Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №932/18137/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/18137/25

Провадження № 3/932/4561/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Міросєді А.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із УПП в Дніпропетровській області ДПП, відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснені права згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, за ч.4 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 496950 від 29 жовтня 2025 року, гр-н ОСОБА_1 28 жовтня 2025 року о 20:20 год. у с. Авіаторське, вул. Аеродром, 160, керуючи транспортним засобом «Nissan Note», номерний знак НОМЕР_1 , скоїв ДТП, а саме вчинив наїзд на перешкоду, після чого вживав алкоголь до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.2.10.є Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст. 130 КУпАП.

Водій ОСОБА_1 заперечував факт вчинення даного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та повідомив, що співробітникам поліції ніяких пояснень не надавав, вони самостійно записали начебто пояснення з його слів, а він підписав всі надані йому документи не читаючи.

Відповідно до долученого до матеріалів справи рапорту від 28 жовтня 2025 року співробітника поліції ОСОБА_2 , 28 жовтня 2025 року під час несення служби у складі екіпажу прибули на виклик ДТП без травмованих за адресою: м. Дніпро, вул. Аеродром, 160. Було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , керуючи ТЗ марки «Nissan Note», днз НОМЕР_1 , вчинив ДТП, а саме наїзд заднім ходом на перешкоду та в подальшому рухаючись прямо ще вчинив наїзд на перешкоду. Під час оформлення матеріалів ДТП у гр. ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, на що той пояснив, що алкоголь вживав після ДТП.

Відповідно до долучених до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_1 , він 28 жовтня 2025 року приблизно о 20:00 год. керував ТЗ марки «Nissan Note», ДНЗ НОМЕР_1 , та приїхав за адресою: м. Дніпро, вул. Аеродром, 160, на територію КП «Дніпроводоканал», та рухаючись заднім ходом наїхав на причіп трактора. Через п`ять хвилин поїхав далі до будівлі по території та не зменшив швидкість і був не обережний рухаючись прямо по території, вчинив наїзд на перешкоду у вигляді генератора. Після чого він вийшов з авто, пішов до місцевого магазину та вжив алкоголь, а саме пиво. Медичної допомоги не потребує.

Згідно копії схеми місця ДТП, доданої до протоколу, було зазначено місце зіткнення та зазначені механічні пошкодження на автомобілі «Nissan Note», номерний знак НОМЕР_1 .

З долученого до протоколу відеозапису з технічного засобу БК 471247 (яке відтворено у судовому засіданні) видно, як 28.10.2025 року о 21:53 год. відбувається спілкування співробітників поліції з ОСОБА_1 та останній повідомляє, що зателефонував на 102 так як йому потрібно забрати свій автомобіль, який не віддають. Після чого співробітники поліції запрошують його сісти в їх автомобіль і прослідувати на місце. О 21:55 год. автомобіль зупинився на території якогось підприємства і ОСОБА_1 та співробітники поліції вийшли з автомобіля. Поруч стоїть автомобіль «Nissan Note», номерний знак НОМЕР_1 , який має розбиті заднє та переднє скло, а також механічні пошкодження передньої частини. О 21:57 год. підходить співробітник поліції і повідомляє, що вони (не зазначає хто саме, але мається на увазі працівники підприємства) не хочуть нічого писати їм. О 22:10 год. ОСОБА_1 каже, що взяв ключі і приїхав на колишню роботу. О 22:29 год. під час спілкування між собою співробітники поліції зазначають, що очевидців подій немає. ОСОБА_1 на вимогу співробітника поліції так і не зміг пояснити як він їхав та на які перешкоди наїхав, все було сказано співробітником поліції з власних припущень. О 22:41 год. співробітник поліції зачитала ОСОБА_1 начебто його пояснення, відповідно до яких він після скоєння ДТП пішов до магазину, купив та вжив пиво, які він підписав. О 23:42 год. співробітники поліції надали працівнику підприємства для підпису якийсь документ, пояснюючи, що це підпис за відсутність пошкоджень.

Дослідивши матеріали справи (протокол серії ЕПР1 № 496950 від 29 жовтня 2025 року; рапорт співробітника поліції від 28 жовтня 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 28 жовтня 2025 року; копію схеми місця ДТП із зазначенням розташування автомобіля «Nissan Note», номерний знак НОМЕР_1 , та фіксацією механічних пошкоджень; відеозапис з технічного засобу БК 471247), приходжу до наступного.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які направлені на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути вирішальним доказом винуватості.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Частиною 4 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Аналіз змісту вказаної норми права свідчить про те, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною частиною статті, необхідним є доведення того факту, що після дорожньо-транспортної пригоди за участю водія, останній вживає алкоголь, не дочекавшись проведення стосовно нього медичного огляду.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі; вживання особою, яка керувала транспортним засобом, алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до положень п.2.10є ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

У постанові від 20 лютого 2019 по справі № 404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Таким чином, знаходження біля транспортного засобу або всередині, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в стані сп`яніння, не є доказом вчинення такою особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП - огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 вказаної вище Інструкції - у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Слід зауважити, що в матеріалах справи на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 сам вказав, що вживав алкогольні напої після ДТП. Яких-небудь інших доказів вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після ДТП в матеріалах справи немає. Суд не може вважати доведеним факт порушення ОСОБА_1 п.2.10.є ПДР, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП, виключно з посиланням на відеозапис з нагрудної камери працівника поліції на якому зафіксовано факт повідомлення ОСОБА_1 вжиття алкогольних напоїв після ДТП, та рапорт співробітника поліції.

При цьому, факт визнання особою вини у порушенні правил дорожнього руху не може бути достатнім доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та не звільняє працівників поліції від доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Жодних реальних доказів достовірності обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 496950 від 29 жовтня 2025 року, зокрема факту вживання ОСОБА_1 алкогольного напою після скоєної дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.07.2020 року в справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь та враховуючи, що справи в порядку КУпАП розглядаються в межах складеного адміністративного протоколу, тому суд позбавлений можливості вийти за межі обставин, викладених в адміністративному протоколі та надати оцінку обставинам, що не охоплюються фабулою адміністративного протоколу.

Вважаю, що відповідні фактичні дані не були встановлені та не підтверджені під час дослідження матеріалів цієї справи, у т ч. відеозаписом з портативного відеореєстратора співробітників поліції, тобто до суду не надані будь-які докази, що свідчили б про те, що водій ОСОБА_1 : був причетний до ДТП як водій транспортного засобу; вживав алкоголь, у тому числі після настання ДТП за його участю; був оглянутий у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння і такий стан був би зафіксований, або зафіксована відмова від проходження такого огляду.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні вищенаведені докази в їх сукупності, вважаю, що в діях водія ОСОБА_1 у ситуації, що розглядається, факт невідповідності вимогам п.2.10.є ПДР не був об`єктивно підтверджений доказами по даній справі поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим приходжу до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП, тому справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247 п.1, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 130 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя