Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №333/7669/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/7669/25

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/238/26Головуючий у 1-й інстанції Тучков С.С.

Єдиний унікальний №333/7669/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ставного Григорія Івановича на постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно з постановою суду, 07.08.2025 року о 16 год. 20 хв. по вул.Оріхівське шосе, 14-А у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував електросамокатом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Дане адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив повторно після того, як протягом року 12.08.2024 року постановою уповноваженої особи серії ЕНА №2814757 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

Крім того, 07.08.2025 року о 16 год. 20 хв. по вул.Оріхівське шосе, 14 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалася передбаченому ст.130 КУпАП адміністративному стягненню, керуючи електросамокатом, відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

В апеляційній скарзі захисник Ставний Г.І. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП адміністративних правопорушень.

Свої вимоги мотивував тим, що судом першої інстанції допущено неповноту розгляду справи, внаслідок чого ухвалено необґрунтоване судове рішення.

Захисник вказує, що судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки обставинам, які пом`якшують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 . Останній є військовослужбовцем ЗСУ, має бездоганну службову характеристику та державні нагороди, а також отримав бойову травму.

Відомості щодо потужності електродвигуна самоката судом не досліджувались. Приналежність електросамоката до категорії «механічні транспортні засоби» не доведено.

Відтак, на переконання апелянта, ОСОБА_1 не був водієм у розумінні п.1.10 ПДР, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП є безпідставним.

До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 і його захисник Ставний Г.І. не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, за допомогою SMS-повідомлення; захисника Ставного Г.І. повідомлено шляхом доставлення повістки в електронному вигляді до електронного кабінету в системі «Електронний суд», за допомогою якого ним було подано апеляційну скаргу. Згідно із ч.6 ст.294 КУпАП неявка вищезазначених осіб до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП адміністративних правопорушень засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП адміністративних правопорушень відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у

- протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №415557 та ЕПР1 №415541 від 07.08.2025 року за ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП відповідно за повторне протягом року порушення вимог п.2.1 «а» ПДР, а також за порушення вимог п.2.5 ПДР водієм ОСОБА_1 , на якого протягом року вже було накладено передбачене ст.130 КУпАП адміністративне стягнення;

- направленні водія транспортного засобу ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану сп`яніння від 07.08.2025 року, у якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та відомості про відмову водія від проходження такого огляду;

- постанові Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17.10.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП (справа №336/8390/24);

- довідці щодо повторності вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст.126 КУпАП;

- постанові уповноваженої особи УПП в Запорізькій області про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2814757 від 12.08.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП;

- долученим до матеріалів справи відеозаписом.

Перелічені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими у розумінні ст.251 КУпАП.

Разом із тим, відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Щодо вимог апелянта про скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП адміністративних правопорушень апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підтвердження заявлених вимог захисник посилається на те, що ОСОБА_1 під час керування електросамокатом не був водієм в розумінні ПДР України та КУпАП. Проте такі аргументи не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст.121 КУпАП під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 ПДР визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Однак, при цьому, норми ст.ст.126, ст.130 КУпАП не розділяють транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів", електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , керуючи електросамокатом «Bolt», рухався по дорозі, він був учасником дорожнього руху, а тому зобов`язаний керуватись Правилами дорожнього руху України, зокрема неухильно виконувати вимоги п.2.5 ПДР.

Відтак, доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом.

З приводу аргументів апелянта щодо неврахування судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення наведених ним відомостей, які позитивно характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд зауважує наступне.

Вчинені ОСОБА_1 передбачені ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП адміністративні правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на вищезазначене, накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинені ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.ст.33, 36 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Ставного Григорія Івановича залишити без задоволення.

Постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 жовтня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Гончар