Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №395/404/25 — Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/404/25 Провадження № 2/395/19/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новомиргородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини і припинення стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Новомиргородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини і припинення стягнення аліментів. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 не тривалий час мав інтимні стосунки з Відповідачкою по справі ОСОБА_2 , в зареєстрованому шлюбі ніколи сторони не перебували. В подальшому Відповідач заявила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3 , який нібито є кровним сином ОСОБА_1 . Позивач вважаючи себе батьком дитини, дозволив вказати себе батьком у актовому записі про народження ОСОБА_4 . ОСОБА_2 03 жовтня 2014 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . На даний час з нього у відповідності до наказу суду почали стягувати аліменти з чим він категорично не погоджується тому просив суд виключити запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новомиргород, Новоукраїнського району Кіровоградської області, як батька, з актового запису № 99 від 07 вересня 2012 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області. Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стягуються відповідно до судового наказу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07.11.2019 року по справі № 2-н/395/232019. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усі судові витрати.

У судове засідання позивач не з`явився, до суду від представника позивача надійшла заява, в якій вона просила провести розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання відповідачка не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи Новомиргородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у судове засідання не з`явилася, проте направила до суду заяву, де просила розгляд справи проводити без її участі, заперечень по справі не має.

Отже, за вищевказаних обставин у відповідності до ст. 130 ЦПК України відповідач про час та місце розгляду у справі повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України: суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та зі згоди представника позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не тривалий час мав інтимні стосунки з Відповідачкою по справі ОСОБА_2 , в зареєстрованому шлюбі сторони не перебували. В подальшому Відповідач заявила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3 , який є кровним сином ОСОБА_1 . Позивач погодився вказати себе батьком у актовому записі про народження ОСОБА_4 , зважаючи на переконання Відповідачки та будучи впевненим, що являється батклом ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 03 жовтня 2014 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 .

Вподальшому, від бухгалтерії підприємства, на якому працює позивачу, стало відомо, що судовим наказом від 07.11.2019 року Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з нього стягнено на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 30 жовтня 2019 року до досягнення ним повноліття, яке наступить ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Тривалий час, про існування даного стягнення позивач не знав. Так, постанова про звернення стягнення на заробітну плату датована 25.11.2024 року.

Позивач почав з`ясовувати вказане питання і вважає, що не є біологічним батьком вказаної дитини, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 121СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 СК України).

Статтею 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Пунктами 2.13,2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 встановлено, що Судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК, - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

Згідно ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК, шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство.

Для встановлення чи оспорювання батьківства проводиться експертиза ДНК.

Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається з метою формування належної, допустимої та достатньої за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» доказової бази.

Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (при наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. В результаті проведення ДНК-аналізу на предмет встановлення батьківства ймовірність похибки позитивного висновку становить 0,000001%. Негативний факт батьківства встановлюється із 100% ймовірністю.

У відповідності до ухвали суду від 22 травня 2025 року по даний справі було призначено судово-генетичну експертизу.

Як вбачається з повідомлення про неможливість проведення експертизи № СЕ-19/112-25/7846-БД від 28.07.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до Кіровоградського НДЕКЦ МВС для відбору зразків букального епітелію не з`явилися у зв`язку з чим повідомлено про неможливість проведення експертизи

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний суд у постановах від 23.10.19, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відсутність кровного споріднення між батьком ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не підтверджується жодними доказами.

Позивачем у ході судового розгляду у справі не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не являється сином позивача, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 258-259, 280, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новомиргородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини і припинення стягнення аліментів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Позивачмає право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 26 січня 2026 року.