Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №642/7612/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

"23" січня 2026 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року

м. Харків

Справа 642/7612/25

Провадження 2/642/149/26

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Петрової Н.М.

секретаря судового засідання - Ажиппо О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

28.11.2025 до Холодногірського районного суду м.Харкова від представника КП «Харківські теплові мережі» Шевченка В.Я., який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 01.07.2024 надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь КР «ХТМ» у розмірі - 15 092,05 грн., з яких: вартість спожитої теплової енергії та за Договором 13810 та індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.03.2020 по 30.06.2023 року в сумі 14 608,11 грн.; вартість абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 по 30.06.2023 в сумі 315,76 грн.; вартість Послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 по 31.07. 2022 в сумі 168,18 грн. та суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень Р.№ 2448 від 26.10.2012, видавник приватний нотаріус ХМНО Горішний Є.В. належать нежитлові приміщення 1-го поверху №1-11,1/2 частини приміщень №III, загальною площею 202,8 кв.м. в літ «А-5А» у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (ст. АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3331555230 від 23.05.2023, з централізованою системою опалення, теплопостачання до якого здійснює КП «Харківські теплові мережі». За місцем надання послуг відкритий особовий рахунок о/р НОМЕР_1 на ім?я ФО ОСОБА_1 .

01.11.2012 ОСОБА_1 уклав з КП «Харківські теплові мережі» Договір №13810 купівлі-продажу теплової енергії. Цей договір діяв до 30.11.2021 року до прийняття 01.12.2021 року Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений Договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року.

На тепловому вводі житловому будинку АДРЕСА_1 було встановлено теплолічильник, що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії.

КП «Харківські теплові мережі» було здійснено розрахунок нарахувань за спожиту теплову енергію у нежитлових приміщеннях 1-го поверху №1-11,1/2 частини приміщень №III, загальною площею 202,8 кв.м. в літ «А-5А» у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належать відповідачу на праві власності.

Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується Актами про підключення/відключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії від 25.102020 №177/12907; від 12.04.2021 №177/13656; від 15.10.2021 №177/14141; від 24.10.2022 №177/15361; від 06.04.2023 № 177/16041.

З березня 2020 року за вказаним об`єктом утворилась заборгованість за постачання теплової енергії. Враховуючи відсутність оплати відповідачем за постачання теплової енергії, позивач змушений звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості, що утворилася.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Представник позивача КП «ХТМ» - Шевченко В.Я., який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 01.07.2024, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив проводити судове засідання без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судові засідання не з`явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв від нього до суду не надходило.

Слід зауважити, що з 09.12.2025 інтереси відповідача у справі представляє його представник, однак з моменту вступу представника і до 23.01.2026 жодних дій щодо процесуального захисту вчинено не було. Відзив на позовну заяву у встановлений законом строк не подано, клопотань про продовження процесуальних строків чи відкладення розгляду справи до суду не надано, будь-яких заяв від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості за житлову послугу з постачання теплової енергії повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.05.2023 № 333155230 та копії договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 26.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Горішній Є.В., нежитлове приміщення 1-го поверху №1-11,1/2 частини приміщень № 1, частини приміщень № ІІ, 1/2 частини приміщень №III, загальною площею 202,8 кв.м. в літ «А-5А» у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

01.11.2012 ОСОБА_1 укладено з КП «Харківські теплові мережі» Договір №13810 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Цей договір діяв до 30.11.2021 року до прийняття 01.12.2021 року Індивідуального договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений Договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року.

Відповідно до Акту обстеження системи теплоспоживання об`єкту за №177/1818 від 27.11.2020, №177/2164 від 15.12.2021 встановлено, що нежитлові приміщення, вбудовані у житловий будинок зі спільними внутрішньою будинковими комунікаціями, система опалення єдина із системою опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до вимоги п.4 Правил користування теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 було надано припис укласти договір з КП «Харківські теплові мережі» як теплопостачальною організацію.

Відповідно до вимог п.5.5.1 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» було надано припис надати розрахунок теплового навантаження на опалення нежитлових приміщень, співвласницею яких є відповідач, що виконаний проектною організацією, що має ліцензію на виконання даного виду робіт, для узгодження Центром контролю та обліку теплоспоживання КП «Харківські теплові мережі». Вимоги припису відповідачем не виконані.

Відповідно до п.23 Постанови КМ України №1198 від 03.10.2007 - у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористаного обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно перевірочного розрахунку ОКТ/120 від 22.05.2017, тепловіддача встановлених опалювальних пристроїв та відкрито прикладеного трубопроводу системи опалення нежитлових приміщеннях споживача ФО ОСОБА_1 ,, розташованих на 1-му поверсі, №1-11,1/2 частини приміщень №III, загальною площею 202,8 кв.м. в літ «А-5А» у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 складає 0,002264 Гкал/час.

Разом з цим, відповідно до акту готовності до опалювального періоду 2021-2022 №177/5694 від 11.05.2021 та акту готовності до опалювального періоду 2022-2023 № 177/6047 від 16.05.2022 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 підготовлений до опалювального сезону.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався тепловою енергією, яку надав КП «ХТМ», що підтверджується актами про підключення та відключення опалення в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 25.10.2020 №177/12907; від 12.04.2021 №177/13656; від 15.10.2021 №177/14141; від 24.10.2022 №177/15361; від 06.04.2023 № 177/16041.

Договір на надання послуг централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_1 не укладався, але теплова енергія у житловий будинок за вказаною адресою надавалась.

Тобто відповідач перебуває у фактичних договірних відносинах з КП «Харківські теплові мережі».

Згідно з актом звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «ХТМ» та абонентом ОСОБА_1 по особовому рахунку: НОМЕР_1 станом на 01.07.2023 заборгованість за Договором 13810 та за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01 березня 2020 по 30 червня 2023 складає 14 608,11 грн.

Відповідно з актом звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «ХТМ» та абонентом ОСОБА_1 по особовому рахунку: НОМЕР_1 станом на 01.07.2023 абонентська плата без договору та за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 315,76 грн., яка утворилась за період 3 01 липня 2022 по 30 червня 2023 року.

Згідно з актом звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «ХТМ» та абонентом ОСОБА_1 по особовому рахунку: НОМЕР_1 станом на 01.07.2024 вартість технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання складає 168,18 грн., яка утворилась за період з 01 липня 2022 по 31 липня 2022 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач за кожний розрахунковий період направляв на адресу відповідача рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені.

01.07.2023 на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено досудове повідомлення щодо сплати заборгованості в добровільному порядку.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Пунктом першим частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом п`ятим частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною третьою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Відповідно до абзацу 22 частини першої статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення, здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вимог ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.05 року № 630 (надалі Правила), споживач зобов`язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Положенням статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.

Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20квітня 2016 року № 6-2951цс15.

Ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «;Про теплопостачання», ні Правилами не передбачено випадків, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у цивільній справі №334/2789/15-ц, викладеною у постанові від 27 лютого 2019 року.

Статтями 610,612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до пункту четвертого частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наданих суду документів, 26.10.2012 на підставі договору купівлі продажу від 26.10.2012 №2448, ОСОБА_1 придбав нежитлові приміщення 1-го поверху №1-11,11/2 частини приміщень № 1, частини приміщень № ІІ, 1/2 частини приміщень №III, загальною площею 202,8 кв.м. в літ «А-5А» у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується Актами про підключення/відключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії від 25.10.2020 № 177/12907; від 12.04.2021 №177/13656; від 15.10.2021 №177/14141; від 24.10.2022 № 177/15361; від 06.04.2023 №177/16041.

Тобто відповідач перебуває у фактичних договірних відносинах з КП «Харківські теплові мережі».

Згідно з наданих позивачем доказів, заборгованість відповідача за надання послуг з постачання теплової енергії становить 15 092,05 грн., з яких: вартість спожитої теплової енергії та за Договором 13810 та індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.03.2020 по 30.06.2023 року в сумі 14 608,11 грн.; вартість абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 по 30.06.2023 в сумі 315,76 грн.; вартість Послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 по 31.07. 2022 в сумі 168,18 грн.

Суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що послуги відповідачу не надавались, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, а також не надано доказів на спростування розрахунку чи іншого розміру заборгованості перед КП «ХТМ» за отримані послуги відповідачем та його представником суду.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відсутність позиції відповідача по суті позову не є підставою для задоволення позовних вимог, якщо вони не обґрунтовані та доказово не підтверджені.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги КП «ХТМ» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений відповідно до платіжної інструкції №9966 від 21.05.2025 в розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.1).

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 80-83, 141, ч. 2 ст. 247, ст. 258, 259 ЦПК України, ст. 257, 267, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 67, 68 ЖК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 15 092,05 (п`ятнадцять тисяч дев`яносто дві грн. 05 коп.) грн., з яких: вартість спожитої теплової енергії та за Договором 13810 та індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.03.2020 по 30.06.2023 року в сумі 14 608,11 грн.; вартість абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 по 30.06. 2023 р. в сумі 315,76 грн.; вартість Послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 по 31.07. 2022 в сумі 168,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, рахунок НОМЕР_2 у ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 26.01.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА