Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №304/4/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/4/26 Провадження № 3/304/3/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Зеленяка С.П., свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ № 013659Е від 27.12.2025 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м.тольяті куйбишевська область, російська федерація, не працюючого, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб. тел: НОМЕР_2 ,

за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №013659Е від 27.12.2025 року, складеного помічником начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_8 вбачається, що 27 грудня 2025 року близько о 12-00 год. на напрямку 202 прикордонного знаку на відстані 7000 метрів до Державного кордону, на околиці населеного пункту Перечин (Перечинська міська територіальна громада, Ужгородського району Закарпатської області), в межах контрольованого прикордонного району уповноваженими посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону, був виявлений та затриманий громадянина ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, в пішому порядку, та своїми діями порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП не визнав, проти фактичних обставин, викладених у складеному відносно нього протоколі про адміністративні правопорушення, заперечує та суду пояснив, що 27.12.2025 року близько о 10-00 годині він їхав на автомобілі ВАЗ-2110 разом зі своїми товаришами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з дому, де проживають в с.Тур`ї-Ремети до села Черноголова у справах з юридичних питань, а також надання допомоги замовнику по розвантаженню меблі. За кермом автомобіля був ОСОБА_11 та коли вони проїжджали місто Перечин, їх було зупинено на блок-пості працівниками прикордонної служби, які попросили всіх, хто перебував в салоні автомобіля пред`явити документи, що посвідчують особу, а також військово-облікові документи. До його товаришів питань за їх документами не виникло, а йому ( ОСОБА_1 ) повідомили, що оскільки у нього на мобільному телефоні не було скачано застосунку «Резерв+», він перебуває у базі «розшук». Він пояснив, що є багатодітним батьком, проте не взяв із собою відповідних документів та на підтвердження вказаних обставин зателефонував дружині та попросив ці документи привезти. Потім його товариші поїхали у справах, а він залишився на блокпості. Через деякий час приїхала його дружина ОСОБА_12 з відповідними документами багатодітної сім`ї (посвідчення). Ці документи детально переглянули, потім відвезли його на прикордонний загін « ІНФОРМАЦІЯ_1 », склали відносно нього якісь документи, сказали підписати, що він і зробив, не читаючи їх зміст, а потім знову відвезли на блок пост м.Перечин, де туди потім приїхали працівники поліції та відзвезли його на ІНФОРМАЦІЯ_7, де оформили повістку та видали направлення на ВЛК,яке він на сьогоднішній день пройшов. Також ОСОБА_1 вказує, що військово-облікові документи на даний час ним приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Також наголошує, що жодних намірів незаконного перетинання державного кордону він не мав, оскільки може перетинати кордон у законний спосіб та вільно виїжджати за межі України, так як має на утриманні трьох малолітніх дітей. Просить провадження у даній справі закрити за відсутності складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки вважає, що в його діях відсутні будь-які дії, які б свідчити про намір перетину ним Державного кордону.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Зеленяк С.П. в судовому засіданні зазначає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що його підзахисний мав намір здійснити спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску. Також сторона захисту звертає увагу, що оскільки статтею 204-1 КУпАП не передбачено спеціального суб`єкта адміністративного правопорушення, та виходячи з принципу рівності громадян перед законом, кожна особа 16-ти річного віку і старша, чоловічої статі, яка перебуває на значній відстані від державного кордону (7000 метрів), може бути притягнута до тієї ж відповідальності, що і ОСОБА_1 , що є абсурдним. Захисник наголошує на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, а також протоколу про його адміністративне затримання. Сторона захисту вважає, що матеріали даної справи відносно ОСОБА_1 не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість встановити в діях його підзахисного подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КупАП. Захисник просить провадження у даній справі №304/4/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу вищевказаного адміністративного правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 за обставинами справи суду пояснив, що 27.12.2025 року у першій половині дня, близько о 10-30 год. він разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_14 вирішили поїхати в село ОСОБА_15 для виконання робіт, керував автомобілем марки ВАЗ-2115 ОСОБА_11 , а він з ОСОБА_14 були пасажирами. По ходу руху, в м.Перечині їх автомобіль зупинили на блок-пості працівники прикордонної служби та попросили пред`явити документи, у тому числі військово-облікові. До їх документів питань не виникало, а ОСОБА_1 попросили вийти з автомобіля, його перевіряли по базі даних та виявили, що він перебуває у розшуку. ОСОБА_16 дзвонив дружини та попросив її підвезти на блокпост посвідчення багатодітної родини. Через 10-15 хвилин його ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_17 відпустили та вони поїхали далі у справах, а ОСОБА_1 залишився на блок пості чекати свою дружину з документами. Як далі розгорталися події, йому невідомо, оскільки їх очевидцем він не був та що саме відбувалося на блокпості, коли приїхала дружина ОСОБА_1 , йому невідомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що ОСОБА_1 є її чоловіком та 27.12.2025 року він їй повідомив, що близько о 10-00 годині він вирішив поїхати зі своїми друзями у справах в с.Черноголов на підробітку. Через деякий час їй зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що їх автомобіль зупинили на блокпості в м.Перечині та просив привезти документи на підтвердження того, що він є батьком багатодітної сім`ї. Через 15-20 хвилин вона під`їхала з документами на блокпост, передала їх прикордонникам, зокрема: свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження їх малолітніх дітей, посвідчення багатодітної сім`ї, працівники прикордонної служби ознайомилися з цими документами та сказали, що треба їхати на прикордонний загін, а потім в ІНФОРМАЦІЯ_7, приводити у відповідність обліково-військові документи. Та вона разом зі своїм чоловіком, а також прикордонниками на їх службовому автомобілі поїхали у загін «Новоселиця», там вони перебували близько двох годин та як їй потім стало відомо, оформлювали відносно ОСОБА_1 якісь документи, її на територію загону не пускали. Потім службовим транспортом їх разом доставили до ІНФОРМАЦІЯ_7, де вручили чоловікові повістку та направлення на проходження ВЛК, яке на теперішній час її чоловік пройшов та його виключили з військового обліку, оскільки має на утриманні трьох дітей. Також свідок пояснила, що її чоловік ОСОБА_1 має можливість вільно пересуватися через кордони та до теперішнього часу він жодного разу не висловлював бажання незаконно перетинання державного кордону поза пунктами пропуску.

