Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №522/3517/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3212/26

Справа № 522/3517/24

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Гузя Григорія Васильовича

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Домусчі Л.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення нерухомого майна з-під арешту,

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» 06.03.2024 звернувся із вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення нерухомого майна з-під арешту, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 26748652, винесеної 13.03.2012 року державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ Притуляк В.М., номер запису про обтяження: 38425636 від 14.06.2012 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.02.2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11301526000.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Іпотечний договір від 19.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є. за реєстровим № 374, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира під АДРЕСА_2 .

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі й за кредитним договором № 11301526000 від 19.02.2008 року та договорами забезпечення по кредиту.

07.06.2019 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були укладені: Договір № 1496/К про відступлення прав вимоги та Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 07 червня 2019 року за реєстровим № 1181, згідно яких право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту N?11301526000 від 19.02.2008 року та за Іпотечним договором від 19.02.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є. за реєстровим № 374, перейшло до ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

25.09.2020 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», право власності на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

26.06.2023 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 336957813 ТОВ «ФК «Вектор плюс» стало відомо, що 14.06.2012 року на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_3 Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт, номер запису про обтяження: 38425636. Зазначено, що вказаний арешт накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 26748652, винесеної 13.03.2012 року державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ Притуляк В.М.

На даний час арешт 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_3 , накладений 14.06.2012 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, номер запису про обтяження: 38425636, порушує майнові права та інтереси власника нерухомого майна - ТОВ «ФК «Вектор Плюс», у зв`язку з чим останнє із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на норми Закону України «Про іпотеку», ч. 1 ст. 321, 386, 16 ЦК України змушене звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення нерухомого майна з-під арешту задоволено.

Звільнено з-під арешту 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , а саме: скасовано арешт, який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 26748652, винесеної 13.03.2012 року державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ Притуляк В.М., номер запису про обтяження: 38425636 від 14.06.2012 року.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника Гузя Г.В. просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2025 року та в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги є те, що арешт на частину спірної квартири накладений не ОСОБА_1 , а стягувачем з метою недопущення відчуження квартири до погашення боргу ОСОБА_1 за кредитним договором, а саме: 14 червня 2012 року на квартири Першим Приморським відділом ДВС ОМУЮ накладено арешт, номер запису про обтяження; 38425636, вказаний арешт накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 26748652, винесеної 13 березня 2012 року державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ Притуляк В.М.

Незважаючи на наявність вказаного арешту 25 вересня 2020 року ТОВ оформило за собою право власності на квартиру, що заборонено законом.

Суду було відомо, проте не взято до уваги, оскарження відповідачем набуття позивачем права вланості на спірну квартиру (справа № 522/18232/24), яка ще не розглянута, але позивач все одно намагається скасувати арешт, щоб відчужити спірну квартиру іншим особам, і до ОСОБА_1 надходять прохання надати можливість оглянути квартиру різним особам, що свідчить про вчинення вказаних дій позивачем.

Вказане свідчить про нез`ясування судом фактичних обставин справи.

Порушення судом норм процесуального права вбачає у тому, що відповідач, який є лежачим хворим, інвалідом війни 2 групи, 1940 року народження, жодного разу не сповіщався про надходження позовної заяви, її копію з додатками не отримував, а про існування такої випадково представник дізнався в судовому засіданні по іншій справі. Сповіщення шляхом публікації виклику на сайті суду ОСОБА_1 , який не має комп`ютеру, позбавило його права доступу до суду та можливості захищати свої права, а стягнення судових витрат з інваліда війни 2 групи не ґрунтується на вимогах закону.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судове засідання, призначене на 14.45 13 січня 2026 року, учасники справи, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, не зявилися, зокрема: позивач ТОВ «ФК «Вектор Плюс» отримало судову повістку в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 28.11.2025 23:41:02, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 194 зв.), відповідач ОСОБА_1 повідомлений у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки судова повістка-повідомлення отримана його повноважним представником ОСОБА_4 в електроному кабінеті 28.11.2025 23:40;02, про що свідчить довідка (а.с. 194), відповідач ОСОБА_2 вважається повідомленим у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК УКраїни, оскільки судова повістка-повідомлення, спрямована на його установлену в передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України порядку адресу повернулася до суду із відміткою Укрпошти «Адресат відсутній» (а.с. 196); 3-я особа Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) також повідомлений в Електронному суді (а.с. 195).

