Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №176/4031/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 15 січня 2026 р.

Справа: №176/4031/25

Суддя: Крамар О. М.

справа №176/4031/25

провадження №2/176/353/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Крамар О.М.,

з участю секретаря судових засідань Рубцової В.В.,

з участю представників сторін:

представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Митошоп С.В.,

представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Ліненка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовті Води в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання транспортного засобу об`єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнення грошової компенсації у розмірі 1/2 вартості транспортного засобу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку на автомобіль,

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири.

Під час підготовчого провадження, ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, де просила визнати транспортний засіб об`єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості транспортного засобу.

Свої позовні вимоги та збільшенні позовні вимоги мотивувала тим, що 19.11.2011 р. між нею і відповідачем у справі укладено шлюб, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 349. Після державної реєстрації шлюбу було присвоєно прізвища: чоловіку - Будзінський, дружині - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2011 р., виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 349.

Від шлюбу мають двох дітей, а саме:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.09.2015 р., виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 281 на ім`я доньки ОСОБА_4 і копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.05.2018 р., виданого Жовтоводським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №121 на ім`я сина ОСОБА_5

03.01.2014 р. вона і відповідач, як подружжя, за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстрували за відповідачем у справі, що підтверджується договором купівлі - продажу квартири ВТР № 454304 від 03.01.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 25, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.01.2014 р., індексний номер витягу -15808752.

01.08.2024 р. шлюб між нею і відповідачем у справі розірвано в судовому порядку, що підтверджується копією рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 р. про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 03.09.2024 р., згідно якого їй залишено прізвище - ОСОБА_1 , та копією ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 року про виправлення описки в рішенні суду.

Придбана під час шлюбу із відповідачем квартира, вважає, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана за спільні кошти та в інтересах сім`ї, а тому кожен із них має право по частині цього майна. Відповідач, в свою чергу, вважає квартиру своєю власністю і не має наміру добровільно у нотаріуса оформити власність на половину квартири на її ім`я, тож змушена звернутися до суду з даним позовом.

Просила визнати квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 30,3 кв. м., право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 - об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

За збільшиними позовними вимогами зазначила, що відповідач у справі звернувся в Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області з зустрічним позовом до неї про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку автомобіля.

У зустрічній позовній заяві позивач зазначає, що звертаючись до суду з позовом вона прохає суд визнати за нею право власності лише на частину майна, що було придбано в шлюбі, вказує, що в період шлюбу з ним 20.10.2022 р. вона придбала автомобіль марки «Kia Magentis», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , право власності на який зареєструвала за собою. Також зазначає, що вказані обставини встановлені судом у справі № 176/2044/24 та додаткового доказування не потребують. При цьому позивач не вказує, що в період шлюбу 02.03.2024 р. за 330 000 гривень він придбав автомобіль марки «Nissan Teana», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , право власності на який зареєстрував за собою, це підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 02.03.2024 р. на ім`я ОСОБА_2 , яке є в матеріалах цивільної справи № 176/2044/24. А вже 11.04.2024 р. позивач без її згоди здійснив відчуження автомобіля марки «Nissan Teana», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_5 , на рідну сестру - ОСОБА_6 і ці факти дійсно були встановлені під час розгляду справи № 176/2044/24 по суті, адже це було одним із доказів, що позивач також користувався грошовим забезпеченням, яке вона отримала за період перебування позивача у полоні. Справа № 176/2044/24 знаходиться в Жовтоводському міському суді Дніпропетровської області, у якій Верховним Судом 10.09.2025 р. ухвалено постанову.

Факт відчуження ОСОБА_2 автомобіля підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 11.04.2024 р. на ім`я ОСОБА_6 .

Факт придбання нею 20.10.2022 р. автомобіля марки «Kia Magentis», рік випуску - 2007, право власності на який зареєструвала за собою, не заперечувався під час розгляду справи № 176/2044/24 по суті, адже автомобіль придбаний був в період перебування в полоні Будзінського М.М., в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти держави України.

Витрати на придбання нею автомобіля було підтвердженням факту використання спірних коштів ( ОСОБА_2 і її) в інтересах сім`ї і на користь сім`ї, і про це зазначено у рішенні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 р. у справі № 176/2044/24, яке набрало законної сили.

Враховуючи той факт, що автомобіль марки «Nissan Teana», 2008 року випуску, також було придбано ОСОБА_2 в період їхнього шлюбу, за спільні кошти, якими вони користувалися як подружжя, відповідно до норм цивільного кодексу України і сімейного кодексу України є також спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки відчужений автомобіль є неподільною річчю, а частки майна дружини та чоловіка відповідно до норм права рівні, тож кожному із нас належить по 1/2 частині автомобіля.

Так як відповідач з метою уникнення визнання за нею права власності на відчужений автомобіль, уникнення обтяження на цей автомобіль, 11.04.2024 р. відчужив спірний автомобіль марки «Nissan Teana» своїй рідній сестрі ОСОБА_6 без її згоди, продовжуючи фактично користуватися відчуженим автомобілем, вважає, вона має право на грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості відчуженого автомобіля, адже його відчуження без її згоди свідчить про дії відповідача, які вчиненні не в інтересах сім`ї та не на її потреби.

У зустрічній позовній заяві позивач сам зазначає, що вони перебували у шлюбі з 19.11.2011 р. по 01.08.2024 р., що встановлено судом у справі № 176/1299/24 та додаткового доказування не потребує, в свою чергу, відчуження автомобіля марки «Nissan Teana» здійснив 11.04.2024 р., саме в період їхнього шлюбу, залишаючи за собою право користування спірним автомобілем, про що зазначено і в рішенні суду у справі № 176/2044/24, згідно якого 02.03.2024 року позивач купив даний автомобіль вартість придбання автомобіля склала 330 000 грн., який згодом продав його своїй рідній сестрі за 20 000 грн., але яким продовжує користуватись. Будь-яких належних та допустимих доказів, що даний автомобіль був придбаний ним за грошові кошти його сестри і їхнього батька суду не надано, оскільки факт передачі грошових коштів з метою придбання автомобіля іншою особою не може бути підтверджений лише одними показами свідків. Дані обставини свідчать, що 02.03.2024 року позивач за договором купівлі-продажу від 16.02.2024 став власником автомобіля «Nissan Teana» та мав кошти для його придбання.

Як вбачається з рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 р. у справі № 176/2044/24 відповідно до інформації, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, в період часу з 01.01.2018 року по 28.10.2024 року за ОСОБА_2 було зареєстровано транспортні засоби:

- 02.03.2024 р. «Nissan Teana» , номерний знак НОМЕР_6 , 2008 року випуску, на підставі договору купівлі - продажу від 16.02.2024., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 02.03.2024 р., вартість придбаного ТЗ - 330 000 гривень.

-11.04.2024 р. зазначений автомобіль перереєстровано на нового власника - ОСОБА_6 , вартість реалізованого транспортного засобу - 20 000 гривень.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, ЗО постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року, справа № 127/7029/15-ц, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

З відкритих джерел мережі інтернет, а саме: сайту AUTO RIA вбачається, що приблизна середня вартість автомобіля марки «Nissan Teana» , на теперішній час складає 341 658 гривень.

Враховуючи викладене, вважає, буде правильним визначити, що вартість відчуженого відповідачем у справі автомобіля марки «Nissan Teana», з врахуванням даних мережі інтернет, на час її звернення з заявою до суду про збільшення позовних вимог, становить 341 658 гривень. Вартість 1/2 частки автомобіля складає 170 829 гривень, які вважає мають бути стягнуті з відповідача у справі на її користь у якості грошової компенсації вартості 1/2 частки відчуженого автомобіля, і це відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду зробленого у справі № 125/2157/19 від 31.08.2022 р., у якій зазначено, що право спільної сумісної власності позивачки було порушено в момент укладення договору про відчуження майна без її згоди, однак, виходячи з обраного нею способу захисту (стягнення грошової компенсації вартості майна), суди дійшли в цілому правильного висновку про захист порушеного права шляхом присудження грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя.

Просила визнати, відчужений 11.04.2024 р. автомобіль марки «Nissan Teana», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу – НОМЕР_9 , право власності на який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 02.03.2024 р. було зареєстровано за ОСОБА_2 - об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на її користь грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності, у розмірі 1/2 вартості відчуженого автомобіля марки «Nissan Teana», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_9 , в розмірі 170 829 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на її користь сплачений судовий збір в розмірі 1 500 гривень 67 копійок за первісною позовною заявою та 1708 гривень 29 копійок за заявою про збільшення позовних вимог.

12.11.2025 року ОСОБА_2 подав суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку на автомобіль "KIA Magentis" 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4 . Свої зустрічні позовні вимоги мотивував тим, що Позивач та відповідач перебували в шлюбі в період з 19.11.2011р. по 01.08.2024 року, що встановлено судом по справі №176/1299/24 та додаткового доказування не потребує.

ОСОБА_1 , перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 придбала 20.10.2022 року та оформила на своє ім`я автомобіль марки "KIA Magentis", 2007 року випуску за 5000 доларів США, тобто 200 000,00 грн., яким вона користується по теперішній час.

Зазначені обставини встановлені судом по справі 176/2044/24 та додаткового доказування не потребують.

Оскільки, автомобіль був придбаний Позивачем та Відповідачем в період шлюбу, він належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому ОСОБА_2 має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за ним 1/2 частки в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У позові зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.2 ст. 71 Сімейного кодексу України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч.4 ст. 71 Сімейного кодексу України).

Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

ОСОБА_2 у позові посилався на постанову Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007року №11.

Просив визнати автомобіль марки «Kia Magentis», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 - об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля марки «Kia Magentis», 2007 року випуску, державний реєстраційни номер НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 , на його користь судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у сумі 1211 гривень 20 копійок та за подання заяви про забезпечення позову 605,60 грн.

Ухвалою судді від 13.11.2025 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження за даним позовом та вирішено розгляд справи провести в загальному позовному провадженні. По справі призначено підготовче провадження, підготовче судове засідання.

25.11.2025 року на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяві від ОСОБА_1 . У відзиві ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Зазначила, що Позивач поставив перед судом питання щодо визнання за ним власності на половину автомобіля, який є неподільною річчю (це в той час, коли інший автомобіль марки «Nissan Teana» вже відчужив). Оскільки автомобіль є неподільною річчю, а частки майна дружини та чоловіка відповідно до норм права рівні, тож визнання такого права за позивачем призводить до неможливості спільного володіння та користування таким транспортним засобом, а отже чисельна кількість проблем пов`язаних з реєстрацією права часткової власності та реалізацією такого права, адже місце проживання різне: її - м. Жовті Води, Дніпропетровської області, позивача – смт. Петрово, Кіровоградської області, постане низка питань щодо обслуговування автомобіля, придбання страхового полісу, ремонту та інше. Вважає, своїми діями і поставленими вимогами позивач продовжує вчиняти дії, які порушують принцип рівності часток при поділі майна подружжя, оскільки один автомобіль вже відчужив, але фактично залишив у своєму користуванні.

Коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення мас настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палата Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункти 23 - 27,36)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, копи він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Вирішення спору щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному з них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та його виконання надалі.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 209/3085/20 від 08.02.2022 р. у разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю.

05.12.2025 року ОСОБА_2 подав відзив на заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. Зазначає, що по перше - 10 000 доларів США ОСОБА_2 не отримував від відповідача на придбання авто, по друге - дана сума грошей є абстрактною та будь-якими платіжними доказами не підтверджена, та сам позивач зазначає приблизну суму в розмірі 400 000 грн., по третє - відповідач не має у власності авто ««Nissan Teana» на час звернення до суду позивачем про поділ майна, що підтверджується технічним паспортом на авто де зазначене авто з 11.04.2024 року належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , по четверте ОСОБА_2 не купував за власні кошти авто та не продавав його, відповідно на час звернення до суду позивачем про поділ майна за ОСОБА_2 на праві власності будь-якого авто не має, та відповідно будь-яких грошей від продажу авто не має.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2025 року підготовче провадження закрито. Призначено розгляд справи по суті, у судове засідання на 15.01.2026 року на 13-00 годину.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Митошоп С.В. підтримала первісні вимоги за обставин викладених у позові. У задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити, посилаючись на доводи викладені у відзиві.

Представник відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Ліненка О.А. в судовому засіданні зустрічний позов підтримав, за обставин викладених у позові.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, доводи сторін, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що первісний позов, із збільшиними позовними вимогами та зустрічний позов підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Із досліджених судом письмових доказів, під час судового розгляду судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.11.2011 р., який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 349. Після державної реєстрації шлюбу було присвоєно прізвища: чоловіку - Будзінський, дружині - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2011 р., виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 349.

Від шлюбу сторони мають двох дітей, а саме:

03.01.2014 р. сторони, як подружжя, за спільні кошти, придбали квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем у справі, що підтверджується договором купівлі - продажу квартири ВТР № 454304 від 03.01.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 25, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.01.2014 р., індексний номер витягу -15808752.

01.08.2024 р. шлюб між сторонами у справі розірвано в судовому порядку, що підтверджується копією рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 р. про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 03.09.2024 р., згідно якого позивачеві залишено прізвище - ОСОБА_1 , та копією ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 року про виправлення описки в рішенні суду.

Придбана під час шлюбу сторін квартира, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана за спільні кошти та в інтересах сім`ї, а тому кожен із них має право по частині цього майна.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , придбала 20.10.2022 року та оформила на своє ім`я автомобіль марки "KIA Magentis", 2007 року випуску за 5000 доларів США, тобто 200 000,00 грн., яким вона користується по теперішній час. Зазначені обставини встановлені рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 року у цивільній справі 176/2044/24 та додаткового доказування не потребують.

Оскільки, автомобіль був придбаний сторонами у період шлюбу, він належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності.

Окрім того, в період шлюбу, 02.03.2024 р. за 330 000 гривень ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «Nissan Teana», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , право власності на який зареєстрував за собою, це підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 02.03.2024 р. на ім`я ОСОБА_2

11.04.2024 р. ОСОБА_2 без її згоди здійснив відчуження автомобіля марки «Nissan Teana», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_5 , на рідну сестру - ОСОБА_6 і ці факти були встановлені під час розгляду справи № 176/2044/24 по суті, адже це було одним із доказів, що позивач також користувався грошовим забезпеченням, яке ОСОБА_1 отримала за період перебування позивача у полоні.

Факт придбання ОСОБА_1 20.10.2022 р. автомобіля марки «Kia Magentis», рік випуску - 2007, право власності на який зареєструвала за собою, не заперечувався під час розгляду справи № 176/2044/24 по суті, адже автомобіль придбаний був в період перебування в полоні ОСОБА_2 , в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти держави України.

Так як відповідач ОСОБА_2 11.04.2024 р. відчужив спірний автомобіль марки «Nissan Teana» без згоди ОСОБА_1 , продовжуючи фактично користуватися відчуженим автомобілем, ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості відчуженого автомобіля, адже його відчуження без її згоди свідчить про дії відповідача, які вчиненні не в інтересах сім`ї та не на її потреби.

- 02.03.2024 р. «Nissan Teana», номерний знак НОМЕР_6 , 2008 року випуску, на підставі договору купівлі - продажу від 16.02.2024., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 02.03.2024 р., вартість придбаного ТЗ - 330 000 гривень.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р.).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України).

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 вересня 2022 року, справа № 125/2157/19 зауважує, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини 1 статті З ЦК Украйни) треба розуміти так:

(а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації);

(б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (дивитися висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колеги суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувана, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, уразі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року, справа № 127П029/15-ц, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Таким чином, сторони у справі, як співвласники об`єктів, що належать нам на праві спільної сумісної власності, мають рівні права на майно, набуте за час шлюбу, також мають право на поділ спільно набутого майна, у разі поділу майна частки є рівними, адже іншої домовленості між ними не визначено, шлюбний договір між ними не укладався.

1. Квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 30,3 кв. м., право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 слід визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

2. Автомобіль марки «Kia Magentis», 2007 року випуску, державний реєстраційни номер НОМЕР_4 слід визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

3. З відкритих джерел мережі інтернет, а саме: сайту AUTO RIA вбачається, що приблизна середня вартість автомобіля марки «Nissan Teana» , на теперішній час складає 341 658 гривень.

Враховуючи викладене, буде правильним визначити, що вартість відчуженого відповідачем у справі автомобіля марки «Nissan Teana», з врахуванням даних мережі інтернет, на час її звернення з заявою до суду про збільшення позовних вимог, становить 341 658 гривень. Вартість 1/2 частки автомобіля складає 170 829 гривень, які мають бути стягнуті з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 у якості грошової компенсації вартості 1/2 частки відчуженого автомобіля, і це відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду зробленого у справі № 125/2157/19 від 31.08.2022 р., у якій зазначено, що право спільної сумісної власності позивачки було порушено в момент укладення договору про відчуження майна без її згоди, однак, виходячи з обраного нею способу захисту (стягнення грошової компенсації вартості майна), суди дійшли в цілому правильного висновку про захист порушеного права шляхом присудження грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12,13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 заявив позовні вимоги про поділ транспортного засобу в ідеальних частках. При цьому, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на його користь грошової компенсації в розмірі частини вартості автомобіля не заявляв. З власної ініціативи присудити йому грошову компесацію за частину автомобіля суд не може, оскільки вийде за межі заявлених позовних вимог.

Представник позивача за первісним позовом – адвокат Митошоп С.В. зазначила, що у такому випадку суд повинен відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, висновки суду будуть суперечити обставинам справи та фактам встановлених під час розгляду справи. Адже судом встановлено, що спірне майно придбано сторонами під час перебування у шлюбі, є сумісної власністю пожружжя. Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог, судовий спір між сторонами не буде вирішено остаточно.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стягнення судових витрат слід вирішити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1 500 гривень 67 копійок за первісною позовною заявою та 1708 гривень 29 копійок за заявою про збільшення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у сумі 1211 гривень 20 копійок. В стягненні судового збору за подання заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки такий судовий збір не було сплачено ОСОБА_2 , а тому його заява була повернута судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 61, 65 Сімейного Кодексу України, та згідно зі ст. ст. 4, 12,13, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання транспортного засобу об`єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнення грошової компенсації у розмірі 1/2 вартості транспортного засобу – задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 30,3 кв. м., право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 - об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Визнати, відчужений 11.04.2024 р. автомобіль марки «Nissan Teana», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу – НОМЕР_9 , право власності на який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 02.03.2024 р. було зареєстровано за ОСОБА_2 - об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_11 , грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності, у розмірі 1/2 вартості відчуженого автомобіля марки «Nissan Teana», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_9 , в розмірі 170 829 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_11 , сплачений судовий збір в розмірі 1 500 гривень 67 копійок за первісною позовною заявою та 1708 гривень 29 копійок за заявою про збільшення позовних вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку на автомобіль – задовольнити.

Визнати автомобіль марки «Kia Magentis», 2007 року випуску, державний реєстраційни номер НОМЕР_4 - об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_11 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_10 , судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у сумі 1211 гривень 20 копійок.

Повний текст рішення суду складено 26.01.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua