Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №182/6419/24 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 15 січня 2026 р.

Справа: №182/6419/24

Суддя: Кобеляцька-Шаховал І. О.

Справа № 182/6419/24

Провадження № 2/0182/428/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

16.01.2026 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.

Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом першої групи загального захворювання та, у відповідності до висновку № 513 рішення лікарсько-консультативної комісії КП «Нікопольська міська лікарня № 4» від 07 жовтня 2024 року, йому встановлено діагноз: цукровий діабет ІІ типу інсулінозалежного, важкої форми по ускладненим стадіям, діабетична стопа, внаслідок чого він потребує матеріальної допомоги. При цьому, відповідачка по справі - його донька - матеріальну допомогу на його утримання не надає, а розмір його пенсії є замалим та не вистачає йому на належне медичне лікування, що фактично й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Таким чином, на підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. 00 коп., щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і довічно.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2025 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.17-18).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідачка про розгляд справи повідомлялась неодноразово та належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.20), однак, своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, не скористалась, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надала.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.2 ст.51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Відповідно до статті 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків, слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондується обов`язок повнолітніх дітей утримувати їх, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено частиною першою статті 204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу

Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі є батьком відповідачки, про що свідчить актовий запис № 78, складений 17 серпня 1989 року виконавчим комітетом Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.5). З матеріалів справи, зокрема, з довідок та висновків, встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом першої групи загального захворювання та має встановлений діагноз: цукровий діабет ІІ типу інсулінозалежного, важка форма по ускладненим стадіям, діабетична стопа (а.с.4-5). Тобто, дані обставини свідчать про той факт, що позивач потребує матеріальної допомоги, однак, відповідачка по справі як донька позивача в добровільному порядку батька утримувати не бажає.

Відповідно до статті 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу), з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат, суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Так, відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм правом щодо оспоренння викладених стороною позивача обставин не скористалась, нею не було надано до суду відомостей щодо перебуванні на її утриманні непрацездатних осіб, наявності інших аліментних зобов`язань.

Судом встановлено, що позивач, дійсно, потребує допомоги. При цьому, він обґрунтовував позовні вимоги, з посиланням на те, що він є непрацездатною особою та отримує пенсію, якої не вистачає на належне медичне лікування. Тобто, доведено, що коштів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, позивачу по справі не вистачає, а тому, зважаючи на скрутне матеріальне становище, позивач потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати його повнолітня донька.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Із наданої позивачем довідки про розмір пенсії вбачається, що розмір пенсії, станом на квітень - вересень 2024 року, становить суму в розмірі 3 844 грн. 05 коп., що є не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тобто, на момент розгляду цієї справи позивач отримує пенсією у розмірі, що забезпечує його прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, однак, з урахуванням обставин справи, а також ряду захворювань, які наявні в позивача та потребують медикаментозного лікування, суд допускає витрати позивача на ліки та речі, вартість яких перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Разом з тим, позивач не надав доказів на підтвердження розміру витрат на лікування.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження. Стороною відповідача не спростовані, а тому, на думку суду, слід стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. 00 коп., починаючи з 30 жовтня 2024 року (дати подання позову), - довічно, у зв`язку з чим вказана позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позовної заяви.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 1, 79, 175, 202, 204, 205 Сімейного Кодексу України, статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 133, 141, 206, 258, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. (дві тисячі грн.) 00 коп., щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2024 року і довічно.

Рішення в частині стягнення суми аліментів за місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн.) 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал

Оригінал: reyestr.court.gov.ua