Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №332/4165/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4165/25

Провадження №: 2/332/262/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання - Петракей Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.02.2021 ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 підготувати до продажу та продати за ціну та на умовах за своїм розсудом, належну їй на праві приватної власності 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

30.04.2021 ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 підготувати до продажу та продати за ціну та на умовах за своїм розсудом, належну їй на праві приватної власності 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

08.05.2021 ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_2 підготувати до продажу та продати за ціну та на умовах за своїм розсудом, належну їй на праві приватної власності 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

У серпні 2021року позивач та відповідач ОСОБА_2 узгодили всі істотні умови щодо купівлі-продажу вказаного будинку.

На підтвердження узгодження всіх істотних умов за вказаним договором, ОСОБА_2 отримав грошові кошти від покупця ОСОБА_1 , що підтверджується розпискою від 23.08.2021.

Після узгодження всіх істотних умов за вказаним договором, покупець ОСОБА_1 та члени його сім`ї фактично почали проживати у придбаному будинку, а з 10.02.2022 зареєстрували у ньому своє місце проживання.

Відповідачі станом на теперішній час відмовляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості оформити договір купівлі-продажу у відповідності до законодавства, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2025 відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначити справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві, також зазначив, що відповідач ОСОБА_2 не ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, але у нього були проблеми з документами.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, у клопотаннях від 15.10.2025, 16.10.2025 та 05.11.2025 просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, проаналізувавши та дослідивши всі докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.12.1995, виданого органом приватизації, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної власності ОСОБА_7 – 1/6 частка; ОСОБА_8 – 1/6 частки; ОСОБА_9 – 1/6 частки; ОСОБА_5 – 1/6 частки; ОСОБА_10 – 1/6 частки та ОСОБА_11 – 1/6 частки.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.12.2021 №291843557 та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 від 22.12.2021 ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.07.2021 №263835001 та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 від 01.07.2021 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.07.2021 №263834657 та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 від 01.07.2021 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно довіреності від 30.04.2021, яка посвідчена приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. за реєстр. №742 ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 підготувати до продажу та продати за ціну та на умовах за своїм розсудом, належну їй на праві приватної власності 1/6 та 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно довіреності від 08.05.2021, яка посвідчена приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. за реєстр. №779 ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2 підготувати до продажу та продати за ціну та на умовах за своїм розсудом, належну їй на праві приватної власності 1/6 та частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно довіреності від 04.02.2021, яка посвідчена приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. за реєстр. №168 ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_2 підготувати до продажу та продати за ціну та на умовах за своїм розсудом, належну їй на праві приватної власності 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до розписки від 23.08.2021 ОСОБА_2 отримав кошти за продаж будинку по АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 в сумі 75000,00 грн.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з тих підстав, що він домовився з відповідачем ОСОБА_2 про купівлю будинку та заплатив йому кошти за даний будинок, проте співвідповідачі відмовляються оформити договір купівлі-продажу у встановленому законодавством порядку в нотаріальній конторі.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 206 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до частини третьої статті 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У статті 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно до частини другої статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц зроблено висновок, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Як визначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 389/122/16-ц (провадження № 61-12634св18) - для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України (подібні висновки наявні у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року в справі № 665/2266/16-ц та від 30 жовтня 2019 року в справі № 140/2001/17).

З урахуванням вищенаведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити з 2021 року, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять переконливих доказів того, що відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення спірного договору та такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного суду у постанові від 22 лютого 2021 року у справі № 545/440/18.

Крім того, спростуванням того, що відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу є те, що 05.11.2025 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , в якій останній зазначає, що визнає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги повністю і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення його позову, а співвідповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та ОСОБА_3 15.10.2025 та 16.10.2025 подали до суду заяви, в яких підтвердили, що надавали ОСОБА_2 довіреності на продаж зазначеного будинку.

За наведених обставин, відсутні передбачені законом підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору та можливість такого посвідчення втрачена, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (пункт 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, суд оцінивши докази, подані позивачем, з урахуванням встановлених обставин і вимог, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 надав заяву про визнання позову.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні».

Таким чином, визнання позову відповідачем, не є підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 206 ЦПК України, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд, а в даному випадку визнання відповідачем позову, суперечить викладеним у рішенні суду обставинам з наведених вище підстав.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до розподілу понесені позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 206, 208, 220, 328, 334, 626, 640, 657 ЦК України; ст ст. 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76-78, 81, 89, 128, 141, 198 200, 206, 211, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний тест судового рішення складено 23.01.2026.

Суддя Н.В. Марченко