Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №487/9095/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9095/25

Провадження № 2-а/487/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 року м. Миколаїв Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:

Головуючого судді - Притуляк І.О.,

за участю секретаря судового засідання – Янковець Г.А.,

представника позивача – адвоката Проніної О.В.,

представників відповідача - Сафронова С.Ю., Сікорського А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2025, представник позивача адвокат Проніна О.О., шляхом формування у системі "Електронний суд", звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом, за яким просила скасувати Постанову №860/1 від 30.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що зазначеною Постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він не дотримався вимог ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», п.п. 10 п. 1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та введення військового обліку призовників, військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, оскільки протягом семи днів з дати взяття на облік як ВПО, не став на облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку як ВПО.

Зазначена постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та недоведеністю вини ОСОБА_1 у скоєні зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова носить поверхневий та загальний характер, мотивувальна частина постанови не містить опис обставн встановлених під час розгляду справи, номер та дату протоколу, за результатами розгляду якого її винесено, як і не визначено вид адміністративного стягнення, розмір якого визначається у неоподаткованих мінімумах доходів громадян, а лише зазначено грошовий розмір.

Наголосила на тому, що ОСОБА_1 став на облік як ВПО у березні 2022 року у АДРЕСА_1 , та на той час вимоги Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачали обов`язку військовозобов`язаного протягом семи днів з дати взяття на облік як ВПО, стати на військовий облік у РТЦК та СП за місцем перебування на такому обліку.

Вказаний обов`язок у даної категорії осіб, виник з прийняттям змін до ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», тобто після 11.04.2024.

ОСОБА_1 у листопаді 2023 року повернувся у м.Миколаїв за місцем постійного проживання, та обов`язок по уточненню своїх військово-облікових даних через «Резерв+» виконав 10.07.2024.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09.05.2024 року, який набрав чинності 19.05.2024 року, внесено зміни до ст. 210 КпроАП України, за змістом яких ст. 210 КпроАП України доповнено приміткою, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Зважаючи на вказане, вважала, що відповідач мав можливість отримати персональні дані ОСОБА_2 , який у період з 27.12.2024 по 25.02.2025 був офіційно працевлаштованим у ТОВ «Яшкіна/1994», шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Наполягала на тому, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності уповноваженою особою було проведено за відсутності позивача, що призвело до порушення права ОСОБА_1 скористатися правовою допомогою, надати пояснення та докази.

Окрім того, вказала, що Постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, винесено уповноваженою особою відповідача з пропуском строку визначеного положеннями ст.38 КУпАП.

З урахуванням викладеним, просила Постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвалою від 08.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

18.12.2025 представник ІНФОРМАЦІЯ_2 – Сафронов С.Ю., шляхом формування у системі «Електронний суд», подав до суду відзив на позовну заяву, за яким у задоволені позову просив відмовити за необґрунтованістю.

В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та рахувався військовозобов`язаним, який порушив правила військового обліку з 04.10.2025, оскільки протягом семи днів, не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО, а отже у період дії особливого періоду та мобілізації не виконав обов`язок, передбачений ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

За приписами ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни, зокрема адреси місця проживання (перебування), зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених КМУ через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Так згідно до інформації з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (Міністерства соціальної політики України), ОСОБА_1 , 28.12.2022, був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 (Довідка №5106-5002466754, період дії до 15.12.2025).

Однак на облік у ТЦК та СП за місцем реєстрації як ВПО, з моменту реєстрації та по 26.10.2025 (дату складання протоколу) не став.

На час складання протоколу про адміністративне правопорушення, статус внутрішньо переміщеної особи щодо позивача скасований не був, таким чином ОСОБА_1 продовжував обліковуватися як ВПО.

З урахуванням статусу ВПО, ОСОБА_1 був зобов`язаний, в силу ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу), в редакції Закону №3633-ІХ від 11.04.2024, протягом семи днів з дати взяття на облік як ВПО, стати на військовий облік у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку як ВПО.

Таким чином, твердження позивача про те, що з листопада 2023 року він повернувся до м.Миколаєва, та фактично проживав за адресою реєстрації, відомості про яку оновлено ним через додаток «Резерв+», не свідчать про відсутність у нього означеного обов`язку.

Доказів того, що після набрання чинності змін до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції №3633-ІХ від 11.04.2024, він виконав обов`язок стати на військовий облік у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку як ВПО або належним чином письмово повідомив про зміну місця проживання, ОСОБА_1 при складані протоколу не надав.

Посилання ОСОБА_1 на те,що він оновив дані через за стосунок «Резерв+» 10.07.2024, не виключають наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки оновлення даних в електронному сервері є допоміжним технічним механізмом, а не заміною обов`язку стати на військовий облік за місцем перебування на обліку як ВПО.

Зазначив, що примітка до ст. 210 КУпАП не скасовує особистий обов`язок громадянина, встановлений законом, а стосується лише особливостей застосування адміністративної відповідальності у випадку, коли всі необхідні та актуальні данні можуть бути отримані автоматично з державних реєстрів. Так дані з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, лише засвідчують, що статус ВПО у позивача тривав, однак цього недостатньо для ведення повноцінного військового обліку, без вчиненнгя військовозобов`язаним дій, прямо передбачених ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»

Також вказав, що є безпідставними доводи позивача про те, що Постанову було винесено відносно ОСОБА_3 поза строками притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування вказав, що правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, у випадку невиконання зазначеного обов`язку як ВПО, є триваючим, оскільки невиконаний обов`язок зберігається у часі доти, доки особа не стане на військовий облік за місцем фактичного проживання.

Моментом виявлення факту вчинення ОСОБА_3 правопорушення є 26.10.2025 (дата складання протоколу), таким чином оскаржувана постанова винесена у межах строку визначеного ст.38 КУпАП.

Наполягав на тому, що уповноваженою особою відповідача у повній мірі було дотримано процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Під час складання протоколу позивачу було роз`яснено його права, визначені положеннями ст.268 КУпАП, зокрема і право на захист, та належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи на 30.10.2025.

Клопотання про відкладення розгляду справи позивач не подавав, а отже її розгляд за відсутності ОСОБА_1 , не суперечить положенням ст.268 КУпАП.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Проніна О.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просила позов задовольнити з фактичних підстав, викладених у його змісті, враховуючи надані ними докази, які підтверджують той факт, що з листопада 2023 року позивач за місцем реєстрації як внутрішньо переміщена особа у м.Одесі не проживав.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання позову, просила врахувати, що розгляд справи було проведено за відсутності ОСОБА_1 . Оскаржувану постанову він отримав по пошті, та ознайомився з її змістом, лише 23.11.2025, про що свідчить відмітка на поштовому конверті, що на думку представника позивача є вагомою підставою для поновлення процесуального строку, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до суду.

У судовому засіданні представники відповідача Сафронов С.Ю. та Сікорський А.В. у задоволені позову просили відмовити, з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , з зазначенням зареєстрованої адреси проживання АДРЕСА_3 .

Згідно відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (Міністерства соціальної політики України), ОСОБА_1 , 28.12.2022, був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 (Довідка №5106-5002466754 видана УСЗН Київського району ДП та СП в Одеській області.

Реєстрацію ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, зареєстрованої за заначеною адресою, було скасовано 15.12.2025.

26.10.2025 оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 складено Протокол № 886 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, за змістом якого 26.10.2025 о 09-40 год., до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції було доставлено громадянина ОСОБА_1 , як такого, що у період проведення мобілізації (крім цільової), та/або у період дії воєнного стану, в порушення ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовозобов`язаний, який залишив своє місце проживання, порушив обов`язок протягом семи днів з дати взяття на облік як внутрішньо переміщена особа стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

30.10.2025, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами розгляду вищезазначеного протоколу, винесено Постанову №860/1, про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини четвертої ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Пунктом 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (в редакції від 18.05.2024) було визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).

У свою чергу, абзацом 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 були порушені вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визначенні положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Так у позивача, який був зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 (Довідка №5106-5002466754 видана УСЗН Київського району ДП та СП в Одеській області, видана 28.12.2022), з моменту набрання чинності п. 10-1 додатка 2 «Правил військово обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, у період з 19.05.2024 по 26.05.2024, виник обов`язок встати на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи який ним не було виконано.

Суд вважає хибними твердження позивача та його представника про те, що до набрання винності ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024), ОСОБА_1 повернувся до м.Миколаєва та вчасно оновив свої облікові данні, зокрема, щодо адреси місця проживання за адресою АДРЕСА_3 , а отже не мав обов`язку стати на військовий облік у територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Як було зазначено вище, з 19.05.2024, у період проведення мобілізації та дії воєнного стану на військовозобов`язаних які залишили або покинули своє місце проживання, покладено безальтернативний обов`язок, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до положення ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, підставою для відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа, зокрема повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Пунктом 3 ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, у разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від`їзду.

Як було встановлено судом, дію довідки ОСОБА_1 , про реєстрацію як внутрішньо переміщеної особи, було припинено 25.12.2025.

Доказів того, що у листопаді 2023 року він повідомив про повернення до покинутого постійного місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за місцем отримання довідки, ОСОБА_1 суду не надав.

З урахуванням чого, без зняття з реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, у встановленому законом порядку, позивач не був звільнений від обов`язку визначеного ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»

Надані стороною позивача відомості, які можуть свідчити, що у вказаний період ОСОБА_1 перебував у м.Миколаєві, які містяться в його електронній трудовій книжці, щодо роботи у період з 27.12.2024 по 25.02.2025 у ТОВ «Яшкіна/1994», та у роздруківках з застосунку «Електронний кабінет водія», щодо притягнення до адміністративної відповідальності за фактом скоєння правопорушень 01.03.2024 та 30.03.2024 на території м.Миколаєва, не мають правового значення, оскільки, ймовірне знаходження у м.Миколаєві, за наявності перебування на обліку як ВПО у іншому населеному пункті, не звільняло ОСОБА_1 від обов`язку визначеного положеннями ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»

Суд критично ставиться до доводів позивача, щодо можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

У даному випадку, законом покладено прямий обов`язок на військовозобов`язаного який залишив або покинув своє місце проживання, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, та суть інкримінованого правопорушення не пов`язана саме з уточненням даних, які можуть бути отримані держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Також суд вважає помилковим твердження позивача про те, що уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушено строки притягнення його до адміністративної відповідальності.

За приписами ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно до висновку, викладеному Верховним Судом у Постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17, триваючим правопорушенням слід вважати проступок пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Так, ОСОБА_1 після набрання чинності змін до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024), не виконав обов`язок встати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, а отже до моменту виявлення правопорушення 26.10.2025 (дата складання протоколу), перебував у стані продовження цієї бездіяльності.

З урахуванням зазначеного, порушивши дану норму Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ОСОБА_1 вчинив триваюче адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відтак, адміністративне стягнення до ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, було застосовано у межах встановленого трьох місячного строку з моменту його виявлення.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

З урахуванням викладеного, позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Розподіляючи судові витрати, суд керується статтею 139 КАС України та враховуючи відмову у позові, покладає судові витрати у виді судового збору, понесені позивачем, на останнього.

Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для оскарження постанови з поважних причин, оскільки про винесення оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 дізнався та з її змістом ознайомився, 23.11.2025, після отримання поштового відправлення.

Суд вбачає підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження вищевказаної постанови, з метою реалізації права ОСОБА_1 визначеного положеннями ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Керуючись статтями 18, 19, 121, 241-246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання позову про оскарження постанови №860/1 від 30.10.2026 про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №860/1 від 30.10.2025 про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його оголошення, шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк