Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №453/2014/25 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/2014/25

НП: 2/453/200/26

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича

сторони та інші учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ;

третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

зміст позовних вимог - про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та інших її учасників, без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 в порядку представництва, котре здійснює адвокат Горох В.В., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 25.11.2025 року подала у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_3 аліментів на їх повнолітню дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі - у розмірі 8 600 грн. 00 коп., починаючи стягнення з 24.11.2025 року, і до закінчення зазначеною дитиною навчання, але не більше, як до досягнення ним 23 років. Водночас, ставить питання про стягнення судових витрат, які складаються з витрат перекладу та витрат на правову допомогу, в загальному розмірі 23 500 грн. 00 коп., з відповідача ОСОБА_3 на її користь.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Стрийським міськрайонним судом Львівської області видано судовий наказ від 28.07.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 456/2345/22, котрим вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на двох синів - неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи з 26.07.2022 року і до досягнення кожною дитиною повноліття. У зв`язку з досягненням ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим сином ОСОБА_2 повноліття, стягнення аліментів за вищевказаним виконавчим документом на нього припинено. У зв`язку з неодноразовим вчиненням відповідачем ОСОБА_3 домашнього насильства та убезпеченням життя своїх дітей з огляду на воєнний стан в Україні, з метою збереження нормального психоемоційного стану дітей, позивачка ОСОБА_1 разом із двома синами переїхала в липні 2024 року в Німеччину для тимчасового проживання. Позивачка ОСОБА_1 та двоє їх з відповідачем ОСОБА_3 синів, яким надано статус тимчасового захисту, перебувають на законних підставах в Німеччині з 12.07.2024 року та проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки факультету математики і інформатики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 19.09.2025 року за № 1101-24/1248, син ОСОБА_2 навчається на денній формі навчання факультету математики і інформатики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за спеціальністю 113 «Прикладна математика», освітня програма «Прикладна математика», дистанційно, за державним замовленням, зарахований на навчання наказом № 0110-5/1913 від 10.08.2024 року, термін закінчення навчання - 30.06.2028 року. Згідно умов договору на участь в освітньому проекті від 01.09.2024 за навчання ОСОБА_2 на факультеті математики і інформатики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, що включає харчування та проживання на час його приїзду до Мюнхена, його відповідальна доросла особа - позивачка ОСОБА_1 має сплачувати щомісячно 120 Євро (5 822 грн. 40 коп.). З вересня 2024 року по червень 2025 року позивачка ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 щомісячно сплатила за навчання кошти в сумі 120 Євро, що підтверджується відповідними квитанціями з перекладом від 25.09.2024 року, від 23.10.2024 року, від 26.11.2024 року, від 02.01.2025 року, від 11.03.2025 року, від 20.03.2025 року, від 30.04.2025 року, від 25.06.2025 року. Також, У зв`язку з навчанням, син ОСОБА_2 вимушений добиратися з місця проживання м. Пайсенберг до місця навчання м. Мюнхен громадським транспортом. Позивачка ОСОБА_1 щомісячно сплачує в інтересах свого сина ОСОБА_2 кошти в сумі 58 Євро за проїзд громадським транспортом, про що свідчать квитки Німеччини з перекладом від 01.06.2025 року, від 01.07.2025 року, від 01.08.2025 року, від 01.09.2025 року. В грошовому еквіваленті відповідної валюти за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви 58 Євро становить 2 814 грн. 16 коп.. Навчаючись в м. Мюнхен на денній формі навчання, син ОСОБА_2 не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Разом з тим, позивачка ОСОБА_1 як мати допомагає йому сплачувати кошти за навчання, за проїзд до місця навчання, та дає йому додаткові кошти на купівлю канцелярських товарів, підручників, одягу, продуктів харчування. Відтак у зв`язку з навчанням, повнолітній син сторін у справі - ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги в розмірі 8 636 грн. 56 коп. (5 822 грн. 40 коп. + 2 814 грн. 16 коп.). Позивачка ОСОБА_1 , тимчасово проживаючи в Німеччині зі статусом тимчасового захисту, отримує соціальну допомогу від Центру зайнятості Вальхайм-Шонгау, яка є недостатньою для утримання їх з відповідачем ОСОБА_3 повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, та ще й малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через певні умови, які вимагаються державними органами Землі Баварія, позивачка ОСОБА_1 як мати дітей, на даний час позбавлена можливості працювати, а відтак вона не отримує заробітку в Німеччині. Для позивачки ОСОБА_1 утримання дітей за кордоном стало більш витратним. З віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, спричиняє постійне збільшення витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживають діти, на утримання останніх, забезпечення їх освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, що є загальновідомими фактами та не потребують доказування. Таким чином, матеріальне становище позивачки ОСОБА_1 суттєво погіршилось, що не дає їй можливості належним чином утримувати своїх дітей. Натомість, матеріальний стан відповідача ОСОБА_3 значно покращився. Зокрема, відповідач ОСОБА_3 є будівельником і надає послуги з ремонту квартир та житлових будинків, про що він сам визнав під час встановлення його анкетних даних в інших судових справах за участю тих самих сторін. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 право власності на житловий будинок площею 287,7 кв. м та земельну ділянку площею 0,1212 га для обслуговування цього житлового будинку по АДРЕСА_2 , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 305706601 від 25.07.2022 року. З листа Територіального сервісного центру МВС № 4645 від 31/28/21/3308- аз-3346-2025 року від 24.09.2025 із додатками, наданого на адвокатський запит адвоката Гороха В.В. від 16.09.2025 року № 55, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 . Окрім того, 23.06.2023 року відповідач ОСОБА_3 продав власний транспортний засіб марки PEUGEOT PARTNER, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого отримав грошовий дохід, - підсумовує зміст позовної заяви адвокат Горох В.В..

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , своїм правом подати суду у запропоновані строк та порядку письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 , з його участю як третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні позивачки, до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, не скористався.

Відповідач ОСОБА_3 у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , за участю як третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - ОСОБА_2 , до нього, про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 27.11.2025 року йому була вручена 27.11.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його електронного кабінету від 27.11.2025 року. Втім, відповідач ОСОБА_3 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін та інших учасників до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , засобами електронного зв?язку 24.12.2025 року скерував у Сколівський районний суд Львівської області заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № ЕП-2222, за змістом якої позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі і просить суд їх задовольнити, а також повідомляє суд, що відповідач ОСОБА_3 , як його батько не цікавиться ним, не дбає і не допомагає йому хоча він потребує допомоги на час навчання в університеті.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін та інших учасників цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, у тому числі й про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачем у позовній заяві вказаний фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, на виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, невідкладно було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_3 .. Так, згідно сформованої з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 2053778 від 27.11.2025 року, відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас, оскільки позивачкою ОСОБА_1 пред`явлено позов з дотриманням альтернативних правил підсудності цивільних справ, як це передбачено положеннями ч. 1 ст. 28 ЦПК України, то суддею, на виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, невідкладно також було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - позивачки ОСОБА_1 .. Так, згідно сформованої з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 2053902 від 27.11.2025 року, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відтак, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 27.11.2025 року, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 , з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено до участі у розгляді цієї справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 .. Розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження, у межах визначеного ст. 275 ЦПК України строку, тобто не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, без проведення судового засідання, за наявними у цій справі матеріалами.

Інші процесуальні дії у цій справі Сколівським районним судом Львівської області не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи за пред`явленими позовними вимогами сімейного характеру порушення прав позивачки ОСОБА_1 та/чи третьої особи, який не заявляє самостійних вимог на стороні цієї позивачки - ОСОБА_2 , й причетність до такого порушення прав на час навчання зазначеної повнолітньої дитини відповідача ОСОБА_3 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Згідно з свідоцтвом про народження на бланку серії НОМЕР_4 , виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 22.07.2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється сином сторін у цій справі, й ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття (копія міститься у справі, а. с. 9).

Судом встановлено, що Стрийським міськрайонним судом Львівської області видано судовий наказ від 28.07.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 456/2345/22, котрим вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання двох синів - неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи стягнення з 26.07.2022 року і до досягнення кожною дитиною повноліття. У зв`язку з досягненням ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим сином ОСОБА_2 повноліття, стягнення аліментів за вище вказаним виконавчим документом на нього припинено (копія міститься у справі, а. с. 10-11).

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 456/4074/23, яка набрала законної сили 24.10.2023 року, відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за фактом події, яка мала місце 26.07.2023 року з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (копія міститься у справі, а. с. 14-17).

Відповідно до нотаріально посвідчених перекладених прав на перебування в Баварії від 12.07.2024 року та додатку до посвідки на проживання/до карти перебування до дозволу на проживання, позивачка ОСОБА_1 та її повнолітній син ОСОБА_2 мають право на перебування у федеральній землі Баварія (Німеччина), зареєстровані в межах такого перебування в єдиній квартирі з 28.04.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 (копії містяться у справі, а. с. 18-27).

Відповідно до довідки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 19.09.2025 року за вих. № 1101-24/1248, здобувач освіти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на денній формі на факультеті математики і інформатики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за спеціальністю - «Прикладна математика». Навчається дистанційно за державним замовленням. Термін закінчення навчання - 30.06.2028 року (копія міститься у справі, а. с. 35).

