Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №723/2699/24 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року м. Чернівці справа № 723/2699/24

провадження 22-ц/822/113/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Черновська А.К.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, що отримані без достатньої правової підстави,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, що отримані без достатньої правової підстави.

Позов мотивовано наступним. У 2011 році позивач приїхала з Італії, прийняла рішення купити земельну ділянку в с. Буденець Чернівецького району Чернівецької області.

Позивачу стало відомо від ОСОБА_3 , що він володіє земельною ділянкою цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 1,21га, яку, з його слів, він успадкував після смерті сестри - ОСОБА_4 , яку він запропонував позивачу купити.

Позивач погодилася купити у ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку за ціною 41 600 грн.

Учасниками цих переговорів були ОСОБА_5 , дружина продавця ОСОБА_1 , продавець ОСОБА_3 і позивач ОСОБА_2 .

Після переговорів вищевказані особи дійшли згоди про купівлю-продаж земельної ділянки і позивач на підтвердження вказаної домовленості, передала, а ОСОБА_3 прийняв у рахунок оплати договірної ціни земельної ділянки цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 1,21 га, грошові кошти в сумі 41600,00 грн., про що надав позивачу власноручно написаний письмовий документ.

Вони домовилися, що ОСОБА_2 оплачую повну договірну ціну земельної ділянки і ОСОБА_3 передає їй дану земельну ділянку у фактичне володіння, користування та розпорядження, а договір купівлі-продажу вони оформлять у майбутньому, після того як ОСОБА_3 отримає свідоцтво про право на спадщину та законом буде дозволено відчуження таких земельних ділянок.

Таким чином позивач почала володіти, користуватися, розпоряджатися фактично придбаною земельною ділянкою цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 1,21 га з 2011 року. Зазначені обставини мали місце у період з 08 лютого 2011 року, тобто після смерті ОСОБА_4 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по дату смерті ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 та до 2024 року позивач безперешкодно користувалася, розпоряджалася, володіла вищевказаною земельною ділянкою, покращувала її родючість, оплачувала на користь Буденецької сільської ради плату за землю, яка була встановлена на той час.

З 2011 року по 2024 рік від тих чи інших осіб ніяких претензій щодо використання позивачем земельної ділянки, за яку вона платила грошові кошти, не надходило.

Оформити у нотаріальному порядку договір купівлі-продажу земельної ділянки цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 1,21 га за вказаний вище період позивачу не вдалося у зв`язку з тим, що Законом було заборонено укладення правочинів щодо відчуження земель товарного сільськогосподарського виробництва; спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 ніхто не оформив та ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_3 запевняла позивача, що земельна ділянка належить позивачу.

04 березня 2024 року, зять ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , пред`явив позивачу вимогу повернути земельну ділянку цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 1,21 га, що належить його тещі, ОСОБА_1 , яка підтримала дії ОСОБА_6 , внаслідок чого виник спір, та були порушені права позивача. Зазначене підтверджується матеріалами, що зібрані працівниками поліції ВП №1 ЧРУП ГУНП у Чернівецькій області у період з 04 березня 2024 року по 07 березня 2024 року за результатами яких складно довідку № 875.

В результаті розгляду адвокатських запитів отримано наступну інформацію: із довідок Буденецького старостинського округу Чудейської сільської ради № 265, № 266, № 268, № 269 від 27 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 мала земельну ділянку цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 1,21 га, яка була розташована на території тодішньої Буденецької сільської ради. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час її смерті з нею проживав син ОСОБА_7 , який також пізніше помер. Відомості про успадкування та/або володіння ОСОБА_3 земельною ділянкою цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка належала ОСОБА_4 , у сільській раді відсутні. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час його смерті з ним проживали : дружина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За вказаних обставин позивач дізналася про те, що ОСОБА_3 продав їй земельну ділянку цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 1,21 га, яка йому ніколи не належала та безпідставно отримав від позивача 41600,00 грн. як оплату договірної ціни земельної ділянки.

Під час спору, який мав місце 04 березня 2024 року позивач вимагала від спадкоємців першої черги за законом майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 : ОСОБА_1 та ОСОБА_8 повернути їй грошові кошти, які безпідставно отримав ОСОБА_3 в сумі 41600,00 грн., але вимога позивача у добровільному порядку не виконана та на письмову претензію від 02 липня 2024 року не задоволена.

Позивач просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 41600,00 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, що отримані без достатньої правової підстави задоволено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 41600 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2025 року і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, що отримані без достатньої правової підстави, відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, є незаконним та необґрунтованим.

Позивачем не надано до суду доказів звернення з вимогами до нотаріуса чи до спадкоємців особи, яка, як вважає ОСОБА_2 , безпідставно набула її кошти, в межах шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини, як це передбачено ст. 1281 ЦК України. Крім того, враховуючи встановлену нормами ст. 257 ЦК України загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення позивача з вимогами у цій справі 03.07.2024 року, то на момент звернення ОСОБА_2 за захистом порушеного права на заявлену до стягнення суму грошових коштів, які були сплачені згідно доводів позивача ще у період з 08 лютого 2011 року по 01 серпня 2011 року, сплила позовна давність, про застосування якої було заявлено відповідачем у суді першої інстанції.

Узагальнені доводи інших учасників справи

Биндю у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що після смерті ОСОБА_3 та до 2024 року позивач безперешкодно користувалася, розпоряджалася, володіла вищевказаною земельною ділянкою, покращувала її родючість, оплачувала на користь Буденецької сільської ради плату за землю, яка була встановлена на той час.

З 2011 року по 2024 рік жодних претензій щодо використання позивачем земельної ділянки, за яку вона заплатила грошові кошти, не надходило.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до розписки, ОСОБА_3 прийняв у рахунок оплати договірної ціни земельної ділянки цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 1,21 га, грошові кошти в сумі 41600,00 грн. від позивача ОСОБА_2 , про що надав позивачу власноручно написаний письмовий документ, що також підтверджується офіційним перекладом документа з молдавської мови на українську.

У відповідності до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_3 04.07.2011 року склав заповіт, в якому заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що по закону матиме право заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією заповіту.

Згідно свідоцтва про право на спадщину, відповідач ОСОБА_1 отримала в спадщину за заповітом земельну ділянку площею 3,7611 га кадастровий номер 7324581500:01:001:0023 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №065279.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив наступне. Як вбачається з матеріалів справи відповідач, та її чоловік, ОСОБА_3 , отримавши грошові кошти від позивача за земельну ділянку (пай), які би надавали привід вважати, що права ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку має бути порушено. 04 березня 2024 року ОСОБА_2 дізналася про порушення свого права оскільки її фізично було позбавлено можливості користуватися, володіти земельною ділянкою (паєм), за придбання якої вона заплатила кошти, тому позивач не зверталася до суду раніше, а тому строк давності з цих підстав судом поновлюється.

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 як спадкоємця про стягнення грошових коштів, що отримані без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що відповідно до розписки ОСОБА_3 прийняв у рахунок оплати договірної ціни земельної ділянки цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 1,21 га, грошові кошти у сумі 41600,00 грн. від позивача ОСОБА_2 , про що надав позивачу власноручно написаний письмовий документ, що також підтверджується офіційним перекладом документа з молдавської мови на українську.

У відповідності до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_3 04.07.2011 року склав заповіт, в якому заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що по закону матиме право заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією заповіту.

Згідно свідоцтва про право на спадщину, відповідач ОСОБА_1 отримала в спадщину за заповітом земельну ділянку площею 3,7611 га кадастровий номер 7324581500:01:001:0023 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №065279.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.ч.2, 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Таким чином, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15- ц ( провадження № 14-53цс18).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була обізнана про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується із тексту позовної заяви позивача, яка є односельчанкою ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між ОСОБА_2 та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позивачем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Виходячи зі змісту статті 1281 ЦК України, допускається два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано - через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №495/1933/15-ц.

У постанові Верховного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, зазначено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Згідно позиції Великої Палати Верховного суду у постанові від 09.10.2024 у справі №638/1046/14-ц зі спливом строків, визначених статтею 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є жителькою с.Буденець Чернівецького району Чернівецької області. ОСОБА_3 також був жителем цього ж села до дня смерті. Враховуючи зазначене, позивач знала або могла знати про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та мала право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли вона дізналась про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Оскільки позивач не пред`явила вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.ч.2, 3 цієї статті, а звернулася в суд лише 03.07.2024 року, вона втратила права вимоги.

Щодо строку позовної давності, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до положень ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Враховуючи зазначене, рішення суду слід скасувати та відмовити в позові з підстав спливу строків, визначених статтею 1281 ЦК України і непред`явленням позивачкою вимог до спадкоємців боржника, що позбавляє її права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Щодо судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 , у встановленому порядку та розмірі сплатила судовий збір у сумі 1816,80 гривні.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 гривень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2025 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, що отримані без достатньої правової підстави відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення.

Судді І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська

І.Н. Лисак