнення позовних вимог, просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя 1/2 частину ринкової вартості транспортного засобу HYUNDAY TUCSON 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 149304 гривні 50 копійок.

В обґрунтування поданої заяви посилались на те, що ОСОБА_4 23.07.2024 року було продано спірний транспортній засіб, та даний правочин вчинений вже після надходження позовної заяви до суду та без згоди позивача, а в п.1.2. Договору було зазначено, що продавець гарантує, що майно яке є предметом продажу за даним договором належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває та не являється предметом спору у суді. Оскільки укладений договір не містить згоди ОСОБА_3 на його укладання, є фраудаторним, був здійснений не в інтересах сім`ї, а в інтересах самого ОСОБА_4 , тому вважали, що позивач має право на стягнення компенсації вартості 1/2 частки відчужуваного рухового майна. Посилались на відповідні правові позиції Верховного Суду щодо врахування ринкової вартості подібного за своїми якостями майна на час розгляду справи, такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку із припиненням її права на спільне майно. Ринкова вартість транспортного засобу визначена відповідно до звіту про оцінку майна та склала 298609 гривень, оскільки позивач має право на половину спільно набутого майна у шлюбі, то ціна позову складає 149304,50 грн.

Ухвалою від 29.07.2024 року було відкрито провадження у справі, призначено підготовчий розгляд справи, відповідач 02.10.2024 року отримав копію позовної заяви з додатками, копію ухвали про відкриття провадження у справі, подав суду заяву про отримання електронних повісток на мобільний телефон. Представник відповідача адвокат Стрельникова І.Г. 06.11.2024 року ознайомилась з матеріалами справи. Відзив на позовну заяву відповідачем не подавався. 02.12.2024 року представником відповідача подано в паперовому вигляді клопотання про долучення до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу від 06.04.2021 року №5676/21/032452, договір комісії, акт огляду транспортного засобу та договір купівлі-продажу №6347/2024/4776472 від 23.07.2024 року.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову викладені в поданій заяві від 22.04.2025 року підтримав та просив їх задовольнити. Посилався на обставини викладені в позовній заяві, просив врахувати, що відповідним наданим звітом підтверджується саме ринкова вартість транспортного засобу, в рамках даної справи двічі проводилось підготовче засідання та сторона відповідача у разі незгоди із визначеною ринкової вартістю не була позбавлена процесуальної можливості звертатись до суду із відповідним клопотанням про призначення експертизи чи подавати свої докази на підтвердження саме ринкової вартості, надані стороною відповідача докази не є підтвердженням ринкової вартості та подані з порушенням процесуального закону.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на тому, що звіт наданий стороною відповідача не є доказом, оскільки наданий суду не в повному обсязі та сторона відповідача була позбавлена можливості оцінити даний звіт, звернутись за отриманням рецензії на даний звіт. Просила врахувати подані суду копії договорів купівлі-продажу, акт огляду транспортного засобу, якими визначена вартість спірного транспортного засобу 49000 грн. Окрім того, просила не враховувати поданій звіт, оскільки під час його складання суб`єктом оціночної діяльності не проводився огляд транспортного засобу. Зазначала, що після отримання повного тексту звту має намір звернутись за отриманням рецензії. Після дослідження всіх доказів у справі, було оголошено перерву до 04.12.2025 року для подання повного тексту звіту, стороною позивача, 01.12.2025 через систему «Електронний суд» було надано клопотання про встановлення додаткового строку на подання доказів у цивільній справі з повним текстом копії звіту та копію звіту з оновленою інформацією про вартість спірного майна, копія клопотання з додатками була також направлена рекомендованою поштою на адресу відповідача та була ним отримана 04.12.2025 року.

В судове засідання призначене на 04.12.2025 року відповідач, представник відповідача не з`явились. Представником відповідача, 01.12.2025 року, було подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із її плановою госпіталізацією з 03.12.2025 року по 24.12.2025 року, судом відповідна заява була задоволена, по справі оголошено перерву до 14.01.2026 року. Про час та дату розгляду справи відповідач та представник відповідача були повідомлені належним чином, завчасно, до суду не з`явились, відповідачем 13.01.2026 року було подано заяву про відкладення розгляду справи оскільки він зобов`язаний виїхати у відрядження, а його адвокат перебуває на лікарняному. Доказів, що підтверджують причини неявки в судове засідання до поданих заяв до суду не було подано. Враховуючи повторну неявку відповідача та представника відповідача, та не надання доказів на підтвердження причин неявки в судове засідання, не подання будь-яких додаткових пояснень, доказів, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 01.10.2009 року.

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 10.03.2005 року.

Сторони перебувають в шлюбі, що зареєстрований 21.08.2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

06.04.2021 року ОСОБА_4 було придбано транспортний засіб HYUNDAY TUCSON 2007 року випуску.

Тобто, відповідний транспортний засіб був придбаний в період шлюбу. Сторонами зазначені обставини під час розгляду справи не оспорювались. Частки у спірному майні подружжя є рівними по 1/2 за кожним.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватись за письмової згоди другого з подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до наданої копії договору купівлі-продажу №6347/2024/4776472 від 23.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 відчужив транспортний засіб HYUNDAY TUCSON, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , покупець ОСОБА_5 , відповідно до п.3.1. визначено за домовленістю сторін ціну транспортного засобу 49000 грн.

Тобто, в даному випадку, після відкриття провадження у справі, відповідачем було здійснено відчуження транспортного засобу, що є спільним сумісним майном подружжя. Суд зазначає, що про існування спору щодо відповідного транспортного засобу відповідач був обізнаний, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія ухвали від 19.06.2024 року у справі №644/3659/24, провадження №2/644/2263/24 про відмову ОСОБА_3 у прийнятті зустрічного позову до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя до спільного розгляду із позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Позивач зазначала при подачі заяви 22.04.2025 року, що про відчуження майна вона не була обізнана, а також про те, що кошти від відчуження відповідачем не були використані в інтересах сім`ї та доказів їх використання в інтересах сім`ї відповідачем надано не було.

У зв`язку із наведеним при поділі спільного сумісного майна подружжя повинна враховуватись вартість такого майна. Вартість майна визначається, виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 01 березня 2023 року у справі № 359/10855/19 (провадження № 61-881св23), від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18), від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61-19420св18) та від 10 червня 2022 року у справі № 544/856/20 (провадження № 61-21406св21).

Вирішуючи питання про вартість відчуженого об`єкту спільного сумісного майна подружжя суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У разі відчуження майна одним із подружжя без згоди іншого, вартість такого майна визначається виходячи із ринкової вартості подібного за своїми якостями майна на час розгляду справи.

Позивачем надано суду звіт про оцінку майна №13с-0624/01 від 05.06.2024 року, оцінювач ТОВ «Інститут оцінки та судових експертиз», директор Гой В.В., визначено станом на дату оцінки 05 червня 2024 року ринкову вартість об`єкту оцінки колісного транспортного засобу – легкового автомобіля HYUNDAY TUCSON, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2007, 298609 гривень без врахування ПДВ.

Оцінюючи наданий позивачем доказ, суд зазначає наступне.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Відповідно до Національного стандарту №1, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Звіт складений ТОВ «Інститут оцінки та судових експертиз», яке має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, в тому числі із спеціалізації щодо оцінки колісних транспортних засобів. ОСОБА_6 має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 02.10.2010 року, безстроково, із посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача від 18.10.2022 року, в тому числі за напрямом оцінки майна «Оцінка дорожніх транспортних засобів».

Повний текст копії звіту був поданий представником позивача із відповідним клопотанням 01.12.2025 року, висновки за складеним звітом повністю відповідаю поданій копії із позовною заявою.

Із змісту звіту також вбачається, що оцінювач ознайомився з наданими замовником – ОСОБА_3 , реєстраційних документів, фотоматеріалів, інформації з офіційних джерел та інших документів, оскільки фактичний доступ до транспортного засобу для проведення натурного огляду був відсутній. Звіт складався відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національних стандартів, Норм професійної діяльності оцінювача, Міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів, що регулюють оціночну діяльність в Україні. Дата складання звіту 05.06.2024 року, дата оцінки 05.06.2024 року, дата закінчення строку чинності звіту 04.06.2025 року.

Відповідний звіт містить завдання, які вирішуються в процесі оцінки, перелік нормативно-правових документів використаних в процесі оцінки, перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки, особливі умови виконання оцінки та застосовані припущення, сертифікацію оцінки. Також, звіт містить методику оцінки, ідентифікацію об`єкта оцінки, в тому числі загальну характеристику та опис об`єкта, аналіз ринку подібного майна, вибір бази оцінки, та саме визначення вартості об`єкта оцінки.

Окрім того, із дотриманням вимог п.58 Національного стандарту №1 проведено доопрацювання (актуалізація) оцінки майна, тим же оцінювачем, яким складено у повній формі звіт про оцінку цього майна. Відповідно до звіту оцінки майна (стисла форма) від 17.11.2025 року, за №13с-1125/01с провівши доопрацювання (актуалізацію) оцінки, з урахуванням аналізу Звіту №13-0624/-1 від 05.06.2024 року, аналізу ринкових змін, що відбулись у період з червня 2024 року по листопад 2025 року та розрахунків, наведених у Розділі 6 цього звіту, відповідно до вимог Національного стандарту №1 виконано актуалізацію і надано висновок щодо вартості майна станом на дату оцінки (актуалізації) 17 листопада 2025 року ринкова вартість об`єкта оцінки становить 303987 грн без врахування ПДВ. Дата закінчення строку чинності звіту 17 листопада 2026 року.

Наданий стороною позивача звіт повністю відповідає вимогам Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», вимогам п. 60 Національного стандарту №1, виконаний суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, відповідно до визначеного напрямку оцінки.

В ході судового розгляду сторона відповідача не погоджувалась із вимогами позивача оскільки заявлена сума є завищеною, але із клопотаннями про призначення та проведення судової експертизи не зверталась, доказів звернення до експертного закладу щодо отримання рецензії на звіт щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу не подавала.

Відповідачем надано суду для підтвердження вартості транспортного засобу копію договору купівлі-продажу від 06.04.2021 року №5676/21/032452, відповідно до якого ОСОБА_4 набуто у власність транспортній засіб HYUNDAY TUCSON, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_5 , п.3.1. даного договору визначено ціну транспортного засобу за домовленістю сторін 49000 грн. Копію акту огляду реалізованого транспортного засобу від 06.04.2021 року, ТОВ «ТБ «СЛОБОЖАНЩИНА» проведено огляд транспортного засобу, зроблено висновок про відповідність ідентифікаційних номерів складових частин транспортного засобу номерам, зазначеним у товарно-супровідній документації. Копію акту технічного стану транспортного засобу від 06.04.2021 року, із визначенням відсотку зносу в 80%, ціна продажу 49000 грн, розмір комісійної винагороди в 80 грн.

Окрім того, надано копію договору купівлі-продажу №6347/2024/4776472 від 23.07.2024 року з якої вбачається, що ОСОБА_4 відчужив транспортний засіб HYUNDAY TUCSON, 2007 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , покупець ОСОБА_5 , відповідно до п.3.1. визначено за домовленістю сторін ціну транспортного засобу 49000 грн.

Надані відповідачем копії договору-купівлі продажу від 06.04.2021 року та від 23.07.2024 року, договір комісії та акт огляду транспортного засобу не можуть бути прийняті судом у якості доказу, що визначає вартість транспортного засобу, як об`єкту поділу, оскільки вартість транспортного засобу зазначена в досліджених доказах визначається за домовленістю сторін, при цьому дані докази не визначають та не підтверджують дійсну ринкову вартість транспортного засобу.

З урахуванням наведеного, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що транспортній засіб є об`єктом спільного сумісного майна подружжя, придбаний в період шлюбу, сторонами дана обставина не оспорювалась, на момент розгляду справи транспортний засіб відчужений ОСОБА_4 , ринкова вартість транспортного засобу визначена відповідним звітом, що є належним та допустимим доказом, складений звіт відповідає нормам діючого законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1493 гривні 05 копійок.

Керуючись ст. ст. 16, 183, 364, 365, 370, ЦК України, ст.ст. 60, 61, 68, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 12, 27, 76, 81, 83, 89, 95, 133, 141, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя 1/2 частину ринкової вартості транспортного засобу HYUNDAY TUCSON 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 149304 (сто сорок дев`ять тисяч триста чотири) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1493 (одну тисячу чотириста дев`яносто три) гривні 05 копійок.

Повний текст рішення виготовлений 26.01.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. У зв`язку із оголошенням вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_3 , представник позивача адвокат Бубліченко Микола Вікторович, адреса здійснення адвокатської діяльності Драгомижського, будинок 6, м. Харків, 61019, на підставі ордеру, договору про надання правової допомоги.

Відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_4 , представник відповідача адвокат Стрельникова Інга Геннадіївна, адреса здійснення адвокатської діяльності вулиця Звенигородська, 22-А, м. Харків, 61090, на підставі угоди про надання юридичної допомоги, ордеру.

Головуючий : суддя О. В. Бугера