Повно і всебічного вивчивши матеріали справи №304/4/26, вислухавши в судовому засіданні детальні пояснення ОСОБА_1 , позицію захисника адвоката Зеленяка С.П., показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , проаналізувавши надані матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року «Про прикордонний режим» встановлено вздовж державного кордону та його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Відповідно до вимог ст.ст.245,252,280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Постановою КМУ №1194 від 03.08.1998 року із змінами і доповненнями передбачено, що Хустський район Закарпатської області є контрольованим прикордонним районом.

Згідно з Положенням про прикордонний режим, затвердженим постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року (зі змінами та доповненнями) передбачено порядок в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі. Цим же положенням передбачено, що прикордонна смуга - це ділянка місцевості завширшки 5 км.

Диспозицією частини першої статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП, характеризується наявністю умислу.

Об`єктивна сторона вищевказаного правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно статті 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше непередбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Згідно п.1 ст.21-7 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" поверхнева перевірка здійснюється щодо осіб, речей, товарів (вантажів) і транспортних засобів, які перебувають у контрольованому прикордонному районі, в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України або контрольному пункті в`їзду-виїзду, а саме:

1) у разі порушення особою чи спроби особи порушити прикордонний режим, режим у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, режим у контрольних пунктах в`їзду-виїзду або зашкодити інтересам національної безпеки України;

2) у разі перебування особи в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу;

3) у разі наявності підстав вважати, що в транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

4) у разі наявності підстав вважати, що в особи чи в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров`ю людини;

5) якщо транспортний засіб або річ особи є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходяться в місці, в якому могло бути вчинено правопорушення;

6) в інших випадках, передбачених законодавством або рішенням суду.

Суд вважає протокол про адміністративні правопорушення серії ЗхРУ № 013659Е від 27.12.2025 року неналежним доказом, оскільки, в порушення вимог статті 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення інкримінованих ОСОБА_1 діянь, безпосередньо не зазначено координати, де нібито здійснено спробу незаконного перетину державного кордону, також з наданого протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетинання Державного кордону з України в Словацьку Республіку, у протоколі про адміністративні правопорушення посадовою особою Державної прикордонної служби не зазначено.

При цьому слід також зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не містять опису місця, а також безпосередньо способу вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон останнім вчинено спробу його перетину та з використанням яких саме засобів.

Водночас, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушень, також у справі відсутні речові докази чи взагалі будь-які інші докази, які б не суб`єктивно (на розсуд суб`єкта складання протоколів), а об`єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на перетин Державного кордону поза встановлені пункти пропуску, що безпосередньо ставиться ОСОБА_1 у провину, та такі суду не надано.

Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять маршруту руху порушника та лінію Державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, пояснення інших осіб (свідків, очевидців події), у справі відсутні, речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б не суб`єктивно (на розсуд суб`єкта складання протоколу), а об`єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на перетин Державного кордону України, що ставиться йому у провину, та такі суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП за тими обставинами, які викладені у протоколі серії ЗхРУ №013659Е від 27.12.2025, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам даної справи.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-які посилання або інші відомості, які б достовірно вказували на те, що ОСОБА_1 намагався незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску. Та наведені у протоколі про адміністративне правопорушення твердження про те, що ОСОБА_1 здійснив 27.12.2025 року спробу незаконного перетину державного кордону з України до Словацької Республіки, поза пунктами пропуску через державний кордон України, не ґрунтується на фактичних обставинах справи та спростовуються показаннях свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , допитаних судом безпосередньо в залі судового засідання та які попередньо були попереджені судом за дачу завідомо неправдивих показань.

До матеріалів цієї справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії №013659Е від 27.12.2025 року, посадовою особою ДПС України надано суду такі документи: протокол про адміністративне затримання громадянина України ОСОБА_1 від 27.12.2025 року (а.с.2), протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 27.12.2025 року та з якого вбачається, що у ОСОБА_1 в ході огляду не було виявлено та не вилучалося жодних речей, документів, грошових коштів (а.с.3), копія паспорту на ім`я ОСОБА_1 (а.с.4); копія військового квитка серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.5); письмові пояснення ОСОБА_1 від 27.12.2025 року (а.с.6); заяви ОСОБА_1 про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення без його участі (а.с.8); рапорт молодшого інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника другої групи відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_18 (а.с.10); схему затримання громадянина України ОСОБА_1 (а.с.11).

При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП, а також винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, суду не представлено.

З наданих суду доказів неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення такого ОСОБА_1 .

При цьому, з наданих стороною захисту в судовому засіданні документів вбачається, що ОСОБА_1 є батьком багатодітної сім"ї, що підтверджується копієї посвіідчення серії БС № 353058 від 03.04.2020 року та, відповідно має передбачені законодавством України пільги для багатодітних сімей та, крім того має право, відповідно на теперішній час, на перетин державного кордону України у встановленому Законом порядку та спосіб, оскільки має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Таким чином, твердження у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску державного кордону України, не ґрунтується на наявних у справі матеріалах та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи зазначене, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , суперечить встановленим обставинам справи, твердження в ньому зроблені та тримаються на припущеннях, що відповідно до ст.62 Конституції України піддається сумніву та тлумачиться на користь людини.

Також зауважую, що суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» ("Malofeyevav. russia", рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» ("Karelin v. russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій.

Так, в силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у положеннях статті 62 Конституції України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Частиною 3 статті 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на встановлені обставини, викладене обґрунтування, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 не доведена засадою поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»). Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 ч.1 п.1 КУпАП, та закрити провадження у цій справі.

В даному випадку суддя констатує про відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, внаслідок відсутності в діях ОСОБА_1 складу такого адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З вищенаведених підстав, суддя приходить до висновку про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП а провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.204-1 ч.2, 204-1 ч.1, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251, 283-285, 294 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Перечинського районного суду

Закарпатської області: Ю.В. СИДОРЕНКО