Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №644/10993/24 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/10993/24

Провадження № 2-а/644/16/26

26.01.2026

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в особі головуючого судді Шевченка С.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в :

У поданому до суду позові через свого представника - адвоката Карнаухова А.О., Рєдкін О.М. просить скасувати постанову № 309-1П від 02.12.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і провадження по адміністративній справі закрити.

Ухвалою суду від 23.12.2024 відкрито провадження (спрощене з викликом (повідомленням) учасників справи).

Ухвалою суду від 21.01.2025 залучено до участі у справі у якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позивач вважає постанову необґрунтованою та незаконною, притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, з обставинами правопорушенням не згоден, винесена постанова, а також раніше складений протокол такими, що містять недостовірну інформацію.

Зазначає, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення 25.11.2024 р. позивачеві належним чином не були роз`яснені права, часу для підготовки для звернення за правовою допомогою йому не надавалося, зміст протоколу не проголошувався, права не роз`яснювались, з матеріалами справи, він не ознайомлювався, що порушує його права на захист, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, не прийняті до уваги усні пояснення, щодо незаконності проходження ВЛК без наданих особистих медичних документів, незаконне затримання та позбавлення волі, психологічний тиск, а також не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим порушено ст. 245 КУпАП. Не зрозуміло чи є оператор мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_3 уповноваженою особою на складання протоколу, тобто чи є в нього відповідний кваліфікаційний рівень і чи прописано це в його функціональних обов`язках. В наслідок чого в подальшому при винесені постанови не було враховано характер, вчиненого правопорушення при призначенні адміністративного стягнення, чим порушено вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. Тому постанова не містить доказів підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, відповідно ця постанова є необґрунтованою і незаконною. Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить посилання на належні та допустимі докази підтвердження нібито відмови від отримання повістки та проводження ВЛК, а тому підлягає скасуванню.

Позивач зауважив, що протокол № 309-1 від 25.11.2024 р., повістка № 1227 від 25.11.2024 р. та постанова № 309-1П від 02.12.2024 р. складені на іншу особу ОСОБА_4 , це виходить з того, згідно паспортних даних він є насправді ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тому всі документи, що складені посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 є юридично нікчемними і такими, що не підлягають виконанню.

Попередня повістка № 1226, що вказана у мотивувальній частині протоколу № 309-1 від 25.11.2024 р. та постанова № 309-1П від 02.12.2024 р. ОСОБА_1 не вручалася, про складання якогось акту йому не відомо, незалежних свідків цих подій не було. Позивачу ОСОБА_1 вранці 25.11.2024 р. була вручена повістка № 1227 від 25.11.2024 р. для проходження ВЛК, яку він отримав і від неї не відмовлявся. Дана обставина робить висновки зазначені в протоколі і постанові нелогічними, суперечливими, заснованими на припущеннях та на упередженому ставленні співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 до позивача. Він не відмовлявся і не відмовляється від проходження ВЛК в законний спосіб, передбачений чинним законодавством без застосування до нього злочинного примусу та незаконних дій, які до нього застосовували протягом майже трьох днів.

Позивач звертає увагу на те, що він був затриманий 22.11.2024 р. приблизно 15 год. 40 хв. і весь час приблизно до 11.00 годин 25.11.2024 р., тобто до складення протоколу знаходився в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне порушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто строк момент складення протоколу давно сплив.

Крім того, із матеріалів даної справи не вбачається, що відповідач вжив всіх заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КпАП України, в тому числі на отримання правової допомоги, тобто було порушено його право на захист. Навпаки відповідач весь час навмисно унеможливлював реалізацію прав шляхом обмеження волі позивача.

Передумовою всіх цих подій було незаконне затримання позивача ОСОБА_6 невідомими чоловіками у військовій формі 22.11.2024 року приблизно о 15 год. 40 хв., коли він керував транспортним засобом з метою виконання гуманітарної місії, оскільки працює волонтером. Вказані невідомі особи незаконно зупинили його на блок-посту, що розташований по АДРЕСА_1 , а потім незаконно затримали, при цьому погрожували побиттям та пошкодження транспортного засобу, після чого під конвоєм доставили у помешкання по АДРЕСА_2 , як з`ясувалося для проходження ВЛК. На зауваження позивача ОСОБА_1 відносно того, що затримання незаконно взагалі, а проходження ВЛК без наданих особистих медичних документів не відповідає законодавству та абсурдно взагалі, невідомі люди приблизно о 16 год. 59 хв. примусово доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де забрали мобільний телефон і весь час зі вказаної години 22.11.2024 року і приблизно до 11 год. 00 хв. 25.11.2024 року незаконно утримували, тобто фактично викрали його та позбавили волі майже на три доби.