Водночас, повнолітній син сторін у справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до договору на участь в освітньому проєкті, додатково очно навчається за спеціальністю Математика і Інформатика на базі культурного центру GOROD Товариства інтеграції та культури в Європі (GIK) за умовами відповідальна доросла особа - позивачка ОСОБА_1 має сплачувати щомісячно 120 Євро. З вересня 2024 року по червень 2025 року позивачка ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 щомісячно сплачувала за навчання у освітньому проєкті кошти в сумі 120 Євро, що підтверджується відповідними квитанціями з перекладом від 25.09.2024 року, від 23.10.2024 року, від 26.11.2024 року, від 02.01.2025 року, від 11.03.2025 року, від 20.03.2025 року, від 30.04.2025 року, від 25.06.2025 року (копії містяться у справі, а. с. 36-48).

Відповідно до квитків Німеччини (перекладені з нотаріальним посвідченням), неодноразово здійснювалась покупка місячних квитків вартістю 58 Євро кожен, так зокрема 01.06.2025 року, 01.07.2025 року, 01.08.2025 року, 01.09.2025 року (копії містяться у справі, а. с. 49-54).

У відповідності до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.09.2025 року № 35975198, позивачка ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність з 03.11.2021 року по 04.06.2024 року, станом на 23.09.2025 року статус прининено (копія міститься у справі, а. с.55-56).

Відповідно до відповіді № 2239228 від 14.01.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачеві ОСОБА_3 на праві приватної власності станом на 14.01.2026 року належить земельна ділянка площею 0.1212 га, кадастровий номер: 4625382000:01:019:0031, а також житловий будинок у с. Дуліби Стрийського району Львівської області загальною площею 287,7 кв. м. (копія міститься у справі, а. с. 82).

Відповідно до відповіді №2239305 від 14.01.2026 року з ДРФО, відповідач ОСОБА_3 у 2025 році доходів не отримував (копія міститься у справі, а. с. 83).

Відповідно до відповіді № 2239632 від 14.01.2026 року з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідачеві ОСОБА_3 на праві приватної власності належать: 1) транспортний засіб марки PEUGEOT моделі 307, номерний знак НОМЕР_5 ; 2) транспортний засіб марки PEUGEOT моделі PARTNER, номерний знак НОМЕР_3 ; 3) транспортний засіб марки RENAULT моделі KANGOO, номерний знак НОМЕР_6 ; 4) транспортний засіб марки ВАЗ моделі 21063, номерний знак НОМЕР_1 (копія міститься у справі, а. с. 84-92).

Отже, повнолітній син сторін у цій справі - студент ОСОБА_2 об`єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, оскільки сама по собі денна форма навчання позбавляє його можливості працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов він надалі потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.

Релевантні джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов`язку утримувати дітей, зокрема й після досягнення ними повноліття на час навчання, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколами до неї, іншими актами законодавства.

Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 8 та 9 ст. 7 СК України).

Чинний СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч. 1 та ч. 2 ст. 141 СК України).

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту»).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст. 198 СК України).

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно із ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до роз`яснень, котрі містяться у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Верховним Судом України у своїй постанові від 24.02.2016 року за єдиним унікальним номером судової справи 6-1296цс15, від зроблених висновків у котрій не відступив й Верховний Суд, вказано про те, що правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Узагальнюючи оцінку доводів та аргументів, наданих позивачкою ОСОБА_1 на підтвердження обґрунтованості пред`явлених нею позовних вимог, суд наголошує, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. Зокрема, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Так, чинним СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Зібраними у цій справі доказами встановлено, що повнолітній син сторін у справі - ОСОБА_2 на час вирішення цієї справи не досяг 23-річного віку, навчається у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна на денній формі навчання, у зв`язку з чим позбавлений можливості працювати та самостійно себе забезпечувати, а, відтак, потребує матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку та навчанні.

Таким чином, вирішуючи цей спір, встановивши фактичні обставини справи, котрі мають суттєве значення для її вирішення, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи матеріальне становище сторін, так, з-поміж іншого, у відповідача ОСОБА_3 у приватній власності перебуває у передмісті м. Стрия Львівської області житловий будинок загальною площею 287,7 кв. м. та земельна ділянка площею 0,1212 га (ці об?єкти являються предметом спору у судовій справі про визнання правочину удаваним та визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя за єдиним унікальним номером 456/4255/22, станом натепер у цій справі відкрито 04.08.2025 року два касаційних провадження, й остаточне судове рішення не ухвалено (дані отримані з ЄДРСР та перебувають у вільному доступі). В подальшому вирішення цього спору може слугувати підставою для збільшення/зменшення розміру аліментів). В подальшому вирішення цього спору може слугувати підставою для збільшення/зменшення розміру аліментів), а також у приватній власності відповідача ОСОБА_3 перебувають чотири транспортні засоби, водночас, обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з вказаного відповідача на період навчання їх з позивачкою ОСОБА_1 повнолітнього сина ОСОБА_2 , в межах цієї справи не встановлено, окрім того, у матеріалах цієї справи належних й допустимих доказів на підтвердження незадовільного стану його здоров`я чи непрацездатності, немає, відтак відповідач ОСОБА_5 має можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину на час його навчання.

Натомість, мати - позивачка ОСОБА_1 з 2024 року не здійснює підприємницької діяльності, й з синами у серпні 2024 року тимчасово переїхала за кордон - в Німеччину (земля Баварія), де й проживають, отримавши дозвільні документи на перебування, суд, враховує, що це рішення не було єдиноможливим та/чи вимушеним кроком, погодження, як батька з відповідачем ОСОБА_3 щодо цього питання досягнуто не було, втім, враховуючи те, що повнолітній син сторін у справі ОСОБА_2 навчається на денній формі, та, відповідно, надалі потребує матеріальної допомоги, з врахуванням принципу законності, суд дійшов висновку, що вказаний відповідач може та повинен надалі брати участь в утриманні свого сина на час його навчання.

Поряд з тим, враховуючи, що з відповідача ОСОБА_3 на даний час стягуються аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, тому позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково і належить стягувати аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, на час його навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн. щомісячно, що буде релевантним до встановлених в межах цієї справи обставин.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам у справі, що у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», серія A № 303-A, параграф 29-30).

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частин 1 і 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру (про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання) на пункту 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та підставі частин 1, 6 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь держави з відповідача ОСОБА_3 пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, наданих адвокатом Горохом В.В., котрі були заявлені в змісті позовної заяви, як такі, які позивачка ОСОБА_1 очікує понести, тобто на момент пред?явлення позову не були фактичними, а на момент ухвалення цього рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази їх фактичного понесення та/чи наявності взятого на себе зобов?язання позивачкою ОСОБА_1 по їх сплаті, як й відсутній перелік наданих послуг означеним адвокатом, відтак означені судові витрати у пункті 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України не підлягають розподілу.

Щодо витрат позивачки ОСОБА_1 , пов`язаних із залученням перекладачів, на підтвердження реальності таких надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «ОЩАДБАНК» № 53 від 11.11.2025 року, відповідно до якої позивачка ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_6 13 500 грн. 00 коп. із призначенням: за послуги перекладу ОСОБА_1 ..

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до частин 6 і 7 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Разом із тим, на підтвердження понесених витрат позивачкою подано лише одну квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки, яка містить загальне призначення платежу - «за послуги перекладу», без будь-якої деталізації щодо: 1) кількості перекладених документів; 2) їх обсягу (кількості сторінок, символів тощо); 3) вартості перекладу одиниці обсягу; 4) строків виконання робіт; 5) правової підстави надання послуг (договору, замовлення тощо).

Відсутність договору, рахунку, акту виконаних робіт або інших первинних документів позбавляє суд можливості встановити реальний розмір витрат, а також перевірити їх співмірність і обґрунтованість у розумінні частин 6 і 7 статті 139 ЦПК України.

Таким чином, ненадання позивачкою ОСОБА_1 договорів, рахунків та інших доказів на доведення розміру витрат з оплати робіт перекладача/перекладачів, позбавляє можливості суду їх встановити. Однієї квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «ОЩАДБАНК» № 53 від 11.11.2025 року на суму 13 500 грн. 00 коп. недостатньо для їх розподілу за наслідками розгляду цієї судової справи. Такі витрати не є безумовними, а їх правова конструкція передбачає встановлення судом не лише документально їх понесення стороною, а й доцільності й необхідності. Окрім того, судом враховується, що практично всі документи з перекладом, що долучені до позовної заяви перекладені перекладачкою Орленко О.О. й засвідчені нотаріально державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори, а перекладачкою Ратич У.І. перекладено всього лише один документ, з іншим стилем, аніж інші. Будь-яких доказів того, що перекладачка Орленко О.О. перебуває в трудових відносинах з АП «УНІВЕРСАЛ», матеріали справи не містять.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на їх повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, на час його навчання, у твердій грошові сумі - в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи стягнення з 24.11.2025 року, і до закінчення повнолітньою дитиною навчання 30.06.2028 року, але не більше як до досягнення ним 23-ох років.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір, з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, за пред`явлення до нього ОСОБА_1 позовної вимоги про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у сумі 968 (дев?ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп..

Порядок виконання рішення суду.

Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину, який продовжує навчання, у межах суми платежу за один місяць.

Розмір аліментів, визначений судом у даному рішенні у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не вказано; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; електронний кабінет: відсутній.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Повне рішення суду складено: 26 січня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН