Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №619/9112/24 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/9112/24

провадження № 2/619/41/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 січня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Адвокат Світлична Я.О., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 424 000, 00 грн, що еквівалентно 120 000, 00 Євро на день подання позову.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача, посилається на те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан. Факт даної війни розв`язаний рф, яка щоденно, щосекундно вчиняється стосовно громадян України також підтверджується Законом України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів», постановою КМУ від 09.04.2022 № 426, постановою КМУ від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією РФ». З 24.02.2024 по даний час рф знищує, пошкоджує населені пункти України, знищує, пошкоджує майно громадян України, вбиває та завдає шкоди здоров`ю громадян України. Внаслідок вказаного значна кількість населених пунктів України, громадян України, які блоковані, окуповані рф, позбавлені свободи, прав, та перебувають на межі гуманітарної катастрофи внаслідок відсутності їжі, медикаментів, тощо. Аналогічно в тяжких умовах знаходяться мільйони вимушених переселенців, які врятувались переїздом у населені пункти у яких не відбуваються військові дії. Результатом збройної агресії особисто для позивача стала найбільша втрата, яка може спіткати людину в житті-втрата дитини. Син позивачки служив Вітчизні, захищав свою землю, та, нажаль 26 лютого 2023 року віддав своє життя за жахи війни. Молодший син позивачки має статус дитини, яка постраждала від війни. Чоловік позивачки має 2 групу інвалідності, пов`язану зі службою в армії з 2014 року –довічно, тобто є непрацездатною особою. У власній домівці позивачки обстрілами було вибито вікна, двері, пошкоджено покрівлю та понівечено автомобіль. Позивачка та її родина переживають пекло на власному порозі вже три роки, війна з кожним роком забирає в них ще більше і більше. До війни позивачка мала повноцінне життя, сім`ю, налагоджений побут, роботу та підтримку дітей, яких і сама підтримувала. Вона мала можливість вести повноцінне життя на рідній землі, користуватися усіма особистими немайновими та майновими благами, які гарантовані кожній людині. Проте з початку збройної агресії РФ проти України позбавилась таких можливостей. Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень конституційних прав, умисного характеру дій РФ, а також почуття безпорадності та розчарування, які позивач та родина відчувають вже майже три роки через неможливість спокійно проживати на рідній землі та користуватись належними їм правами та житлом, а найголовніше – через безкінечне горе та розпач, якого зазнала позивач через втрату однієї дитини та страждання другої дитини. Множинний характер порушень прав та законних інтересів внаслідок збройної агресії РФ не дає та ніколи не дасть можливості відновити минулий уклад життя та відновити становище, яке існувало до 24.02.2022. Неможливо повернути до життя тих, кого забрала війна. Повна зміна життя, невизначеність, тривога, страх, горе та розпач, душевний біль та інші негативні наслідки – дуже негативно впливають на психічний стан, спричинили тривалі душевні хвилювання та страждання, постійний стрес та погіршення стану здоров`я, позивач вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду у сумі 5 424 000,00 грн, що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 120 000 Євро.

Участь у справі сторін.

У судове засідання позивач та його представник – адвокат Світлична Я.О. не з`явилися, просили справу розглядати за їх відсутності.

Відповідач - представник держави російська федерація в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи через оголошення, яке розміщене на офіційному веб сайті Судова влада.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 є громадянином України (а.с. 13-15).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер – ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №2427 (а.с. 18).

Відповідно до довідки про причину смерті 12-17/126 – ОКП/23 від 27.02.2023 – ОСОБА_3 , 1997 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті: вогнепальне поранення голови (а.с. 47).

Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_3 від 18.09.2019 – ОСОБА_3 мав статус учасника бойових дій (а.с. 17).

Відповідно до ксерокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 19).

Відповідно до розпорядження Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області №1001 від 01.04.2024 – малолітній дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (а.с. 21-22).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянином України (а.с. 23-25).

Відповідно до акту огляду МСЕК Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Харкова серії 10 ААБ № 687257 від 16.01.2014 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено ІІ група інвалідності з 01.01.2014, захворювання пов`язане з проходженням військової служби, інвалідність встановлена- безстроково (а.с. 26).

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 - ОСОБА_4 є пенсіонером по інвалідності, 2 група, інвалід армії (довічно) (а.с. 27).

Як вбачається з талону-повідомлення єдиного обліку № 9650 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення – 02.10.2024 о 06:04 зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 про те, що 02.10.2024 о 04:20 за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок обстрілу з невідомої зброї було пошкоджено вікна, двері квартири, крівля будинку та автомобіль ВАЗ 21102, д.н. НОМЕР_6 .. Виїжджали СОГ ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області. ЄРДР 22024220000001057 (а.с. 28).

Також, позивачем надано суду фотографії, на яких зафіксовані пошкодження належного майна (29-31).

Згідно з договором купівлі-продажу від 06.10.2006 – ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48-51).

Власником транспортного засобу ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_6 є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 (а.с. 52-53).

Мотиви, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

2 березня 2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду звернула увагу на те, що можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи.

У постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, постанову Верховного Суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 роз`яснено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

У постановах від 22 травня 2024 року у справі № 638/3891/22, від 31 липня 2024 року у справі №686/14579/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №686/32571/23 Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок збройної агресії РФ проти України, позивачка зазнала моральних втрат і душевних страждань, які виразилися у безперервному, невгамовному душевному болю, втрати душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Врахувавши множинний та триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачки, тяжкість вимушених змін у її житті, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з відповідача моральної шкоди у певному розмірі, який відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 роз`яснено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними дією чи бездіяльністю фізичної чи юридичної особи виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Обставини про те, що рф здійснює збройну агресію проти України і вказані дії є протиправними, є загальновідомими, що визнано на міжнародному рівні, а тому в порядку визначеному ч.1 ст. 82 ЦПК України є такими, що не потребують доказування.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач просила суд стягнути з рф на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої наслідками збройної агресії, у розмірі 5 424 000, 00 грн, що еквівалентно 120 000, 00 Євро на день подання позову.

Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії рф проти України, позивач зазнала моральних втрат і душевних страждань, які виразилися у безперервному, невгамовному душевному болю, втраті душевного спокою, триваючому відчутті невпевненості і незахищеності, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача (незаконне притягнення до кримінальної відповідальності), є встановленими під час судового розгляду справи.

При визначенні розміру компенсації заподіяної моральної шкоди позивачем не наведено підстав та мотивів, за яких розмір компенсації має бути визначений саме у розмірі 5 424 000 грн.

Питання визначення розміру компенсації моральної шкоди не є таким, що потребує спеціальних знань у сфері іншій ніж право, розмір компенсації моральної шкоди є оціночним поняттям і основними критеріями його визначення є розумність і справедливість, при цьому визначений розмір компенсації не має бути направленим на збагачення особи.

Суд зазначає, що завдана позивачці моральна шкода полягає у глибоких та тривалих душевних стражданнях, зумовлених протиправними діями російської федерації, які призвели до істотного порушення звичного укладу її життя, втрати відчуття безпеки, постійного страху за власне життя та життя близьких осіб, емоційного виснаження та психологічної травматизації.

Вищевказані обставини в житті позивача мають наслідком порушення звичайного укладу життя, позбавлення можливості реалізації своїх звичок та бажань, безумовно вимагають докладання додаткових зусиль для організації свого життя, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Такі страждання за своєю природою є нематеріальними та не можуть бути повною мірою виражені у грошовому еквіваленті, а тому будь-яка грошова компенсація має лише умовний та компенсаційний характер. Заявлений позивачкою розмір моральної шкоди є очевидно заниженим і не відображає реального обсягу завданих їй страждань, адже внаслідок збройної агресії позивач спіткнулась із найбільшою втратою, яка може спіткати людину в житті-втрата дитини. Старший син позивачки служив Вітчизні, захищав свою державу, ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув, молодший син має статус дитини, яка постраждала від війни, чоловік отримав інвалідність 2 групи, яка пов`язана зі службою в армії з 2014 року –довічно та є непрацездатною особою. Власна домівка позивачки пошкоджена, транспортний засіб понівечено. За таких обставин будь-яка сума не буде достатньою для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення душевного стану позивача.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд враховує, що в національному та міжнародному законодавстві відсутні чітко визначені критерії для обчислення розміру компенсації моральної шкоди у грошовому еквіваленті, тому суд бере до уваги позицію Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, а також те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані із наслідками військовою агресією росії проти України: загибеллю старшого сина, визнанням молодшого сина зі статусом дитини, яка постраждала від війни, вимушеністю позивача змінити звичний уклад її життя, враховуючи відчуття позивачем душевних страждань, що не дають їй можливості проживати повноцінним життям та життям, яким вона проживала до збройної агресії росії проти України, те, що позивач зазнає душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 000, 00 грн.

Валютою суми по відшкодування моральної шкоди в цій справі є національна валюта України гривня, оскільки відповідно до статей 192 та 524 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з частиною 1 статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв`язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-282, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 2 000 000 (два мільйони) гривень 00 копійок, в якості відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з держави російська федерація на користь держави судовий збір у розмірі 15 140 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: держава російська федерація, останнє відоме місцезнаходження посольства: 03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 27.

Суддя О. В. Пруднікова