Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №299/5881/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5881/25

Номер провадження 2/299/2160/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Надопта А.А.,

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду передано цивільну справу за вказаним позовом.

Позивачка просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягнути на її користь аліменти на утримання дитини.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка у зареєстрованому шлюбі із відповідачем народила дочку ОСОБА_3 . Спільне подружнє життя не склалося, протягом останніх місяців подружні відносини припинилися.

Позивачка прийняла рішення розірвати шлюб. Позивачка стверджує, що дочка проживає разом із нею і знаходяться на її утриманні. Відповідач не має інших осіб на утриманні, працездатний, офіційно не працює.

На судовий розгляд справи учасники справи не з`явилися, будучи належним чином своєчасно повідомленими про дату, час та місце проведення судових засідань.

Представником позивачки подано письмову заяву, у якій просить розглядати справу без їх участі, вимоги позовної заяви підтримали і просили їх задоволити.

Відповідач, направив до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав і не заперечив проти їх задоволення.

Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи .

Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв`язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з`явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43,44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

Оскільки явка сторін не була визнана судом обов`язковою, а обставини справи з урахуванням позовних вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Так, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає позов підставним та обґрунтованим, який підлягає до повного задоволення із-за таких міркувань.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши подані на їх підтвердження письмові докази, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що 15 жовтня 2020 року позивачка ОСОБА_1 одружилася з ОСОБА_2 . Шлюб між ними зареєстровано у виконкомі Великоком`ятівської сільської ради Берегівського (колишнього Виноградівського) району Закарпатської області, актовий запис № 25, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим керівником органу державної реєстрації актів цивільного стану від 15.10.2020 року.

Від шлюбу у сторін народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З чоловіком не склалося сімейне життя. Причина в тому, що у сторін різні характери, погляди на життя. Немає ніякого взаєморозуміння, взаємоповаги

Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

З огляду на наведені вище обставини та відповідні їм норми сімейного права, шлюб слід розірвати.

Крім позовної вимоги про розірвання шлюбу, позивачка заявила вимогу про стягнення аліментів на утримання дітей.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно ст. 183 ч.1 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3--1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку \доходу\ матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України: стану здоров`я і матеріального становища одержувача аліментів і платника аліментів: наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Позивачка стверджує, що відповідач є молодим, прецездатним чоловіком. Інших непрацездатних осіб за віком та неповнолітніх дітей, крім їхньої дочки, на своєму утриманні не має.

Разом із тим, законом встановлено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч.2 ст. 182 СК України).

Дослідивши всі наявні докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачку звільнено від сплати судового збору за звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів (п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»).

Відтак, у зв`язку із задоволенням вимог позову про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за звернення до суду із майновим позовом про стягнення аліментів також на користь позивачки 1211,20 грн. у відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, 280-281, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб укладений 15.10.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано у виконкомі Великоком`ятівської сільської ради Берегівського \колишнього Виноградівського\ району Закарпатської області, актовий запис № 25-розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4500( чотири тисячі п`ятсот) гривень, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.11.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини у сумі платежу за один місяць.

Після розірвання шлюбу залиши позивачці призвіще «Керечанин»

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір за подання позовної заяви про стягнення аліментів у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийНадопта А. А.