Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №336/9649/24 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/9649/24

Номер провадження: 1-кп/336/477/2026

Справа № 336/9649/24

Провадження 1-кп/336/477/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) № 12024082080001016 від 09.07.2024 та № 12024087080000446 від 26.09.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Запоріжжя, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 29 березня 2006 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 15 серпня 2007 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 187, ст. 69, 70 КК України на 5 років 6 міс. позбавлення волі;

- 17 жовтня 2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 186. ч.1 ст. 70 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі;

- 14 березня 2025 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за 4 ст. 408 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

-13 жовтня 2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років і 1 один місяць,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 126-1, 390-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Протягом 2023-2024 років ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово викликала працівників поліції з приводу вчинення відносно неї домашнього насильства фізичного та психологічного характеру її рідним сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який систематично ображав її словесними образами, висловлював погрози фізичної розправи, принижував, залякував, штовхав, хапав за руки, наносив ляпаси, чим спричинив ОСОБА_7 психологічні страждання.

Так, 27.11.2023 о 13 годині 30 хвилинах, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї рідної матері ОСОБА_7 , що виразилось у тому, що він висловлювався нецензурною лайкою в бік останньої, а також штовхав, надавав ляпасів, ображав ОСОБА_7 . В результаті вказаних дій на ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол АА N? 090396.

07.02.2024 постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУПП, а саме у вчиненні домашнього насильства та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень 00 копійок.

Крім того, 24.12.2023 о 15 годині 50 хвилинах, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї рідної матері ОСОБА_7 , 23.07.1969, що виразилось у тому, що виловлювався нецензурною лайкою в бік останньої, а також погрожував фізичною розправою, принижував. В результаті вказаних дій на ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол ВАВ N? 889639.

Також, 27.12.2023 о 21 годині 28 хвилинах, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї рідної матері ОСОБА_7 , що виразилось у тому, що він виловлювався нецензурною лайкою в бік останньої, а також погрожував фізичною розправою, принижував. В результаті вказаних дій на ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол BAB N? 889638.

20.03.2024 постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУПАП, а саме у вчиненні домашнього насильства та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок.

Окрім цього, 31.12.2023 р 17 годині 28 хвилинах, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї рідної матері ОСОБА_7 , що виразилось у тому, що він погрожував фізичною розправою останній. В результаті вказаних дій на ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол АА N? 342045.

15.02.2024 постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУПАП, а саме у вчиненні домашнього насильства та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень 00 копійок.

07.07.2024, приблизно о 11 годині 40 хвилинах, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, проявляючи явний правовий нігілізм до діючого законодавства, ігноруючи всі проведені профілактичні заходи, продовжив вчиняти домашнє насильство та перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї рідної матері ОСОБА_7 , що виразилось у тому, що він висловлював в сторону останньої словесні образи, погрози фізичної розправи, ображав, принижував, залякував, штовхав, хапав за руки ОСОБА_7 , чим завдав потерпілій психологічних страждань.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своє рідної матері ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, систематично, протягом тривалого часу вчиняє домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, яке виражається у принижуванні, ображанні, залякуванні, погрожуванні, висловлюванні словесних образ та нецензурних висловлювань, штовханні, хапанні за руки, надані ляпасів ОСОБА_4 , та супроводжується періодично виникаючими емоційними переживаннями негативного спектру у потерпілої, а саме: відчаю, тривоги, страху, приниження, сорому.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, а саме: умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи (домашнє насильство).

За заявою ОСОБА_7 04 квітня 2024 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у цивільній справі N? 336/3074/24, провадження N?2-0/336/178/2024 ухвалено рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_4 , яким визначено наступне, а саме: заборонено останньому, починаючи з 04.04.2024 перебувати в місці спільного проживання за адресою:

АДРЕСА_1 , з ОСОБА_7 , заборонити з 04.04.2024 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_7 , заборонити з 04.04.2024 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_7 або контактувати з нею через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.

Однак, ОСОБА_4 будучи ознайомлений 08 квітня 2024 року відповідно до вимог чинного законодавства з рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у справі N? 336/3074/24, провадження N?2-0/336/178/2024 від 04.04.2024, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України та ст.. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 07 липня 2024 року приблизно о 11 год. 40 хвилин перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_7 , до будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , влаштував конфлікт із ОСОБА_7 , через що остання була змушена звернутись до ВП N?3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за допомогою.

Крім цього, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим 08 квітня 2024 року під підпис з рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі N? 336/3074/24, провадження N?2-0/336/178/2024 від 04.04.2024, нехтуючи обов?язковими приписами та обмеженнями суду, повторно, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, продовжуючи всупереч вимог ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 07 липня 2024 приблизно о 18. год. 32 хв. перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_7 , у будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , влаштував конфлікт із ОСОБА_7 , через що остання була змушена звернутись до ВП N?3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за допомогою.

Дії кваліфіковано за ст. 390-1 КК України, а саме невиконання обмежувальних приписів.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 126-1 та 390-1 КК України та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними у обвинувальних актах обставинами, а саме: вказав місце, час і спосіб, вчинення кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_4 показав, що у період 2023-2024 роках, на ґрунті неприязнених відносин з матір`ю, неодноразово вчиняв відносно неї домашнє насилля, хапав, ображав, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, принижував.

Також показав, що не виконав обмежувальний припис з яким його було ознайомлено та в квітні 2024 року прийшов до матері за місцем її проживання і влаштував сварку.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. Заперечень не заявлено.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, та дослідженням письмових документів, а саме, матеріалів, що характеризують обвинуваченого.

Вина обвинуваченого повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорює вчинення кримінальних правопорушень за викладених у обвинувальних актах обставин.

Щодо кримінально-правової кваліфікації дій, то суд виходить з такого.

Незважаючи на неоспорювання обвинуваченим своєї винуватості, обов`язок відносно правильної кримінально-правової кваліфікації його дій покладається на суд.

Перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 суд прийшов до висновку, що його дії вірно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, а саме: умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи (домашнє насильство) та за ст. 390-1 КК України, а саме умисне невиконання обмежувальних приписів.

Мотиви призначення покарання.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

У судових дебатах прокурор просив призначити покарання ОСОБА_4 за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком 1 рік, за ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання призначити за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 1 рік. При призначенні остаточного покарання просив врахувати покарання за попереднім вироком.

Представник потерпілого просив суворо не карати обвинуваченого.

Захисник та ОСОБА_4 у судовому засіданні просили призначити мінімальне покарання.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів та проступку, конкретні обставини кримінальних проваджень, його ставлення до вчиненого (щиро розкаявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, який раніше судимий.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення, щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання, щире каяття обвинуваченого у вчиненому.

При призначенні покарання судом враховано обставини, що пом`якшують покарання, та обставини що обтяжують покарання та матеріали що характеризують обвинуваченого. Окрім того, судом враховано висновок судово-психіатричного експерта № 373 згідно якого ОСОБА_4 у період інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації, отже міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

За таких обставин приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання:

-за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком 1 рік;

-за ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі строком 1 рік.

З урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік.

Також остаточно призначаючи покарання ОСОБА_4 судом враховано вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2025 року, за яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 122, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України та остаточно призначено покарання п`ять років і 1 місяць.

Оскільки епізоди вчинені ОСОБА_4 до ухвалення попереднього вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2025 року, слід призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, що призначається за цим вироком, з покаранням, призначеним за попереднім вироком.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368–371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 126-1 та 390-1 КК України.

За ст. 390-1 КК України призначити покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

За ст. 126-1 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, що призначається за даним вироком, з покаранням за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року, призначити ОСОБА_4 остаточне до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років і 4 (чотири) місяці.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

У строк покарання остаточно призначеного цим вироком, зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2025, за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.

Речові докази: копії протоколі про адміністративні правопорушення та копії постанов Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справах № 336/245/24, 336/304/24; 336/602/24 та копію ухвали у справі № 336/3074/24, два DVD диски залишити в матеріалах.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, а для особи яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1