Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №742/5205/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/425/26

Єдиний унікальний № 742/5205/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І.Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У вересні 2025 року позивач звертаючись до суду з заявою просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №103841776 від 30.05.2021 у сумі 89500 грн 00 коп.

Свої вимоги аргументує тим, що 30.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем (позичальником) було укладено договір №103841776, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 20000 грн, зі сплатою процентів на строк відповідно до умов договору.

14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №08Т, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №103841776 від 30.05.2021.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість, що становить 89500 грн 00 коп.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 29.09.2025 року призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні на 09 год 00 хв 04 листопада 2025 року.

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 10 год 00 хв 16 грудня 2025.

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 10 год 00 хв 26 січня 2026.

ІІІ.Позиції сторін.

В судове засідання представник позивача не з”явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач належним чином повідомлений про день і час розгляду справи в порядку спрощеного провадження в судове засідання не з`явився.

Зі згоди позивача, суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

30 травня 2021 ОСОБА_1 надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» анкету-заяву на кредит №103841776(а.с.11)

30 травня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №103841776, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 20000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом на строки 30 днів по 29.06.2021.

Відповідно до п.1.5.1 договору, комісія за надання кредиту:2000 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно з п.1.5.2 договору, проценти за користування кредитом 7500 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п.1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.2.1 Договору, кошти кредиту надаються позичальнику їх перерахування на картковий рахунок(а.с.17-20).

Згідно з паспортом споживчого кредиту за кредитним договором №103841776 від 30 травня 2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , останній ознайомлений з умовами кредитування(а.с.21-22).

Відповідно до платіжного доручення №28153502 від 30.05.2021 ТОВ «Мілоан» перерахував ОСОБА_1 20000 грн на рахунок № НОМЕР_1 , кошти згідно з договору №103841776(а.с.27)

14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №08 Т, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, відповідно до реєстру боржників(а.с.58-60)

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №08 Т від 14.09.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №103841776 від 30.05.2021 становить 89500 грн 00 коп, із них:20000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту; 67500 грн 00 коп– заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2000 грн – заборгованість за комісією(а.с.13)

25 липня 2025 на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу в якій його було повідомлено, що станом на 25.07.2025 заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №103841776 від 30 травня 2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 становить 89500 грн 00 коп(а.с.29)

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором №103841776 від 30.05.2021 наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №103841776 від 30.05.2021 становить 89500 грн 00 коп, із них:20000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту; 67500 грн 00 коп– заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2000 грн – заборгованість за комісією (а.с.14)

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526-527 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір, згідно з якого товариство надало йому кредит, а відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути відповідно до умов договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідача.

Відтак, відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти.

Оскільки відповідач не виконав умови договору та в установлені строки не здійснив погашення кредиту, то вимога про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 20000 гривень 00 коп підлягає задоволенню.

Щодо стягнення процентів.

Згідно з п.1.5.2 договору, за користування кредитом проценти становлять 7500 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів з 30.05.2021(строк кредитування).

Тобто строк кредитування вищевказаним кредитним договором був погоджений сторонами та становив 30 днів.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом. Нарахування здійснюються в межах строку кредитування, передбаченого п. 1.3 договору.

Розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 7 500,00 грн за період з 30 травня 2021 року по 29 червня 2021 року.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором споживчого кредиту в сумі 67 500,00 грн.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що неповернення позичальником кредитних коштів у визначений п. 1.3 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 2.2.1 договору (сплати комісій за продовження дії договору), є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 7 500,00 грн.

Щодо вимог про стягнення комісії.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відповідно до п.1.5.1 договору, комісія за надання кредиту:2000 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 2000 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавстваю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 2000 грн.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Враховуючи, що позивачем надані належні та допустимі докази, які свідчать про надання кредиту відповідачу та невиконання останнім обов`язку щодо виконання умов договору про повернення кредитних коштів, та ненадання відповідачем належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 29500 грн 00 коп, із них:20000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту; 7500 грн 00 коп– заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2000 грн – заборгованість за комісією.

VІ.Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 798 грн 42 коп виходячи з розрахунку (32,96 %(задоволено позовних вимог) х 2422 грн 40 коп(судовий збір) в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі : на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів,експертів та проведення експертиз.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо) (п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Згідно з договору про надання правової допомоги №01-05/05 від 05.05.2025, додаткової угоди №791 від 31 липня 2025, між ТОВ «Діджи фінанс»(клієнт) та ФОП « ОСОБА_2 »(виконавець) укладено угоду про надання правничої допомоги щодо представленні інтересів клієнта в суді(а.с.23-26).

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ФОП « ОСОБА_2 », акту надання послуг №791 від 31 липня 2025 на підтвердження факту надання правової допомоги, ФОП « ОСОБА_2 » надав ТОВ «Діджи фінанс» правову допомогу, що складається з правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджі Фінанс» -1 год вартість 1000 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести позивач 2 год вартістю 3000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 0,5 год вартістю 500 грн; подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками, до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням 0,5 год вартістю 500 грн. Всього 5000 грн(а.с.10,15)

Відповідно до вимог частини 6 статті 137 ЦПК України, обов`язок доказування не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, виконані адвокатом роботи та витрачений час, витрати на оплату правничої допомоги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1318 грн 40 коп, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,280-281,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місто Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, заборгованість за кредитним договором №103841776 від 30.05.2021 у сумі 29500 грн 00 коп, із них:20000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту; 7500 грн 00 коп– заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2000 грн – заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місто Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, 798 (сімсот дев`яносто вісім) грн 42 коп в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду та 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн 40 коп правничої допомоги.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО