Вирок від 22 січня 2026 р. у справі №337/6775/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/6775/25

1-кп/337/199/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 27.10.2025 за №12025082070000937, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ур. м.Запоріжжя, громадянина України, освіта середня, не одружений, не працює, раніше судимий: 1) 14.09.1989 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.140 КК України до 6-ти років позбавлення волі, звільнився 05.05.1995 по відбуттю строку покарання; 2) 27.12.1995 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.229-6 КК України до 1-го року позбавлення волі, звільнився 31.10.1996 по відбуттю строку покарання; 3) 26.08.1997 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.14, ч.3 ст.141 КК України до 6-ти років позбавлення волі, звільнився 24.04.2003 по відбуттю строку покарання; 4) 14.07.2004 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.309 ст.75 КК України до 4-х років позбавлення волі з випробувальним терміном 3 роки; 5) 14.07.2005 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, ч.1,4 ст.70,71 до 4-х років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 11.12.2008 по відбуттю строку покарання; 6) 27.10.2009 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.307,69 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільнився 17.07.2012 по відбуттю строку покарання; 7) 10.01.2014 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ст.75 КК України до 1-го року 6 місяців позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців; 8) 18.03.2014 Хортицьким районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1,4 ст.70,71 КК України до 3-х років позбавлення волі; 9) 04.06.2014 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.263, ч.2 ст.209, ч.1 ст.309, ч.1 ч.1,4 ст.70 КК України до 3-х років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 20.10.2016 по відбуттю строку покарання; 10) 28.03.2018 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 3-х років 6 місяців позбавлення волі; 11) 19.06.2018 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185,ч.4 ст.70 КК України до 3-х років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 10.07.2020 по відбуттю строку покарання; 12) 02.02.2023 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.70 КК України до 6 місяців арешту; 13) 21.03.2023 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1,4 ст.70,71 КК України до 5-ти років 2 місяців позбавлення волі, звільнився 27.06.2025, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2025 о 17:42год. ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні закладу, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд.3, приміщення 13, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану на території України, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_6 заснув та не міг спостерігати за схоронністю свого майна, таємно викрав мобільний телефон «Samsung Galaxy A14», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , в копусі сріблястого кольору, після чого після чого залишив місце події та розпорядився викраденим майно на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3352,08грн..

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину в скоєнні даного кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що дійсно в зазначений день та час знаходився за вказаною адресою, де також перебував раніше незнайомий йому ОСОБА_7 . За пропозицією останнього вони вживали алкогольні напої, після чого потерпілий заснув. Ще до цього він бачив у потерпілого телефон. Після того, як потерплий заснув, він збирався йти додому та узяв цей телефон. Він розумів, що вчинює крадіжку. Потім вказаний телефон він передав своєму знайомому ОСОБА_8 , у якого зараз фактично і мешкає. Після повідомлення поліції, він повернув телефон потерпілому. Він щиро кається в скоєному, просить не позбавляти його волі, дати шанс вести нормальний спосіб життя. Він має намір працевлаштуватися. Крім того, допомагає по господарству та доглядає за ОСОБА_8 , який має інвалідність та не може себе самостійно повністю обслуговувати. Родичів ні він, ні ОСОБА_8 не мають.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить призначити покарання на розсуд суду.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а тому визнання обвинуваченим своєї вини, на думку суду, є цілком виправданим.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю, сторони не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються.

Суд вважає встановленим та доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, у скоєнні якого суд визнає його винуватим.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення – тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, судимості в установленому законом порядку не зняті та не погашені, звільнявся від відбування покарання з випробуванням, але продовжував вчиняти злочини, відбував покарання реально, є працездатним, але офіційно не працює, не одружений, неповнолітніх дітей та інших утриманців, а також стійких соціальних зв`язків не має, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

З урахуванням викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, принципів співмірності та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, який передбачений санкцією ч.4 ст.185 КК України.

При цьому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, відбував покарання реально і після звільнення з місць позбавлення волі продовжив вчиняти злочини, що свідчить про стійку антисоціальну направленість його особистості, вчинив новий умисний корисливий злочин повторно, в умовах воєнного стану, через незначний проміжок часу після звільнення з місця позбавлення волі, офіційно не працює, постійного місця проживання, стійких соціальних зв`язків немає, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 неможливе без ізоляції від суспільства, призначенепокарання він повинен відбувати реально.

Доводи сторони захисту про можливість застосування вимог ст.75 КК України суд вважає безпідставними, оскільки з урахуванням даних про особу обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде відповідати засадам та меті покарання, визначеним ст.50,65 КК України, та мати будь-який реальний вплив на перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Визнання обвинуваченим свої вини у вчиненні злочину та щире каяття в даному випадку враховані судом під час призначення обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі санкції ч.4 ст.185 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили запобіжного заходу суд не знаходить, оскільки під час судового провадження процесуальні обов`язки він виконував належним чином, відповідного клопотання стороною обвинувачення не заявлено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за цією статтею у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.

Речові докази: 1) мобільний телефон «Samsung Galaxy A14», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , в копусі сріблястого кольору, з сім-картою оператора ВФ «Україна» з серійним № НОМЕР_3 , який переданий потерпілому ОСОБА_6 , - залишити йому ж за належністю; 2) DVD-R диск з відеозаписом подій, який долучено до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя ОСОБА_1

23.01.2026