Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №646/121/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/121/26

№ провадження 2-о/646/32/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - Демченко І.М. за участю секретаря Кочитової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради про встановлення факту проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року,

У С Т А Н О В И В :

Заявниці звернулися до суду з заявою про встановлення факту державної реєстрації права спільної часткової власності по 1/2 частині кожній на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.09.2002, виданого фірмою «АУДИТ-КУП`ЯНСЬК», яка проведена у Куп`янському бюро технічної інвентаризації та записана у реєстрову книгу за № 157 р. 19392.

Для реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно необхідно отримати довідку від зберігача інвентарних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, - Комунального підприємства «Куп`янське бюро технічної інвентаризації», яке через збройну агресію в Україні повністю зруйновано, архів та всі документи знищені, що позбавляє заявниць можливості державної реєстрації своїх прав.

Ухвалою судді Демченко І.М. від 12.01.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку окремого провадження до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання заявниці надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заінтересована особа – Департамент реєстрації Харківської міської ради надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника департаменту та зазначив, що рішення суду про встановлення факту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що було здійснено бюро технічної інвентаризації, може бути підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли у справі.

За положеннями частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.09.2022, виданого фірмою «АУДИТ-КУП`ЯНСЬК» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності по 1/2 частині кожній належить квартира АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану квартиру зареєстровано в Куп`янському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 19392 та записане в реєстрову книгу під № 157.

Технічний паспорт на вищевказану квартиру, виготовлений 30.07.2002 Куп`янським бюро технічної інвентаризації містить відомості про її реєстрацію за реєстровим № 19392 та записане в реєстрову книгу під № 157, та технічну характеристику.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Так, ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Матеріали справи свідчать про те, що заявниці є власницями вищевказаної квартири, на підставі свідоцтва про право власності від 24.09.2002, яке зареєстровано в Куп`янському бюро технічної інвентаризації 30.07.2002 за реєстровим № 19392 та записане в реєстрову книгу під № 157.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстроване.

Суд звертає увагу на те, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону № 1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Судом встановлено, що реєстрація права власності заявниць на квартиру була здійснена відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації. У них не існувало обов`язку щодо реєстрації права власності на будинок у відповідному реєстрі речових прав.

Отже, квартира належить їм на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності, яке зареєстровано в Куп`янському бюро технічної інвентаризації, що і є підставою виникнення права власності та не потребує подальшої перевірки, оскільки належним чином підтверджує їх право власності на об`єкт нерухомості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Заявниці у цій справі прагнуть здійснення державної реєстрації права власності на своє майно. Саме в цьому полягає їх інтерес, за захистом яких вони звернулися до суду.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, беручи до уваги, що у заявниць відсутня можливість одержати відповідні документи в КП «Куп`янське БТІ» у зв`язку з його повним знищенням, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, оскільки це є єдиним можливим способом захисту їх права власності.

Керуючись ст. ст. 2, 23, 76-81, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву – задовольнити.

Встановити факт державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року, а саме: на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.09.2002, виданого фірмою «АУДИТ-КУП`ЯНСЬК» - права спільної часткової власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , по 1/2 частині кожній на квартиру АДРЕСА_1 , яка проведена 30.07.2002 у Куп`янському бюро технічної інвентаризації та записана у реєстрову книгу за № 157 р. 19392.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.01.2026.

Головуючий І.М.Демченко