Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №521/14236/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4105/26

Справа № 521/14236/23

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач - за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) – ОСОБА_1 , відповідач – за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) – ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Ясківської сільської ради Одеського району Одеської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року, ухвалене Хаджибейським районним судом м. Одеси у складі: судді Тополевої Ю.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування Ясківської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування Ясківської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення способу участі у вихованні дитини та усуненні перешкод у спілкуванні з нею,

в с т а н о в и в:

05 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування Ясківської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, в якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час перебування в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина – ОСОБА_3 . 04 грудня 2017 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси шлюб між сторонами розірвано. З червня 2019 року відповідачка не цікавиться життям дитини, участі і матеріальному забезпеченні не бере, проживає окремо від дитини, що, на думку позивача, свідчить про ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. 14 серпня 2020 року Біляївським районним судом Одеської області з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 01 травня 2023 рік розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 100222,85 грн, що, як вважає позивач, підтверджує факт ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року визначено місце проживання дитини, ОСОБА_3 разом із батьком. На час звернення до суду із позовом ОСОБА_1 виховує дитину разом із ОСОБА_5 , з якою проживає разом без реєстрації шлюбу, та забезпечують дитині повний гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку. Позивач зазначає, що виконує обов`язки як батька, так і матері, опікується дитиною та матеріально забезпечує, в свою чергу, відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків та не бере участі в житті та вихованні дитини. Наразі позивач разом з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку, який належить сину ОСОБА_6 – ОСОБА_7 , який відповідно до гарантійного листа від 22 травня 2023 року гарантує безперешкодне користування (проживання) вказаним будинком ОСОБА_1 та його дитині, ОСОБА_3 , на невизначений строк. За місцем проживання позивач характеризується з позитивного боку, є власником та керівником ТОВ «ЛЕГАТТА-СТАЛЬ» та має матеріальну можливість утримувати дитину та забезпечувати їй найкращий можливий розвиток (т. 1, а.с. 1-62).

25 жовтня 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначила, що з червня 2019 року позбавлена позивачем можливості бачитись та спілкуватись із дитиною після того, як ОСОБА_1 за домовленістю з відповідачем забрав дитину на вихідні на море та не повернув за її постійним місцем проживання та реєстрації. З цього приводу відповідач зверталась до правоохоронних органів, а також до служби у справах дітей. Під час розгляду цивільної справи за позовом позивача про визначення місця проживання дитини відповідач була протиправно позбавлена єдиного джерела існування у вигляді заробітної плати, в зв`язку із чим зверталась до Господарського суду Одеської області із позовом про поновлення на роботі. Спір вирішено на користь відповідачки 11 квітня 2023 року. У відповідачки добрі стосунки із старшою дочкою, яка вже є повнолітньою, і місце проживання якої також було визначено із позивачем, однак, яка, попри налаштування батька проти матері, налагодила відносини із матір`ю. Відповідачка зауважує, що питання про позбавлення батьківських прав ініційовано позивачем після того, як відповідачка звернулася до органу опіки та піклування Ясківської сільської ради з заявою про визначення порядку її участі у вихованні дитини та з метою вчинення перешкод у реальному виконанні рішення органу опіки та піклування, яким було визначено порядок участі матері у вихованні дитини. Щодо заборгованості по аліментах, відповідачка зазначає, що дізналася про судовий наказ Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року лише після її звернення до органу опіки та піклування щодо визначення участі у вихованні дитини. Відповідачка зазначає, що її актуальний психічний стан не має жодних відхилень, вона не зловживає алкогольними та наркотичними засобами, позитивно характеризується за місцем роботи, сильно переживає розлуку з дитиною та неможливість виконувати в повному обсязі свої батьківські обов`язки через вчинення позивачем перешкод у спілкуванні з дитиною, а також невиконання ним рішення органу опіки та піклування (т. 1, а.с. 125-172).

25 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому, після уточнення, просила зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 забезпечити можливість безперешкодного спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 в телефонному режимі у вечірній час (у період після 17 год. 00 хв. та до 21 год. 00 хв.), а також встановлення систематичних побачень за наступним графіком: першу та четверту суботу місяця за місцем проживання дитини – АДРЕСА_1 в присутності батька ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дванадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в подальшому кожну неділю з 17 години 00 хв. п`ятниці до 17 години 00 хв. неділі за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 без присутності батька ОСОБА_1 із покладенням на ОСОБА_2 обов`язку забезпечити пересування дитини з місця проживання батька до місця проживання матері та назад.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що з червня 2019 року відповідач позбавлена можливості бачити та спілкуватися із власною малолітньою дочкою ОСОБА_3 , що зумовлено вчиненням позивачем ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною, що почались з червня 2019 року, коли ОСОБА_1 за домовленістю з відповідачем забрав дитину на вихідні, після чого не просто не повернув її за місцем постійного проживання та реєстрації, а повністю обмежив можливість відповідача спілкуватися з дитиною. ОСОБА_2 намагалася добитися зустрічей з дитиною та повернення її за місцем постійного проживання шляхом звернення до правоохоронних органів, що не дало жодного результату. Також ОСОБА_2 зверталася до служби у справах дітей Одеської міської ради. В подальшому відповідач дізналась про факт подання ОСОБА_1 11 листопада 2019 року позовної заяви про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів. Зрозумівши, що можливості для досудового врегулювання спору вичерпані, ОСОБА_2 звернулась за правовою допомогою та сподівалась, що дитина буде повернута за постійним місцем проживання, що співпадає з місцем реєстрації ОСОБА_2 , де дитина зареєстрована і досі. Проте, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2021 року по справі № 521/18664/19 визначено місце проживання ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , припинено стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання дітей, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 аліментів за минулий час. ОСОБА_2 продовжувала намагатися знайти шляхи побачити свою дочку та поспілкуватися з нею, самостійно, через знайомих передати хоч якийсь подарунок, щоб дочка не думала, що мати про неї забула, відвідати дитину в школі, проте до шкоди її не пустили, зазначивши, що батько заборонив надавати матері можливість зустрічатися з дитиною.

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Органу опіки та піклування Яськівської сільської ради із заявою про визначення порядку та графіку зустрічей з її малолітньою дочкою, запропонувавши наступний графік зустрічей: кожні вихідні з п`ятниці 17:00 до неділі до 17:00 та в канікулярний період порівну. Орган опіки та піклування Яськівської сільської ради направив запит до служби у справах дітей за місцем проживання відповідача та 30.05.2023 року головними спеціалістами Служби у справах дітей у Малиновському районі складено акт обстеження умов проживання відповідачки, яким визначено умови проживання як задовільні. У червні 2023 року Яськівською сільською радою було запрошено ОСОБА_2 на розгляд її заяви на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Яськівської сільської ради, в ході якої був присутній позивач, що заявив, що має намір позбавити відповідача батьківських прав та вже вчинив якісь дії з цього приводу, що стало підставою для оголошення перерви у розгляді заяви відповідача щодо встановлення графіку зустрічей з дитиною. Рішенням Виконавчого комітету Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області «Про визначення способу участі у вихованні дитини» № 80/2023 від 26 липня 2023 року вирішено вважати за доцільне визначити час та місце спілкування ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , першу та четверту суботу місяця за місцем проживання дитини в присутності батька.

У визначені органом опіки та піклування дні ОСОБА_2 намагалася побачити дитину, проте позивач не виконує рішення органу опіки та піклування, у зв`язку із чим ОСОБА_2 була вимушена звернутися до правоохоронних органів з питання такого невиконання, на що отримала відповідь, що зазначене питання перебуває поза компетенцією Національної поліції України та має вирішуватися в судовому порядку. Спроби ОСОБА_2 побачити дитину та поспілкуватись з нею завжди викликали агресивний супротив з боку ОСОБА_1 , що вдавався і до погроз, і до спроб застосування фізичної сили. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 була позбавлена можливості брати участь у вихованні та житті своєї дочки в цілому через протиправні дії позивача, якими порушуються права як дитини на спілкування із матір`ю, так і матері, яка має право на участь у вихованні дитини незалежно від перебування із позивачем у шлюбі та визначення місця проживання.

Відповідно до консультації психолога КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» від 23 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 всебічно орієнтована, охоче йде на контакт, розуміє мету та завдання даного дослідження. За результатами психологічного дослідження встановлено, що жодних відхилень у психічному здоров`ї ОСОБА_2 не виявлено. Отже, актуальний психічний стан ОСОБА_2 не має жодних відхилень, алкогольними або наркотичними засобами вона не зловживає, проте дійсно сильно переживає розлуку з дитиною, несправедливість в контексті неспроможності добитися можливості реалізовувати батьківські права та виконувати обов`язки в повному обсязі через вчинення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною, а також невиконання ним рішення органу опіки та піклування Яськівської сільської ради. ОСОБА_2 працевлаштована, за період трудової діяльності характеризується з позитивного боку. ОСОБА_2 наразі позбавлена можливості налагодити контакт з дитиною, хоча щиро цього бажає та вчиняла залежні від неї дії для отримання такої можливості. Відповідачка зазначає, що ОСОБА_1 вважає, що визначення місця проживання дитини з ним рішенням суду надає йому право позбавити в першу чергу дитину можливості спілкуватися із матір`ю, таким чином, порушуються, в першу чергу, права дитини шляхом повного обмеження спілкування ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 . 3 огляду на вищенаведене, ОСОБА_2 вважає, що забезпеченню найкращих інтересів дитини відповідає відновлення безперешкодного спілкування із матір`ю та забезпечення реальної можливості ОСОБА_2 брати участь у вихованні та піклуванні про дитину, чого вона позбавлена наразі через дії ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 173-232, т. 3, а.с. 58-62).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання № 2087034 прийнято зустрічний позов до провадження (т. 1, а.с. 235 зв.).

15 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на зустрічний позов із запереченнями проти нього, які обґрунтовані тим, що обставини, викладені в зустрічному позові ОСОБА_2 були вже предметом дослідження у справі № 521/18664/19 при визначенні місця проживання дочки ОСОБА_3 . Зокрема, вищевказаним рішенням суду було встановлено, що позиція ОСОБА_2 така, що вона може суттєво завдати шкоди психічному розвитку дитини. Також цим рішенням було визначено, що мати упродовж тривалого часу не цікавилась вихованням, розвитком та навчанням дитини та не виявляла наполегливості і бажання у налагодженні стосунків із своєю дитиною, а також отримуючи аліменти на утримання дочки, участі її у матеріальному забезпеченні не брала. На відміну від матері дитини, в сім`ї батька створені умови для комфортного проживання дитини, її виховання та розвитку в дусі любові та взаємоповаги. Також позивач зауважив на істеро-нестійких рисах ОСОБА_2 та її негативний вплив на розвиток та психічний стан дитини, що відображено у висновку експерта № 5-20 судово-психологічної експертизи підекспертної ОСОБА_2 , 1981 року народження, за матеріалами цивільної справи № 521/18664/19. Окрім того, відповідно до консультативного висновку за результатами психологічного обстеження дитини № 05/23-к від 21.06.2023 ОСОБА_3 з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища спроможна надавати оцінку ставленню кожного з батьків до неї та спроможна виявляти прихильність до когось з батьків. ОСОБА_8 має прихильність до батька ОСОБА_1 та до ОСОБА_5 , яку дитина сприймає люблячою матір`ю. Оцінка сімейної ситуації дитиною немає залежності від свідомого впливу з боку батьків (пана ОСОБА_9 та пані ОСОБА_10 ) та інших можливих дорослих. Ставлення дитини до матері ( ОСОБА_2 ) на цей час є суперечливим. Дитина не готова до спілкування з пані ОСОБА_11 , розглядає взаємодію з нею тільки якщо це буде вимушено. Дівчинка не відчуває любові матері до себе, вказує на страх того, що вона її забере від батька, транслює, що боїться взаємодії з матір`ю. ОСОБА_8 не відчуває потреби в спілкуванні з матір`ю. При діагностичній бесіді на питання психолога до дитини, чи бажає вона бачитись або спілкуватись з матір`ю, ОСОБА_11 , ОСОБА_8 відповіла, що ні, навіть по телефону. При цьому, психолог в рамках дослідження виключив можливість впливу батька на дитину, адже було з`ясовано, що ОСОБА_1 навпаки запитував дитину чи хоче вона спілкуватися з біологічною мамою, водночас сама дівчинка цього не бажає (т. 2, а.с. 1-23).

