Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №308/1045/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1045/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026078170000004 від 02.01.2026, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, незаміжньої, на утриманні якої п`ятеро дітей, офіційно не працюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

15.12.2025 близько 09:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, з метою спричинення тілесних ушкоджень неповнолітній потерпілій, з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взявши у праву руку предмет, зовні схожий на цеглину, наніс потерпілій декілька ударів із достатньою силою в область чола та потиличної ділянки голови.

У результаті зазначених дій неповнолітній потерпілій було спричинено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани чола та забою м`яких тканин потиличної ділянки голови, які потягли за собою розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше трьох тижнів (21 день), і за цією ознакою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є таким, що пов`язано із домашнім насильством.

Отже, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.2 ст.125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розрад здоров`я.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

23.01.2026 Ужгородською окружною прокуратурою подано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України, у якому міститься клопотання прокурора про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додані:

- письмова заява підозрюваної ОСОБА_3 , складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;

- письмова заява потерпілої ОСОБА_4 , складена в присутності її законного представника ОСОБА_6 , щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;

- матеріали кримінального провадження.

Як видно з наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акту до суду щодо ОСОБА_3 не застосовано затримання після виявлення вчинених кримінального правопорушення (проступку).

Ураховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Діючи відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 17, ст. 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження.

Установлені органом досудового розслідування і викладені судом обставини не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідна з розглядом обвинувального акту за її відсутності.

Окрім того, обвинувачена ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.

Отже, саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, визначеною ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставиною, визначеною ст. 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.

Мотиви призначення покарання.

Суд уважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

З урахуванням установлених у справі обставин, даних про особу обвинуваченої, яка має зареєстроване місце проживання, офіційно не працевлаштована, за місцем реєстрації характеризується негативно, сусіди неодноразово зверталися з письмовими скаргами на її поведінку, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра та лікаря-фтизіатра не перебуває, є матір`ю п`яти дітей, а також з огляду на тяжкість вчиненого кримінального проступку, вид та межі покарання, передбачені санкцією відповідної статті, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу є недоцільним з огляду на відсутність у неї постійного джерела доходу та неспроможність виконати таке покарання без істотного погіршення становища її дітей.

Призначення покарання у виді громадських робіт суд також вважає недоцільним, оскільки їх виконання об`єктивно ускладнить належне виконання обвинуваченою батьківських обов`язків щодо догляду за малолітніми дітьми та не сприятиме досягненню мети покарання.

Водночас з урахуванням негативної характеристики обвинуваченої за місцем проживання, наявності численних скарг на її поведінку, а також характеру вчиненого кримінального проступку, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченої такий вид покарання, який забезпечить належний контроль за її поведінкою, сприятиме її соціальній корекції та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень.

За таких умов суд доходить висновку, що мета покарання — виправлення та перевиховання обвинуваченої, а також запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень — може бути досягнута шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду, який є співмірним тяжкості вчиненого кримінального проступку, відповідає принципу індивідуалізації покарання та забезпечує баланс між інтересами суспільства, обвинуваченої і її малолітніх дітей.

При цьому суд, діючи відповідно до положень ч. 2 ст. 59-1 КК України покладає на обвинуваченої ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також пунктом 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати по справі відсутні. Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити їй покарання у виді у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 2, пункту 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду рахувати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_7