В процесі незаконного позбавлення волі чоловік цивільному одязі на ім`я ОСОБА_7 і другий, як зрозумів ОСОБА_1 начальник оказували на нього психологічний тиск з метою змушення підписати «добровільно» контракт і пройти формально ВЛК. При цьому на питання позивача про законність своїх дій говорили, що будуть утримувати його скільки їм потрібно. В результаті він знаходився в неволі біля трьох діб без їжі та нормальної води, при цьому спав на підлозі в нелюдських умовах, наражаючи своє здоров`я та життя на небезпеку. Тільки після того як у ситуацію втрутилися його родичі через неодноразові звернення до поліції, його звільнили та виписали повістку. Як з`ясував ОСОБА_1 пізніше, до злочину в ІНФОРМАЦІЯ_6 причетні солдат ОСОБА_3 та його начальник підполковник ОСОБА_2 , тобто ті особи які зібрали адміністративний матеріал і незаконно притягли до адміністративної відповідальності. Інших осіб ОСОБА_1 не ідентифікував тому, що вони вели себе агресивно, почуваючи свою безкарність і відповідно не представлялись.

В результаті незаконного затримання і позбавлення волі, а потім нелюдських умов утримання у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я і він опинився на стаціонарному лікуванні. Про неможливість прибуття він належним чином поштою рекомендованим листом сповістив ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак начальник все одно склав постанову. Також ОСОБА_1 зробив особисте письмове звернення до начальника ГУНП України в Харківській області про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, тобто «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини» за кваліфікуючими ознаками за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, пов`язане із заподіянням потерпілому фізичних страждань, протягом тривалого часу.Дані про скоєння злочину були внесені в ЄРДР через суд.Досудове слідство триває.

У відзиві на позовну заяву відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі представника Михайлова О.М. заперечує проти позовних вимог позивача ОСОБА_1 в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З доводами відзиву позивач не погодився і просив задовольнити позов, з огляду на те, що відповідач повністю ігнорує той факт, що він діяв поза межами своїх повноважень, передбачених законодавством та профільними підзаконними нормативними актами, незаконно затримавши громадянина України ОСОБА_1 і майже три .доби утримували його проти волі, намагаючись примусово добитись бажаного їм результату, тобто проходження ВЛК у спосіб не передбачений законодавством на підставі його зовнішнього вигляду та суб`єктивної думки заінтересованих членів військово-лікарської комісії без вивчення його особистих медичних документів або добровільно підписати контракт.

В судове засідання сторони не з`явилися, були належним чином повідомлені про судове засідання, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Судом встановлено, що 02 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 309-1П у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було встановлено факт порушення позивачем абз. 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавства про мобілізаційну підготовку мобілізацію, а саме: відмова від медичного огляду та від отримання повістки.

Повістка № 1226, що вказана у мотивувальній частині протоколу № 309-1 від 25.11.2024 р. та постанова № 309-1П від 02.12.2024 р. ОСОБА_1 не вручалася, незалежних свідків цих подій не було. ОСОБА_1 25.11.2024 р. була вручена повістка № 1227 від 25.11.2024 р. для проходження ВЛК, яку він отримав і від неї не відмовлявся. Данна обставина робить висновки зазначені в протоколі і постанові нелогічними, суперечливими, заснованими на припущеннях.

Крім того, із матеріалів даної справи не вбачається, що відповідач вжив всіх заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КпАП України, в тому числі на отримання правової допомоги, тобто було порушено його право на захист.

Суд зазначає, що норма вказана у ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Згідно абз. 3 ч. ст. 23 Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до розділу ІІ п. 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою N 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року N 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за N 661/20974 (далі - форма N 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.

Тобто є певний, передбачений законодавством алгоритм дій, який прямо вказує, що військовозобов`язаний повинен під час проведення огляду ВЛК надати медичні документи, щодо стану свого здоров`я, тому вимоги представників РТЦК та СП пройти ВЛК без медичних документів, в обмежений час, порушує права останнього.

Крім того, навіть визнання позивачем себе винним у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про накладання на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб`єкта владних повноважень доводити правильність прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зі змісту ст. 247 КУпАП України вбачається, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, можливо зробити висновок, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи,зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності не були з`ясовані, порушені процесуальні строки складення протоколу, не взяти до уваги примусові заходи та штучно створені обставини скоєння правопорушення. За таких умов, процедура винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом не додержана, належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення у відповідача не має, у зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 309-1П від 02.12.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і провадження по адміністративній справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 26.01.2026.

Суддя С.В. Шевченко