Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №619/453/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/453/26

провадження № 1-кп/619/235/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12025226270000066 від 29.04.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Садки Житомирського району Житомирської області, українеця, з середньою освітою, інваліда III групи, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 12.11.2025 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 ККУ до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,-

УСТАНОВИВ:

До Дергачівського районного суду Харківської області в порядку ст. 302 КПК України надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309 КК України, з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Суд, вивчивши в порядку спрощеного провадження вказаний обвинувальний акт з долученими до нього: письмовою заявою ОСОБА_3 у визнанні своєї винуватості; згодою, складеною в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309КК України, згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України, та згодою із розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку; матеріалами досудового розслідування, уважає встановленим наступне.

Молодшого сержанта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наказом № 54 від призначено на посаду водія відділення забезпечення підготовки взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_3 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом. Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_3 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до співслужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї. Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах: 28.04.2025 приблизно о 12:00 год. ОСОБА_3 , порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме вимоги ст. ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на автовокзалі у м. Запоріжжя, на лавці знайшов зіп- пакет з речовиною білого кольору та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, всупереч вимогам ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», з метою особистого вживання без мети збуту, підняв пакет з речовиною та таким чином незаконно придбав психотропну речовину «PVP». Надалі, продовжуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 поклав вищезазначене до кишені штанів та почав незаконно зберігати психотропну речовину «PVP», масою 0,4077 г., обіг якої відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 заборонено. 28.04.2025 під час огляду місця події, у період часу з 18 год. 44 хв. по 18 год. 58 хв., на відкритій ділянці місцевості, яка розташована за точними координатами: 49.9748197, 36.1186766 по вул. Сумський шлях в с. Подвірки Харківського району Харківської області, співробітниками ВП № З Харківського РУП № З ГУНП в Харківській області було виявлено та вилучено психотропну речовину - PVP, масою 0,4077 г., яку ОСОБА_3 незаконно зберігав при собі.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту.

Згідно ч. 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. ст. 381-382 КПК України.

Частиною 2 статті 12 КК України визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі, а отже кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є кримінальним проступком.

Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Згідно ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

На підставі ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

За встановлених органом досудового розслідування обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку доведена повністю, та його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ч.1 ст.309 КК України, тобто незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття визнається судом обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 установлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа №750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені уст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого та наслідків дій винного, який свою вину визнав повністю.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.309 КК у виді двох років обмеження волі в межах санкції частини цієї статті, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили: а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 70 ч. 4 КК України (за сукупністю злочинів); б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України (за сукупністю вироків).

Така позиція відповідає висновкам про застосування норми права, який містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 766/39/17 та в постанові від 26.11.2020 у справі №127/885/20.

Так як ОСОБА_3 вчинив зазначений злочин до постановлення вироку Богунським районним судом м. Житомира від 12.11.2025, то суд застосовує ч. 4 ст. 70 КК України.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ч. 1 ст. 70 КК України, принципів необхідно застосувати до ОСОБА_3 при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд крім даних про особу винуватого та обставин, які пом`якшують покарання, враховує число кримінальних правопорушень, які входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків.

Отже, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи характер суспільно-небезпечного діяння, дані про особу обвинуваченого, можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, суд дійшов висновку про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на нього обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України

Внаслідок вчинення кримінальних проступків матеріальної шкоди не завдано.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувались.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст.124 КПК України.

Накладений ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області арешт підлягає скасуванню відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити покарання у виді двох років обмеження волі.

В силу ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_3 , з урахуванням вироку Богунського районного суду м. Житомира від 12 листопада 2025 року, визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (командира військової частини);

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації (командира військової частини) про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (командира військової частини).

Стягнути з ОСОБА_3 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі:

- 2674,20 грн, за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» (висновок експерта від 07.05.2025, виконавець Харківський науково- дослідницький експертно-криміналістичний центр);

- 3119,90 грн, за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» (висновок експерта від 07.05.2025, виконавець Харківський науково-дослідницький експертно-криміналістичний центр).

Накладений ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02.05.2025 арешт на вилучене майно - скасувати.

Речові докази: полімерний зіп-пакет з в середині якого знаходиться кристалічна речовина білого кольору - поміщено до сейф-пакету WAR1175587 з пояснювальними написами та підписами учасників огляду; 2) фрагмент кулькової ручки та скляний саморобний пристрій для паління на яких маються сліди кіптяви - поміщено до сейф-пакету WAR1175608 з пояснювальними написами та підписами учасників огляду, що передано на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № З ХРУП № З ГУНП в Харківській області, які перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Відповідно до ч.1 ст. 394 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1