Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №703/103/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/103/26

3/703/184/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 173 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №474370 від 12.12.2025, ОСОБА_1 12.12.2025 близько 12-00 год, перебуваючи на вулиці біля власного будинковолодіння, що за адресою АДРЕСА_1 , вчинив бійку із ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

Органом, що склав протокол, діяння ОСОБА_1 кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що тривалий час в нього на побутовому ґрунті існує конфлікт із сусідом ОСОБА_2 та його дружиною. Останні постійно ображають його, провокують на конфліктні ситуації. 12.12.2025 зустрівся із сусідом на території гаражного кооперативу по вул. Кармелюка, той почав ображати його, між ними виникла сварка і ОСОБА_2 першим вдарив його, чим спричинив падіння, після чого пішов. По поверненні додому, біля двору знову його зустрів, ОСОБА_2 казав, що провчить його, тому зайшов у двір та в будинку для самозахисту взяв нунчаку, повернувся на вулицю, де був сусід. Між ними виникла штовханина та в подальшому бійка, під час якої обоє били один одного, проте він не наносив ОСОБА_2 ударів нунчаку, дружина останнього, яка прибігла до них, забрала нунчаку, коли вони обоє впали на землю та боролися. Після цього ОСОБА_2 пішов до себе у двір, викликав поліцію, на них обох були складені протоколи про адміністративне правопорушення. Внаслідок бійки йому завдані тілесні ушкодження у вигляді саден та забиттів, звертався до травмпункту.

Суддя, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні «Чернов проти України» (заява № 16432/10) ЄСПЛ констатував, що як встановлено раніше у справі «Ігор Тарасов проти України» (заява № 44396/05 від 16.06.2016, пункт 25), адміністративне правопорушення «дрібне хуліганство», передбачене статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підпадало під визначення «кримінальної процедури» у розумінні статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції (п. 41).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 суд також визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, а у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.

За обставинами даної справи, ОСОБА_1 , притягується до відповідальності за ст. 173 КУпАП за порушення громадського порядку і спокою громадян, оскільки перебуваючи в громадському місці, а саме на вулиці, вчинив бійку.

Стаття 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за дрібне хуліганство. Диспозиція статті визначає дрібне хуліганство як нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що наказується в кримінальному порядку, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян.

Обов`язковою ознакою для кваліфікації дій особи, як «дрібне хуліганство» необхідна наявність такого обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу ст. 173 КУпАП як «громадське місце».

Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під`їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об`єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та на вокзалів.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, передбачає наявність діяння: нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що призвели до порушення громадського порядку і спокою громадян. Саме такі дії, передбачені диспозицією ст. 173 КУпАП як: "порушення громадського порядку" та "порушення спокою громадян" є обов`язковими альтернативними елементами об`єктивної сторони дрібного хуліганства.

"Інші подібні дії" у розумінні статті 173 КУпАП можуть включати в себе (але не обмежуються): вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображенням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.

При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.

На доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суду надані наступні докази, досліджені безпосередньо під час судового розгляду:

- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №474370 від 12.12.2025, зі змісту якого не вбачається, в чому полягає об`єктивна сторона діяння ОСОБА_1 , що кваліфіковане як дрібне хуліганство, а також наявність умислу на порушення громадського порядку;

- дані рапорту працівника поліції відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, який зареєстрований в Журналі єдиного обліку під №31912 від 12.12.2025, за змістом якого ОСОБА_2 повідомив про сварку із сусідом ОСОБА_1 , на обох осіб складені протоколи про адміністративне правопорушення;

- фотокопії письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 12.12.2025, на підставі яких неможливо встановити, що саме, з об`єктивної сторони, вчинено ОСОБА_1 та яким чином його дії порушували громадський порядок і спокій громадян;

- протокол про прийняття від ОСОБА_2 заяви про кримінальне правопорушення від 12.12.2025.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

З наданих судові матеріалів не вбачається, в чому саме полягало порушення діянням ОСОБА_1 , громадського порядку та спокою громадян. З пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, письмових доказів встановлено, що 12.12.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулася бійка, однак не конкретизовано, де саме дані дії відбувалися, а лише наведена адреса, що відповідає місцю проживання ОСОБА_1 . За вказаних обставин неможливо встановити, що діяння ОСОБА_1 вчинені саме в громадському місці та такими було порушеного громадський порядок та спокій громадян. Докази на підтвердження останньої обставини, як пояснення очевидців, відеозаписи – відсутні. Протокол щодо ОСОБА_1 містить вказівку на існування додатків, а саме записів нагрудних камер №2364 та №2363, однак органом, що склав протокол, такі до суду не надані.

За рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» п. 161).

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , протокол прийняття заяви ОСОБА_2 не можуть бути визнані достатніми доказами по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійними та беззаперечними, а обставини, викладені в них, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумніви у суду, яких в даному випадку не надано.

Протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та рапорт про його виявлення в даному випадку лише фіксують зміст усного повідомлення особи про факт вчинення проти неї протиправних дій, однак не вказують на наявність в діях особи, яка притягується до відповідальності, складу правопорушення.

Із матеріалів справи не вбачається існування будь-яких переконливих доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення або винуватості ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП. Вчинення з боку ОСОБА_1 протиправних дій, що порушують громадський порядок та спокій громадян, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Суд дійшов висновку, що зібраних в даній справі доказів недостатньо, щоб вбачати в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення та вважати його вину доведеною поза розумним сумнівом.

Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.

У зв`язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, провівши аналіз досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, вважаю, що матеріали не містять достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП. Вказане виключає його притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому суд не вдається до правової оцінки обставин щодо наявності в ОСОБА_1 нунчаку, оскільки це не охоплюється складом правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, відтак не є предметом даного судового розгляду. Про вказану обставину достовірно відомо представникам правоохоронних органів, відповідна інформація відображена в рапорті від 12.12.2025.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підстави для покладення на ОСОБА_1 судового збору відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі пункту першого статті 247 КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя І.В.Овсієнко