Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №712/15287/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/15287/25

Провадження № 2/712/995/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Рибальченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Черкаської міської ради про встановлення факту батьківства та внесення відомостей про батька до актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий виклад позиції позивача та відповідача

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українита Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про встановлення факту батьківства (визнання батьківства) та внесення змін до актового запису про народження.

Позивачка просить суд: встановити факт визнання батьківства щодо її неповнолітньої доньки, зазначивши, що батьком дитини є ОСОБА_5 ; зобов`язати відділ ДРАЦС внести відповідні відомості про батька до актового запису про народження дитини та внести зміни до свідоцтва про народження, у тому числі щодо прізвища дитини (на прізвище батька).

В обґрунтування позову зазначено, що з січня 2009 року проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_6 . Оскільки на момент народження дитини сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували та спільної заяви батьків/заяви батька про визнання батьківства подано не було, запис про батька у актовому записі про народження дитини здійснено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Позивачка вказує, що ОСОБА_5 визнавав дитину своєю, проживав із нею та донькою, піклувався про дитину, дитина сприймає його як батька. Надалі позивачка зверталася до органу ДРАЦС із питанням внесення змін до актового запису про народження та зазначення батьком ОСОБА_5 , однак отримала відмову та рекомендацію вирішувати питання в судовому порядку.

Також позивачка зазначає, що ОСОБА_5 проходив військову службу та на теперішній час зник безвісти, у зв`язку з чим подання ним особистої заяви про визнання батьківства є неможливим. Для підтвердження походження дитини позивачка разом із родичами ОСОБА_5 ініціювала проведення молекулярно-генетичного дослідження, за результатами якого встановлено наявність кровної спорідненості між дитиною та батьками ОСОБА_5 , що, на думку позивачки, підтверджує походження дитини від ОСОБА_5 .

Посилаючись на наведені обставини та норми сімейного законодавства, позивачка просить задовольнити позов і забезпечити внесення відповідних змін до актового запису та документів про народження дитини.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

1.2. Рух справи в суді та процесуальні рішення

Позовна заява ОСОБА_1 04.11.2025 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.11.2025 позовна заява залишена без руху, позивачу надано семиденний строк для усунення недоліків.

Представником позивача ОСОБА_2 11.11.2025 подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 26.11.2025 подав пояснення, у яких також висловлено прохання щодо проведення судового засідання за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою суду від 12.12.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Суд 16.01.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

1.3. Позиція учасників провадження у судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Рибальченко О.В. висловила думку про те, що задоволення позову буде сприяти найкращим інтересам дитини.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, оцінка суду

Як убачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , складено актовий запис № 1276 від 09.11.2010, місце реєстрації - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, матір`ю дитини зазначено ОСОБА_1 , а відомості про батька внесено як ОСОБА_7 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру акту цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батьків відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України відомості про батька ОСОБА_6 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка з січня 2009 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який визнавав дитину своєю та брав участь у її вихованні.

Зазначені обставини не заперечували відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також підтвердила допитана як свідок ОСОБА_8 .

З наданого свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (відповідачі у справі).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 проходив військову службу за призовом під час мобілізації з 11.10.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_3 10.01.2025 направлено на адресу ОСОБА_4 сповіщення сім`ї № 384, відповідно до якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 06.01.2025 під час виконання бойового завдання. Зазначено, що проведені пошукові заходи результатів не дали та пошук триває.

Згідно з наданим витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 14.01.2025 зареєстровано кримінальне провадження за фактом зникнення безвісти ОСОБА_5 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України.

З наданого висновку експерта № 148-МГ молекулярно-генетичної експертизи встановлено кровну спорідненість між ОСОБА_4 (бабусею по батьківській лінії), ОСОБА_3 (дідусем по батьківській лінії) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим у висновку зазначено, що ОСОБА_6 може бути біологічною онукою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Наведені обставини суд встановив на підставі поданої позовної заяви та письмових доказів, долучених до матеріалів справи.

Згідно із ч. 1-3 ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Змістом ч. 1, 9, 10 ст. 7 СК України закріплено загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до положень ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Так, визнання батьківства є волевиявленням особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком та дитиною.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини (ст. 133 Сімейного кодексу України).

Статтею 122 СК України встановлено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Поряд з цим, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

За змістом положень ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Отже, ч. 1 ст. 122 СК України встановлює презумпцію шлюбного походження дитини, яка складається з двох частин: презумпції материнства дружини та презумпції батьківства чоловіка.

Презумпція шлюбного материнства стверджує, що саме дружина народила дитину і саме ту дитину, яку вона забрала з пологового медичного закладу.

Згідно із презумпцією батьківства чоловіка, саме він є батьком дитини, народженої його дружиною. Презумпція батьківства чоловіка (шлюбного батьківства) поширюється на три групи дітей: 1) тих, які були зачаті і народжені в шлюбі; 2) тих, які були зачаті до шлюбу, але народжені в шлюбі; 3) тих, які були зачаті у шлюбі, але народжені після його припинення або визнання недійсним.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульоване змістом ст. 125 СК України.

