Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №184/2616/25 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/2616/25

Номер провадження 1-кп/184/98/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Покров кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025041360000374 від 12 листопада 2025 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покров, Дніпропетровської області, громадянин України, з середньою освітою, працює в ПМКП «Добробут» на посаді слюсаря-ремонтника, не одружений, дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз за вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнився 24.05.2024 року із Солонянської ВК №21 по відбуттю терміну покарання.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

08.11.2025 року, тобто в період дії воєнного стану, введеного на території України 24.02.2022 Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ОСОБА_3 , перебував поблизу будинку 46 по вулиці Центральній в місті Покров Дніпропетровської області, де побачив припаркований біля сараю, розташованого неподалік буд.46 по вул. Центральній в м. Покров автомобіль марки Honda HR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_5 .

Після чого, усвідомлюючи, що біля вказаного автомобілю нікого немає, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна із салону вказаного автомобіля.

08.11.2025 року приблизно о 12:00 годині (більш точного часу не надалось встановити) ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна із салону автомобіля марки Honda «HR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 , підійшов до вказаного автомобіля, і впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, відкрив передні водійські двері автомобіля, які на той момент не були зачинені на замок, після чого, діючи умисно, таємно, повторно з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, викрав чоловічу барсетку чорного кольору, належну ОСОБА_5 , яка не становить для останнього матеріальної цінності, в якій знаходився мобільний телефон марки «VIVO» 1902, блакитного кольору, Імей 1: НОМЕР_2 , Імей 2: НОМЕР_3 , належний ОСОБА_5 , вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 2752 від 24.11.2025 складає 3600 гривень, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Honda, моделі: «H-RV», державний знак НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_5 , ключ від гаражного кооперативу, який матеріальної цінності для ОСОБА_5 не становить.

Після вчинення злочину, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3600 гривень 00 копійок.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, вчинена в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, який висунете обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду обвинувачуваний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та надав суду показання про те, що він дійсно 08 листопада 2025 року знаходячись поряд з будинком №46 по вул. Центральній у м. Покров, побачив автомобіль марки Honda «HR-V», в якому на передньому сидінні він помітив барсетку чорного кольору, яку він вирішив викрасти. Реалізовуючи свій умисел, він підійшов до вказаного автомобіля і помітив, що передні двері автомобіля не зачинені, тоді він відкрив двері автомобіля і викрав барсетку, в якій був мобільний телефон і різні документи (посвідчення водія, свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу та інше). В подальшому барсетку він залишим за гаражами, а мобільним телефоном користувався на власний розсуд. Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються. В скоєному обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся та повністю відшкодував завдані ним збитки, шляхом повернення викраденого майна.

Потерпілий ОСОБА_5 надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, цивільний позов не заявляв, оскільки матеріальна шкода йому відшкодована у повному обсязі, проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України не заперечував.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно з ч. 5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, доходить висновку про те, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України та вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно та в умовах воєнного стану, доведена повністю.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжують покарання суд визнає рецидив злочинів.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він був раніше судимий, зокрема, й за злочини проти власності, за місцем проживання характеризується посередньо, працює в ПМКП «Добробут» на посаді слюсаря-ремонтника, де зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, на обліку у лікарів психіатра, нарколога і фтизіатра не перебуває, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, в мінімальних межах санкції ч.4 ст.185 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Разом з тим, спираючись на встановлені обставини по справі, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, повного відшкодування обвинуваченим завданої потерпілому шкоди і даних про особу винного, слід також прийняти до уваги проявлені під виховним впливом судового процесу зміни в його особистості, що вказують на готовність винного до самоконтролю і правослухняної поведінки, на підставі чого суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без відбування реального покарання зі звільненням від такого на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком.

В кримінальному провадження цивільний позов заявлено не було.

Долю речових доказів, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.

Розподіляючи процесуальні витрати, суд, виходячи з положень ч.2 ст.124 КПК України вважає, що витрати на залучення експертів у загальному розмірі 300 гривен підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази: документи на ім`я ОСОБА_5 , а саме: посвідчення водія та свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Honda «HR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також мобільний телефон марки «VIVO» 1902, блакитного кольору, Імей 1: НОМЕР_2 , Імей 2: НОМЕР_3 , які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили - залишити у власності потерпілого ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи по справі в сумі 300 (триста) гривен.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Покровський міській суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Покровського міського суду ОСОБА_1