Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №334/8504/24 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 23.01.2026

Справа № 334/8504/24

Провадження № 2-др/334/3/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря – Мохунь М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Малишева Олександра Віталійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 03.06.2025 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину було відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20.11.2025 року рішення залишено без змін.

До ухвалення судового рішення, а саме 11.02.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Малишев Олександр Віталійович у відзиві на позовну зазначив, що до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які Відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, включаються витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 11 000 грн, які Відповідач просив стягнути на свою користь із Позивача. Разом із відзивом на позовну заяву було подано відповідні докази щодо витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги, ордер на надання правничої допомоги, акт-розрахунок надання послуг та квитанція).

06.01.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Малишев О.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, в якому просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 11 000,00 грн.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Малишев О.В. не з`явився, в заяві просив розглянути за відсутності відповідача та його представника.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представники адвокат Надворна О.С, та адвокат Черкашин І.І. не з`явились та жодних заяв не надали. Позивач ОСОБА_2 повідомлений шляхом направлення судової повістки, яка згідно поштового повідомлення вручена 20.01.2026 року. Представники позивача повідомлялись шляхом направлення судової повістки до особистого кабінету підсистеми «Електронний суд», згідно довідки про доставку електронного документа, судові повістки адвокату Надворній О.С, та адвокату Черкашину І.І. доставлені 12.01.2026 року.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною четвертою цієї ж статті ЦПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Професійну правничу допомогу відповідачці ОСОБА_1 надавало адвокатське об`єднання «МАЛИШЕВ І ПАРТНЕРИ» на підставі договору про надання правничої допомоги №177 від 03.06.2024 року, Ордера на надання правничої допомоги від 26.01.2025 року.

Відповідно до Акту-розрахунку від 08.02.2024 року до Договору про надання правничої допомоги №177 від 03.06.2024 року, АО «МАЛИШЕВ І ПАРТНЕРИ» надали ОСОБА_1 послуги з правничої допомоги, передбачені пунктами 3.2 договору про надання правничої допомоги на суму 11 000 грн.

У вказаному акті-розрахунку від 08.02.2024 року до Договору про надання правничої допомоги №177 від 03.06.2024, викладено найменування послуг з правничої допомоги, загальна кількість часу, витрачена на надання послуг та вартість правничої допомоги, які узгоджуються з наданим Описом послуг з правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи №334/8504/24 на підставі договору про надання правничої допомоги №177 від 03.06.2024 .

Так з вказаних документів вбачається, що вартість ознайомлення з матеріалами справи, їх юридичним аналізом та наданням правової консультації становить 1000 грн, складання і подання до суду відзиву на позовну заяву становить 4000 грн. Вартість підготовки до розгляду справи, представництво у судових засіданнях та складення заяв з процесуальних питань у суді першої інстанції становить 6000 грн. Загальна сума становить 11 000 грн.

Суд акцентує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Суд дослідивши перелік послуг, наданих адвокатом відповідача за договором про надання правової допомоги, враховує складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також оцінивши подані представником відповідача докази на підтвердження понесених ним витрат, дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 000 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру і вони співмірні з виконаною роботою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1-19, 137-141, 263-265, 268, 270, 352-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Малишева Олександра Віталійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 грн. (одинадцять тисяч гривень).

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Баруліна Т. Є.