Відповідно до частини другої вищезгаданої норми, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно із ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч. 1 ст. 123 цього Кодексу.

Комплексний аналіз положень ст. 136 СК України дає підстави для висновку, що в судовому порядку батьківство (материнство) може бути оспорено як у випадках, коли в акті про реєстрацію народження батьками дитини вказано осіб, які уклали між собою шлюб, так і тоді, коли батьками дитини при реєстрації встановлення батьківства на підставі спільної заяви батька й матері дитини записано осіб, які в шлюбі не перебувають. Однак у будь-якому разі не можуть бути задоволені вимоги про оспорювання свого батьківства, пред`явлені особою, записаною батьком за її заявою або за спільною заявою з матір`ю дитини, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що фактично вона не є батьком цієї дитини.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постановах Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 183/2690/21, від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами в такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 444/526/18, від 08.03.2023 у справі № 205/5698/21.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Про зазначене також зауважував Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а саме: «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 31.01.2024 у справі № 752/13549/22, від 13.09.2023 у справі № 552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Статтею 103 ЦПК України унормовано, що суд призначає експертизу в справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Під час призначення експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

За загальним правилом, визначеним ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд виходить з того, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень здійснено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, а тому питання походження дитини від батька підлягає вирішенню в порядку визнання батьківства за рішенням суду відповідно до ст. 128 СК України.

Як встановлено судом, позивачка з 2009 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, після народження дитини ОСОБА_5 фактично визнавав себе батьком, брав участь у житті та вихованні дитини, що узгоджується з поясненнями позивачки, не заперечувалося відповідачами та підтверджено показаннями свідка. Також суд враховує, що ОСОБА_5 є сином відповідачів, що підтверджується свідоцтвом про його народження.

Водночас, з огляду на обставини зникнення безвісти ОСОБА_5 , отримання безпосереднього зразка біологічного матеріалу цієї особи є об`єктивно неможливим, у зв`язку з чим для перевірки походження дитини було проведено молекулярно-генетичне дослідження за участю батьків ОСОБА_5 (відповідачів) та дитини. Висновок експерта № 148-МГ, у якому встановлено кровну спорідненість між відповідачами (як бабусею та дідусем по батьківській лінії) і дитиною та зазначено, що ОСОБА_6 може бути біологічною онукою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , суд оцінює як належний та допустимий доказ, який у сукупності з іншими доказами у справі підтверджує походження дитини від їхнього сина - ОСОБА_5 .

Відповідачі проти задоволення позову не заперечували, що суд також враховує як обставину, яка узгоджується із зібраними у справі доказами та не спростовує їх. Доказів, які б свідчили про інше походження дитини або ставили під сумнів наведені позивачкою обставини, учасниками справи суду не надано.

З урахуванням стандарту більшої переконливості, суд дійшов висновку, що сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд також бере до уваги, що встановлення батьківства у цій справі спрямоване на забезпечення прав дитини, зокрема права знати своїх батьків, права на сімейну ідентичність та належне юридичне оформлення походження, що відповідає найкращим інтересам дитини. Позиція представника Служби у справах дітей про те, що задоволення позову відповідає найкращим інтересам дитини, судом врахована.

Стосовно вимоги про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_6 суд зазначає таке.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, який зареєстровано 14.01.2011 за № 55/18793, затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, згідно з п. 1.7 яких зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у п. 2.28 розділу II цих Правил. У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державному архіві внесення змін до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

У відповідності до пункту 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до пункту 2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Відповідно до п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

З урахуванням приписів ст. 134 Сімейного кодексу України та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, з урахуванням доведеності факту батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимоги позовної заяви про внесення відомостей до актового запису про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зміни прізвища із ОСОБА_9 на ОСОБА_10 є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За загальним правилом, визначеним ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони залежно від результатів розгляду справи.

Разом із тим, з урахуванням заявленої у прохальній частині позовної заяви вимоги про залишення судових витрат за позивачкою, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачкою у зв`язку з розглядом справи, стягненню з відповідачів не підлягають і залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 76-81, 89, 95, 103, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Черкаської міської ради про встановлення факту батьківства та внесення відомостей про батька до актового запису про народження дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України.

Внести до актового запису від 09.11.2010 № 1276, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі зміни:

-в графі батько зазначити - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, замість - ОСОБА_7 ;

-змінити прізвище дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - із ОСОБА_9 на ОСОБА_10 .

Інші відомості залишити без змін

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне рішення виготовлено 23.01.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа 1: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 05387096, адреса місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, 3, м. Черкаси.

Третя особа 2: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, ЄДРПОУ 37853141, адреса місцезнаходження: вул. Благовісна, 170, м. Черкаси.

Суддя В.О. Пономар