Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №175/8385/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ЄУН 175/8385/25

Номер провадження 2/211/1126/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 січня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді Гонтар А.Л.

з участю секретаря судового засідання Землякової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулась в Дніпровський районний суд 10 червня 2025 року з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд позбавити його батьківських прав щодо неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначила, що з 15 квітня 2014 року вона була у шлюбі з ОСОБА_2 до 13 лютого 2017 року. У шлюбі у них народились діти: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення відповідач не виявляв ніякого інтересу до дітей. З відповідача на утримання дітей були стягнуті аліменти, які він не сплачує. Станом на березень 2025 року заборгованість по аліментам становить 246794 гривні. Відповідач не виконує належним чином свої батьківські обов`язки, не опікується дітьми, не переймається за її здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

Просить позбавити відповідача батьківських прав.

04 липня 2025 року на підставі ухвали Дніпровського районного суду цивільну справу було передано за підсудністю Довгинцівському районному суду міста Кривого Рогу.

Справа надійшла до суду 05 серпня 2025 року.

На підставі ухвали від 11 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду на 02 жовтня 2025 року.

У судове засідання позивач не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Представник служби у справах дітей Краматорської міської ради у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, надали висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Згідно з вимогами статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити у цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи зазначений позов, суд згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Суд встановив, що 15 квітня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу позивач набула прізвище чоловіка ОСОБА_5 (а.с. 12-13 рішення суду).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_6 народився син ОСОБА_3 , що підтверджує копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_4 , що підтверджує свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 (а.с.10).

На підставі рішення Дружківського міського суду від 13 лютого 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 шлюб було розірвано (а.с. 13-14 копія рішення).

18 травня 2018 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу позивач набула прізвище чоловіка ОСОБА_8 (а.с. 15 копія свідоцтва про шлюб).

Згідно зі статтями 7, 155 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в повному обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідоме нехтування ними своїх обов`язків.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються 05 грудня 2025 року № 01-49/3200 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини ст. 166 Сімейного кодексу України.

При вирішенні питання щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суд, бере до уваги надані до матеріалів позовної заяви документи, які свідчать про відсутність підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов`язків. Також суд бере до уваги висновок міської військової адміністрації щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей.

З огляду на зазначене вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав .

Позивач заявила вимогу щодо стягнення судових витрат з відповідача.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов потрібно задовольнити, суд з огляду на положення статті 141 ЦПК України вважає можливим стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКППП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 січня 2026 року.

Суддя А.Л.Гонтар