Крім того, від ТОВ «ФК «Вектор» та ОСОБА_1 в особі свого представника надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності: відповідач підтримує доводи апеляційної скарги, позивач –апеляційну скаргу не визнає.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вектор плюс» є власником квартири АДРЕСА_2 , з 25.09.2020 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 336957813 від 26.06.2023 року.

Підставою реєстрації права власності на зазначену квартиру є: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54323925 від 30.09.2020 08:56:55, ОСОБА_5 , Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області, Одеська обл.

Документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 374, виданий 19.02.2008, видавник: ОСОБА_6 , приватний нотаріус.

На підтвердження наявності у позивача права на реєстрацію права власності на спірну квартиру суду були надані наступні документи:

- копія договору про надання споживчого кредиту № 11301526000 (при застосуванні ануїтентної схеми погашення) від 19.02.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ;

- копія іпотечного договору, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , посвідченого 19.02.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 374, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в забезпечення вимог за кредитним договором № 11301526000 від 19.02.2008 року;

- договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами від 08.12.2011 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та Дельта Банк», згідно якого також було продано право вимоги за кредитним договором № 11301526000 від 19.02.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та іпотечний договір від 19.02.2008 року № 375;

- договір відступлення прав вимоги № 1496/К від 07.06.2019 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», згідно якого також було продано право вимоги за кредитним договором № 11301526000 від 19.02.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та іпотечний договір від 19.02.2008 року № 375.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Вектор Плюс» є іпотекодержателем з 07.06.2019 року за вищевказаним іпотечним договором, права вимоги щодо якого йому було відступлене за договором відступлення прав вимоги № 1496/К від 07.06.2019 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 336957813 від 26.06.2023 року вбачається, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 26748652, виданий 13.03.2012, видавник: Перший Приморський ВДВС Одеського МУЮ, д/в – Притуляк В.М. (номер запису про обтяження: 38425636) на частину квартири АДРЕСА_2 , накладено арешт.

Згідно відповіді з Приморського відділу державної виконавчої служби в місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що на виконанні у Першому Приморському відділі державної виконання служби Одеського міського управління юстиції (на теперішній час - Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 26748652 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4537/11, виданого 19.04.2021 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 113 261,86 грн, яке було завершено 19.09.2012 року на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття рішення - направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), та матеріали виконавчого провадження № 26748652 направлені для подальшого виконання до Роздільнянського МВДВС ГТУЮ в Одеській області (на теперішній час – Роздільнянський відділ державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно відповіді Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконання ухвали суду від 26.02.2025 року виконавче провадження № 26748652 знищено, у зв`язку з чим надати більш детальну інформацію на теперішній час не є можливим.

Задовольняючи позовні вимоги та звільняючи з-під арешту спірне нерухоме майно, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як Іпотекодержатель Предмета іпотеки, має вищий пріоритет, тобто першочергове право на реалізацію Предмета іпотеки в разі порушення основного зобов`язання, і він реалізував відповідне своє право та набув право власності на вищезазначену квартиру в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки наявність зазначеного арешту порушує право ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на розпорядження своїм майном, а боргова претензія ОСОБА_2 до ОСОБА_1 виникла пізніше, ніж квартира була передана в іпотеку, і право іпотекодержателя є пріоритетним перед іншими стягувачами, то позов про звільнення іпотечного майна з-під арешту ґрунтується на вимогах закону та відповідає змісту порушеного права позивача.

Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 та відповідаючи на довід апеляційної скарги про позбавлення судом ОСОБА_1 брати участь у судовому засіданні через не направлення копії позовної заяви з додатками та позбавлення доступу до правосуддя, колегія суддів відхиляє такий, оскільки обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення за змістом ч. 3 ст. 376 ЦПК України є виключно, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Натомість, повноважний представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 був повідомлений про розгляд справи 22 травня 2025 року об 11-й як користувач Електронного суду шляхом доставлення судової повістки 15.04.2024 18:54:38 до його електронного кабінету (а.с. 135).

Отже, відсутні безумовні підстави для скасування вказаного судового рішення через вказані порушення судом норм процесуального права.

Що стосується доводів про неправильність оцінки судом доказів у справі та не встановлення фактичних обставин справи, то таке теж спростовується матеріалами справи.

Так, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу захисту ТОВ «ФК «Вектор плюс» як іпотекодержателем та набувачем за іпотечним договором права власності на іпотечне майно своїх порушених прав через наявність арешту на спірне майно, який виник пізніше - в період дії іпотеки, і який створює перешкоди позивачу як власнику в реалізації набутого ним права власності.

Суд під час розгляду справи вірно визначився із характером спірних правовідносин та вірно врахував норми права, що регулюють спірні правовідносини, а саме, у відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме п. 1 визначено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Частиною 2 Пленуму зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У постанові Верховного Суду від 12.10.2022 року по справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5972св19) зазначено, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 07.07.2021 року у справі №3-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03.11.2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 року у справах №645/6694/15 (провадження №61-18160св19).

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 368 ЦК України Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки наведена сукупність доказів беззаперечно свідчить про першочерговість прав іпотекодержателя щодо спірної квартири перед особою, в інтересах якої було накладено чинний арешт на спірну квартиру, який створює позивачу як власнику майна перешкоди у реалізації належного йому права власності, то судом з метою захисту прав власника грунтовно задоволено позов.

Тому само по собі посилання в апеляційній скарзі на не встановлення судом фактичних обставин справи через те, що наразі відповідач ініціював судове провадження (справа № 522/18232/24) про оспорення набутого позивачем права власності на іпотечну квартиру, не свідчить про відсутність у позивача права на звернення до суду за захистом свого права.

Наразі право власності позивача зареєстроване у передбаченому законом порядку, і по теперішній справі відсутні підстави для відмови у позові через наявність судового спору, що само по собі не унеможливлює розгляд теперішньої справи.

Посилання в скарзі як на підставу для скасування рішення на намагання позивача відчужити спірну квартиру також не впливає на правильність судового рішення, оскільки метою захисту прав позивача останнім зазначається саме перешкоди наявним арештом реалізувати у повному обсязі свої права власника.

Натомість, що стосується доводів апеляційної скарги про помилковість стягнення судом за результатами розгляду справи з ОСОБА_1 на користь позивача судового збору, заслуговує на увагу, оскільки згідно посвідчення особи з інвалідністю 2-ї групи (інвалід війни), видане Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси департаменту праці та соціальної політики ОМР 19 листопада 2012 року, серії НОМЕР_1 , безтермінове (а.с. 179), ОСОБА_1 є такою особою, тому на нього дійсно розповсюджуються вимоги п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК УКраїни якщо сторона звільнена від сплати судового збору, таке є підставою для компенсації стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, судових витрат у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вказане порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення в частині щодо вирішення питання судових витрат з ухваленням в наведеній частині нового судового рішення про компенсацію позивачу за рахунок держави понесених ним судових витрат у порядку, встановленому КМУ.

В іншій частині рішення суду як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Гузя Григорія Васильовича задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2025 року в частині судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (ЄДРПОУ 38004195, адреса: пр. Степана Бандери, 28-А, м. Київ, 04073) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений ним 27.02.2024 в АТ «СЕНС БАНК» судовий збір за подання позову згідно з платіжною інструкцією № 11590 від 27 лютого 2024 року у розмірі 3028 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький