Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №619/521/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/521/26

провадження № 1-кп/619/245/26

ВИРОК

іменем України

26 січня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіОСОБА_1

за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2

прокурораОСОБА_3

обвинуваченоїОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадженню № 12025226030000037 від 12.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Рясне Золочівського району Харківської області, громадянки України, освіта середня, незаміжньої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 на початку серпня 2025 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в м. Харків, достовірно знаючи, що посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру; порядок видачі якого передбачений Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуск громадян до керування транспортними засобами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (в редакції від 29.12.2021 № 1007), форма та реквізити - затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.1992 № 47 (в редакції від 30.06.2021 № 665) вирішила незаконно набути право на керування транспортними засобами категорії «В», шляхом виготовлення підробленого документа за попередньою змовою групою осіб.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 за допомогою мобільного телефону, використовуючи мережу Інтернет, відшукала невстановлену особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, яка за грошову винагороду пообіцяла їй виготовити завідомо підроблене посвідчення водія.

В подальшому ОСОБА_5 , з метою досягнення обумовленої домовленості, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб, використовуючи мобільний додаток «Telegram», надала невстановленій особі свої анкетні дані, фотознімок та зразок підпису, які були використані під час виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19.08.2025.

30 серпня 2025 в м. Харків, у відділенні № 24 ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_5 отримала від невстановленої в ході досудового розслідування особи, посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19 серпня 2025, на своє ім`я, завідомо усвідомлюючи, що вказаний документ є підробленим, оскільки вона не проходила навчання у навчальних закладах з підготовки водіїв транспортних засобів, яке вона зберігала при собі з метою подальшого використання.

Крім того, 11 вересня 2025 близько 10:15, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Т-21-13, не дотримавшись безпечної швидкості, не впоравшись з керуванням здійснила з`їзд на узбіччя з подальшим перекиданням, внаслідок даного ДТП працівниками поліції 11 жовтня 2025 року було викликано ОСОБА_5 до відділу поліції в с-ще Золочів для складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. В цей момент у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19 серпня 2025, на ім`я ОСОБА_4 , шляхом пред`явлення його працівникам поліції.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 на законну вимогу працівників поліції надати документи, що посвідчують право керування транспортним засобом, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19 серпня 2025 року, на її ім`я вона не отримувала у встановленому законом порядку, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою підтвердження права керування транспортним засобом, пред`явила працівникам поліції наряду СРПП ВП №2 Богодухівського РВГТ ГУНП в Харківській області підроблене вищезазначене посвідчення водія, яке згідно висновку судової технічної експертизи документів №15433 від 20 листопада 2025 року, не відповідає аналогічним бланкам, які виготовляються на ДП «Поліграфічний комбінат Україна», що знаходяться в офіційному обігу на території України, тим самим використала завідомо підроблений документ, який вона замовила у невстановленої особи через месенджер «Telegram».

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченої ОСОБА_5 , які виразилися у:

- підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинені за попередньою змовою групою осіб,суд кваліфікує за ч. 3 ст. 358 КК України;

- використанні завідомо підробленого документа, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 358 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, підтвердила факти і обставини їх вчинення, так як це зазначено вище.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції немає, останній роз`яснено, що у такому випадку, вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Вина обвинуваченого у вчиненні вище зазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінальних проваджень, і обвинуваченим не оспорюються.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинуваченої ОСОБА_5 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення під час судового розгляду її винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, – на потерпілого.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною п`ятою статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Показання обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

Отже, вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченою не оспорюються.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження містять відомості на підтвердження того, що обвинувачена ОСОБА_5 визнала свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях та всі обставини, які ставляться їй у провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Згідно висновків, які містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (кримінальне провадження № 288/1158/16-к), під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, у них містяться дані про повідомлення обвинуваченою ОСОБА_5 органу досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень, які б не були встановлені ними на підставі показань свідків та інших доказів.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обвинуваченої ОСОБА_5 , визнаються судом обставинами, які пом`якшують її покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_5 установлено, що вона на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання зарекомендував себе посередньо, не судима.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, ставлення ОСОБА_5 до вчиненого та наслідків дій винної, яка свою вину визнала повністю.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченої, ставлення винної до скоєного, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність завданої шкоди, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у межах санкцій передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі, оскільки саме такий вид покарання відповідає тяжкості правопорушень, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, не буде становити особистий надмірний тягар для особи та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ч. 1 ст. 70 КК України, принципів необхідно застосувати до ОСОБА_5 при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд крім відомостей про особу винуватої та обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, враховує число кримінальних правопорушень, які входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків.

Отже, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

У судовому засіданні прокурор просив застосувати статтю 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи характер суспільно-небезпечного діяння, відомості про особу обвинуваченої, можливість її виправлення без відбування покарання, суд дійшов висновку про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на нього обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст.76 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

У зв`язку з викладеним на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого 19.08.2025 ТСЦ 5641 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Відповідно до статей 124, 126 КПК України, суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченої.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_4 визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення в ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» експертизи № 15433 від 20.11.2025 у розмірі 15 266,88 грн.

Речовий доказ по справі: посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого 19.08.2025 ТСЦ 5641 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1