20 листопада 2023 року ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що у відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 посилається на рішення у справі № 521/18664/19 та складений в рамках цієї справи висновок експерта № 5-20 «судової психологічної експертизи підекспертної ОСОБА_2 від 10.04.2020», звертаючи увагу суду на певні тези, викладені у висновку експерта, та опускаючи інші тези, зокрема: «…підекспертній не спадає на думку, що, не дивлячись на те, яке рішення прийме суд у відношенні до визначення місця проживання ОСОБА_8 , вони з колишнім чоловіком мають перебудувати свій контакт, домовитися про певні уступки один одному, про необхідні зустрічі ОСОБА_8 з одним із батьків, саме з тим, з ким постійно дитина не проживає, щоб їх донька не була позбавлена віри в те, що вона їм потрібна, важлива, що її люблять найважливіші для неї люди і не тільки на словах. На теперішній час позиція ОСОБА_2 в ситуації, що досліджується у справі, така, що вона може суттєво завадити психічному розвитку ОСОБА_8 . Досліджуваний у справі сімейний конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – це зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб`єктів взаємодії. Тип конфлікту між колишнім подружжям – сімейний конфлікт, з дисгармонічною негативною взаємодією, наростанням психологічної напруги та виникненням постійного занепокоєння у дітей». З викладеного слідує наступне:- судова експертиза була проведена в рамках іншої справи та станом на 2020 рік, отже з того періоду пройшла значна кількість часу;- людська психіка, поведінка, переконання, ставлення до певної ситуації з часом змінюються під впливом обставин, оточення та інших чинників, що свідчить про безпідставність тверджень про встановлення в рамках справи № 521/18664/19 преюдиційних фактів щодо особистості ОСОБА_2 та можливість їх прийняття без доказування. У самому висновку експерта визначено потребу у перебудові контактів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , встановлення порядку зустрічей ОСОБА_8 з тим із батьків, з яким дитина не проживає. ОСОБА_2 продемонструвала свою готовність до врегулювання спору щодо її участі у вихованні дочки, в тому числі, і шляхом подання заяви про врегулювання спору за участі судді, натомість, ОСОБА_1 , з огляду на зазначені у відзиві аргументи, не готовий до такого врегулювання та вважає за можливе і в подальшому чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з дитиною. Також ОСОБА_2 зверталась за психологічною допомогою, що підтверджується консультацією психолога від 23.10.2023, в якій, зокрема, зазначено про те, що ОСОБА_2 «зосереджена на своїх емоційних переживаннях, пов`язаних із розлукою з дитиною», що свідчить про неактуальність емоційних переживань щодо конфлікту із ОСОБА_1 та готовність до діалогу.

Твердження ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 не вчинялись спроби спілкування з дочкою, наявність перешкод в спілкуванні протягом останніх трьох років не відповідають дійсності, та спростовується наданим ОСОБА_1 консультативним висновком за результатами психологічного обстеження дитини № 05/23-к від 21.06.2023, який відображає ситуацію, за якої протягом тривалого часу у ОСОБА_8 формувалось негативне ставлення до матері та страхи, пов`язані із зустріччю з нею. Діалог був проаналізований психологом та здійснено висновок, що «ставлення дитини до матері ( ОСОБА_2 ) на цей час є суперечливим. Враховуючи, що вже протягом чотирьох років ОСОБА_2 не має можливості спілкуватися з дитиною, цілком зрозуміло, що емоційний зв`язок між ними є порушеним та потребує поступового відновлення та старань, саме тому ОСОБА_2 погоджується на запропонований органами опіки та піклування Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області графік зустрічей з дитиною та на присутність батька під час таких зустрічей з метою створення найбільш комфортних для ОСОБА_8 умов для відновлення спілкування з матір`ю та поступового налагодження довірливих відносин (т. 2, а.с. 24-35).

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування Ясківської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав – залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування Ясківської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення способу участі у вихованні дитини та усуненні перешкод у спілкуванні з нею – задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 забезпечити можливість безперешкодного спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 в телефонному режимі у вечірній час (у період після 17 год. 00 хв. та до 21 год. 00 хв.), а також встановлення систематичних побачень за наступним графіком: першу та четверту суботу місяця за місцем проживання дитини – АДРЕСА_1 , у вільний від додаткових занять дитини час в присутності батька ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дванадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в подальшому кожний тиждень з 17 години 00 хв. п`ятниці до 17 години 00 хв. неділі за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , без присутності батька ОСОБА_1 із покладенням на ОСОБА_2 обов`язку забезпечити пересування дитини з місця проживання батька до місця проживання матері та назад.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. (т. 3, а.с. 67-78).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку участі у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні з нею.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки обставини нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо ОСОБА_12 встановлені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/18664/19, яке набрало законної сили, в якому зазначено, що позиція ОСОБА_2 така, що вона може суттєво завдати шкоди психічному розвитку дитини. Також цим рішенням визначено, що мати упродовж тривалого часу не цікавилася вихованням, розвитком та навчанням дитини та не виявляла наполегливості і бажання у налагодженні стосунків зі своєю дитиною, а також, отримуючи аліменти на утримання дочки, участі в її матеріальному забезпеченні не брала;

- вважає, що висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не є обов`язковим для суду, якщо він суперечить інтересам дитини;

- щодо зустрічного позову зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що з боку ОСОБА_1 не вживалося жодних дій, направлених на ізоляцію дитини від матері, а позиція самої дитини ґрунтується виключно на її ставленні до матері, яка, за словами скаржника, зробила все можливе, щоб зруйнувати стосунки, притаманні для доньки та матері, а на цей час примусове, проти волі дитини, спілкування з матір`ю не буде на користь дитині, яка такого спілкування не бажає (т. 3, а.с. 86-90).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судове засідання 13.01.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 повідомлений у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки-повідмолення на 13.01.2026, що надсилалися за адресою реєстрації ( АДРЕСА_3 ), за адресою фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ) та за адресою для листування ( АДРЕСА_4 ), що зазначені позивачем у реквізитах апеляційної скарги (т. 3, а.с. 86), повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 3, а.с. 107-112 зв.), відповідач ОСОБА_2 повідомлена у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судова повістка-повідомлення на 13.01.2026 отримана відповідачем, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 3, а.с. 106), третя особа орган опіки та піклування Ясківської сільської ради Одеського району Одеської області повідомлені у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судова повістка-повідомлення на 13.01.2026 доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» 28.11.2025 о 18:04:41, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 3, а.с. 105), не з`явилися. Від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_13 надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника, апеляційну скаргу просила залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 30 вересня 2000 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2017 року розірвано (т. 1 а. с. 12-13).

В період шлюбу у сторін народилась дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 11).

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2021 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком – ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а. с. 23-34).

Судовим наказом Біляївського районного суду Одеської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання, в тому числі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 14-15).

Станом на 01 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 122 902,85 грн. (т. 2 а. с. 58-60).

Із матеріалів справи, а саме, із довідки № 01-26/184 від 22 травня 2023 року Троїцького ліцею Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області вбачається, що малолітня ОСОБА_3 є ученицею Троїцького ліцею, батько дитини регулярно відвідує шкільні збори, бере активну участь у навчанні і вихованні дочки. Мати дитини жодного разу не зверталась до ліцею, батьківські збори не відвідувала, не цікавилась навчанням і вихованням своєї дитини, витрати на шкільне приладдя здійснює батько (т. 1 а. с. 51).

Із копії декларації № 0001-4НК8-Р600 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнтці ОСОБА_14 , 2015 року народження вбачається, що декларація укладалась батьком дитини – ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 48).

Відповідно до довідки № 7-133/418 від 24 травня 2023 року ОСОБА_15 , 2015 року народження відвідує танцювальний та музичний гуртки Троїцького сільського клубу Яськівської сільської ради. Батько дитини спілкується з керівниками гуртків, завжди цікавиться позашкільним життям дитини, завжди приводить і забирає дитину із занять, відвідує всі виступи дитини та відкритті заняття, які проходять у Троїцькому сільському клубі або за його межами (т. 1 а. с. 53).

28 серпня 2023 року органом опіки та піклування Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області складено висновок про не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 112-115).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем ОСОБА_1 в ході розгляду справи не доведено, що поведінка відповідача відносно дочки ОСОБА_12 є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом саме позбавлення матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення нею від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав належить залишити без задоволення, оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої дочки, а позбавлення батьківських прав матері відносно малолітньої дитини не забезпечуватиме найкращих інтересів самої дитини.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дитини та усуненні перешкод у спілкуванні з нею, суд вважає, що вказані позовні вимоги належить задовольнити.

Із консультаційного висновку № 05/23-к від 21 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 має прихильність до батька ( ОСОБА_1 ) та до ОСОБА_5 , яку дитина сприймає матір`ю. Ставлення дитини до матері на час складення висновку є суперечливим, дитина не готова до спілкування з нею, розглядає взаємодію з нею тільки якщо це буде вимушено. Дівчинка не відчуває любові матері до себе, вказує на страх того, що вона її забере від батька, транслює, що боїться взаємодії з матір`ю. ОСОБА_8 не відчуває потреби в спілкуванні з матір`ю. ОСОБА_17 не є для дівчинки значущою людиною, емоційний зв`язок між ними відсутній.

Аналіз вказаного консультаційного висновку у сукупності із іншими наявними в матеріалах справи доказами дають суду підстави дійти висновку про те, що у малолітньої ОСОБА_12 , враховуючи її ранній вік на час початку її проживання із батьком та повна ізоляція з боку батька дитини від матері створено негативний образ матері, із почуттям страху, враховуючи комфортну сімейну ситуацію дитини в сім`ї батька, та обговорення батьком питання про можливе викрадення дитини матір`ю.

Відповідно до рішення Органу опіки та піклування Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області № 80/2023 від 26 липня 2023 року, визначено час та місце спілкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , першу та четверту суботу місяця за місцем проживання дитини: АДРЕСА_1 , в присутності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як встановлено судом, мати дитини прагне більше уваги приділяти дитині, бажає приймати участь у їх вихованні.

При цьому суд звертає увагу на те, що право матері на спілкування з дитиною та участь у її вихованні є її незаперечним правом, а спілкування дитини з матір`ю відповідає її інтересам. Мати, яка проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування з матір`ю.

Таким чином, суд вважає, що зустрічі матері з дитиною повинні відбуватись обов`язково задля зміцнення родинних зв`язків та збереження сімейного оточення та індивідуальності дитини.

Разом із цим, проведення зустрічей матері з дитиною без присутності батька на початковому етапі може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між матір`ю та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з батьком та іншою жінкою, повноцінно не сприймає ОСОБА_2 як мати. Для налагодження довірливих відносин між матір`ю і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до матері.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що графік участі у вихованні дитини, запропонований ОСОБА_2 є прийнятним та враховує найвищі інтереси дитини.

Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Колегія суддів зауважує, що в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про те, що обставини нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо ОСОБА_12 встановлені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2021 у справі № 521/18664/19, яке набрало законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти – це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.

Так, скаржник посилається на те, що у рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2021 у справі № 521/18664/19 суд зазначив, що мати упродовж тривалого часу не цікавилася вихованням, розвитком та навчанням дитини та не виявляла наполегливості і бажання у налагодженні стосунків зі своєю дитиною, а також, отримуючи аліменти на утримання дочки, участі в її матеріальному забезпеченні не брала. Негативний вплив ОСОБА_2 на розвиток та психічний стан дитини відображено у висновку експерта № 5-20 судово-психологічної експертизи підекспертної ОСОБА_2 за матеріалами справи № 521/18664/19.

Разом з тим, встановлення судом у справі № 521/18664/19 вище вказаних обставин не можна вважати преюдиційними в розрізі теперішньої справи з огляду на те, що характеристика психоемоційного стану відповідача ОСОБА_2 досліджувалася станом на час розгляду тієї справи та не може вважатися сталою обставиною, так як психологічні особливості та емоційний фон будь-якої особистості зі сплином часу має змогу змінюватися під впливом різних як позитивних, так і негативних факторів, а тому такі обставини не можуть бути взяті за основу при розгляді даної справи по суті.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не є обов`язковим для суду, якщо він суперечить інтересам дитини, оскільки такому доказу суд першої інстанції надав оцінку в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, які не свідчать про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участьу її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що спілкування дитини з матір`ю не буде на користь дитини, яка такого спілкування не бажає, а така позиція дитини ґрунтується виключно на її ставленні до матері, яка зробила все можливе, щоб зруйнувати, за словами позивача за первісним позовом, стосунки, притаманні для доньки та матері (т. 3, а.с. 89).

Згідно з консультативним висновком № 05/23-к за результатами психологічного обстеження дитини від 21.06.2023 на вирішення психолога поставлені такі запитання:

1. Чи спроможна ОСОБА_3 з урахуванням її вікових особливосте, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища надавати оцінку ставленню кожного з батьків до неї, виявляти прихильність до когось із батьків?

2. Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитини від впливу з боку батьків та інших дорослих?

3. Яким є справжнє ставлення дитини до батька ОСОБА_1 , до матері ОСОБА_2 та інших дорослих ( ОСОБА_5 )? Яке ставлення дитини до спілкування з матір`ю ОСОБА_2 .?

4. Якими є психологічні рекомендації для забезпечення найліпших інтересів дитини з психологічної точки зору? (т. 2, а.с. 21).

За результатами психологічного дослідження на вказані вище запитання надані наступні висновки.

1. ОСОБА_3 з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища спроможна надавати оцінку ставленню кожного з батьків до неї та спроможна виявляти прихильність до когось із батьків. ОСОБА_8 має прихильність до батька ОСОБА_1 та до ОСОБА_5 , яку дитина сприймає матір`ю.

2. Оцінка сімейної ситуації дитини немає залежності від свідомого впливу з боку батьків (пана ОСОБА_9 та пані ОСОБА_10 ) та інших можливих дорослих.

3. Ставлення ОСОБА_8 до пана ОСОБА_9 та пані ОСОБА_10 є дружнім та люблячим. Дитина відчуває їхню любов, впевнена в тому, що вони зацікавлені в її добробуті, намагаються задовольнити її потреби, хоче знаходитися поруч з дорослими, проводити з ними спільно час, дитина відчуває емоційну близькість у їх взаємодії. ОСОБА_8 вважає свою сім`ю комфортною та безпечною для неї.

Ставлення дитини до матері ОСОБА_2 на час проведення психологічного дослідження є суперечливим. Дитина не готова до спілкування з пані ОСОБА_11 , розглядає взаємодію з нею тільки якщо це буде вимушено. Дівчинка не відчуває любові матері до себе, вказує на страх того, що вона її забере від батька, транслює, що боїться взаємодії з матір`ю. ОСОБА_8 не відчуває потреби у спілкуванні з матір`ю. ОСОБА_17 не є для дівчинки значущою людиною, емоційний зв`язок між пані ОСОБА_11 та донькою відсутній.

4. Психологічні рекомендації для забезпечення найліпших інтересів дитини: відновлення спілкування дитини з матір`ю виключно за її бажанням та у психологічно безпечних для дитини умовах (таких, які ОСОБА_8 обере самостійно); мінімізація (виключення) участі дитини в можливому обговоренні сімейної ситуації, яка склалася в родині; залучення дитини до більш продуктивного (емоційно-наповненого) проведення часу в сімейному колі.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про те, що зустрічі матері з дитиною повинні відбуватись обов`язково задля зміцнення родинних зв`язків та збереження сімейного оточення та індивідуальності дитини. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що станом на час ухвалення цієї постанови справа перебуває у провадженні судів першої та апеляційної інстанції 2,5 роки, коли дитини було 8 років, що вкрай негативно впливає на зв`язок між одним із батьків, який живе окремо від дитини, а тривалість невирішеного конфлікту між батьками може мати наслідком ускладнений процес повернення довірительних стосунків між матір`ю та донькою, у той час, коли саме батьки мають проявити чутливість до потреб дітей зростати у повноцінному родинному середовищі, і саме заради цього, а не власних інтересів, забезпечити таку можливість дітям. Наразі доньці сторін 10 років, тобто дівчинка перебуває у передпідлітковому віці, який часто характеризується та супроводжується різкими змінами психоемоційного стану дитини, на які зокрема впливає і сімейна атмосфера та зв`язок дитини з обома батьками. Тому, задля формування у дівчинки об`єктивного образу обох її батьків, спілкування з матір`ю відіграватиме важливу роль та сприятиме правильному становленню її як особистості та формуванню самоідентичності у майбутньому.

З урахуванням всіх обставин справи та наведеного судом вірно визначено початкові побачення матері з дитиною у присутності батька – як перехідного періоду та налагодження контакту, а потім – без присутності батька. І доводи апеляційної скарги такого правильного висновку суду не спростовують.

Тому, вказані доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький