Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №175/10351/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/10351/24

Провадження № 2/175/1667/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 січня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді – Бойко О.М.

із секретарем судового засідання – Кальченко Ю.О.

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання свого батьківства,–

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання свого батьківства.

Справу згідно автоматизованої системи «Д-3» було розподілено до провадження судді Бойка О.М.

В позовних вимогах позивач просить суд:

-Визнати батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця Волноваського району Донецької області, щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

-Виключити з актового запису в Книзі реєстрації народжень, внесеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №201 від 17.06.2024 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості як батька дитини про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

-Записати батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця Волноваського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

-Внести зміни до актового запису в Книзі реєстрації народжень, внесеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №201 від 17.06.2024 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розділі «Відомості про батька» замість запису « ОСОБА_3 » зробити запис « ОСОБА_2 », в графі «громадянство» зазначити громадянин України, в розділі «Відомості про дитину» в графі «прізвище» змінити на « ОСОБА_6 », в графі «по батькові» змінити на « ОСОБА_7 ».

Обґрунтовує свої вимоги тим, що 14.10.2022 року ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_4 , яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким вона припинила сімейні відносини та спільне проживання з 03.06.2022 року.

З 16.10.2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стали проживати разом та вести подружні відносини.

Рішенням Індустріального районного суду Дніпропетровської області по справі №202/5327/23 від 02.10.2023 року шлюб між

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 народила доньку ОСОБА_9 , але в зв?язку з тим, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не пройшло 10 місяців, батьком дитини було записано ОСОБА_3 .

Свідоцтво про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , від 17.06.2024 року, актовий запис №201 від 17.06.2024 року, видано Відділом реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір?ю дитини заяви про визнання батьківства.

Але ОСОБА_10 не бажає з?являтися до Відділу реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що змушує ОСОБА_2 звертатися до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву не надав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом фактично встановлено, що 14.10.2022 року ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_4 , яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким вона припинила сімейні відносини та спільне проживання з 03.06.2022 року.

З 16.10.2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стали проживати разом та вести подружні відносини.

Рішенням Індустріального районного суду Дніпропетровської області по справі №202/5327/23 від 02.10.2023 року шлюб між

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 народила доньку ОСОБА_9 , але в зв?язку з тим, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не пройшло 10 місяців, батьком дитини було записано ОСОБА_3 .

Згідно частини 2 статті 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Свідоцтво про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , від 17.06.2024 року, актовий запис №201 від 17.06.2024 року, видано Відділом реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно частини 3 статті 122 Сімейного кодексу України, подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини.

Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір?ю дитини заяви про визнання батьківства.

Але ОСОБА_10 не бажає з?являтися до Відділу реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що змушує ОСОБА_2 звертатися до суду.

Згідно частини 1 статті 129 Сімейного кодекс України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред?явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Згідно частини 2 статті 129 Сімейного кодекс України, до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.136 СК України у разі доведеності відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу, як батька, дитини з актового запису про її народження.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» особа, котра вважає себе батьком дитини, має право пред?явити позов про визнання свого батьківства. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про

народження дитини.

Статтею 134 СК України, передбачено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами держаної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження, на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу або рішенням суду.

Згідно п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011р. за №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен

забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Чого при розгляді цієї цивільної справи здійснено не було.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання свого батьківства – задовольнити.

Визнати батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця Волноваського району Донецької області, щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виключити з актового запису в Книзі реєстрації народжень, внесеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №201 від 17.06.2024 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості як батька дитини про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Записати батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця Волноваського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Внести зміни до актового запису в Книзі реєстрації народжень, внесеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №201 від 17.06.2024 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розділі «Відомості про батька» замість запису « ОСОБА_3 » зробити запис « ОСОБА_2 », в графі «громадянство» зазначити громадянин України, в розділі «Відомості про дитину» в графі «прізвище» змінити на « ОСОБА_6 », в графі «по батькові» змінити на « ОСОБА_7 ».

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.