Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №689/2298/25 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/2298/25

Провадження № 3/689/48/26

ПОСТАНОВА

про закриття справи

22 січня 2026 року с-ще Ярмолинці

Суддя Ярмолинецького районного суду Хмельницької області Мазурчак В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу ЛВХ №569 про військове адміністративне правопорушення ОСОБА_4 в період з 17 год. 00 хв. 19 грудня 2025 року по 05 год. 00 хв. 21 грудня 2025 року без поважних причин проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби, чим вчиив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-11 КУпАП, а саме, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчиненого в умовах особливого періоду (воєнного стану).

ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він не залишав самовільно військову частину. Зазначив, що 18 грудня 2025 року у військову частину прибув військовослужбовець з НОМЕР_1 бригади разом із перекладачем. Він провів збори та роз`яснив, що його переводять у іншу військову частині у АДРЕСА_2 . Це все відбувалось на території військової частини з відома керівництва. Наступного дня його та ще декількох військовослужбовців, який було заплановано до переведення, зібрали організовано. Вони всі разом здали каски, бронежилети і аптечки. Все було організовано через їх перекладача ОСОБА_2 , який переказав їм розпорядження зібратися та сісти у білий автобус з метою переведення в іншу військову частину. Після чого вони централізовано вийшли з військової частини, ніхто їх не зупиняв, сіли в білий бус, який завіс їх на автостанцію у м. Хмельницький. Водій посадив їх в автобув у м. Львів. Там їх зустріли та кудись відвезли. Але незабаром їх затримала військова служба правопорядку.

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що він є водієм групи матеріального забезпечення, знає іспанську, а тому його часто використовували для передачі інформації ОСОБА_4 . Його як перекладача попросив хтось із військовослужбовців (не пам`ятає хто) передати ОСОБА_4 інформацію, щоб той у складі групи їхав. Цю інформацію він і передав.

Свідок ОСОБА_3 , військовослужбовець цієї ж військової частини, повідомив, що дійсно завіз білим бусом ОСОБА_4 в складі групи інших військовослужбовців у м. Хмельницький на автовокзал та посадив їх у автобус до м. Львова. Пояснив, що йому перекладач сказав, що ця група хоче у м. Хмельницький, і щоб він їх завіз.

Суд, заслухавши особу, що притягається до відповідальності, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що в її діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення з таких підстав.

Частина третя статті 172-11 КУпАП (Самовільне залишення військової частини або місця служби) передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Хоча в протоколі і зазначено всі ознаки цього складу, але з огляду на опис правопорушення, фактично обвинувачення пред`явлене за ознаками: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем.

Аналізуючи надані пояснення особи, що притягується до відповідальності, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд вважає, що пояснення ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження.

Крім того, вони підтверджуються наданими ним фото- та відеоматеріалами, з яких вбачається централізований його вивіз у складі групи військовослужбовців за межі військової частини.

З огляду на те, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є військовослужбовцями цієї ж військової частини, з огляду на аналіз наданих доказів у їх сукупності суд вважає, що військовою службою правопорядку не було доведено умисел на самовільне залишення військової частини військовослужбовцем.

За відсутності умислу відсутній і склад адміністративного правопорушення.

Крім того, встановлено порушення права на захист особи, оскільки перекладач ОСОБА_2 не здійснив письмовий переклад усіх матеріалів справи для особи, яка притягається до відповідальності, зі слів самого обвинуваченого йому перекладач не довів дійсний зміст протоколу, причини виклику в суд. Вбачається, що ОСОБА_2 у певній мірі був свідком подій із залишення військовослужбовцем військової частини, адже через нього передавалася інформація. Не було допитано даного свідка та об`єктивно не з`ясовано хто і з якою метою передавав інформацію (а фактично - розпорядження) щодо залишення частини через перекладача.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП не підтверджена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.

Провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 247, 283 та 284 КУпАП,

постановив:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-11 КУПАП відносно ОСОБА_4 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області.

Суддя В. Мазурчак