Постанова від 15 грудня 2025 р. у справі №314/2075/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/2075/25 Головуючий в 1 інст.Кіяшко В.О.

Провадження №33/807/905/25 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Майстро В.Г., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Майстро В.Г. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 липня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 05 травня 2025 року, о 21:03 годині, в м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 2, ОСОБА_1 , керував авто КІА д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини ротата тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру драгер відмовився під відеозапис на бодікамеру АР-00169. Від керування відсторонений авто припарковано на узбіччі дороги. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Майстро В.Г. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Зауважує, що відеозаписом події не підтверджується наявність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, оскільки поведінка ОСОБА_1 була адекватною, коректною, порушення мови в нього було відсутнє, тощо.

Вказує, що водію ОСОБА_1 патрульним поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager, на що водій нібито відмовився, крім того, було запропоновано проїхати до медичної установи для повного огляду, на що попередньо водій ОСОБА_1 також відмовився через те, що в досить пізній час доби поспішав та повертався до місця несення військової служби. Відповідна відмова розцінювалася поліцейськими як остаточна.

При цьому, захисник зазначає, що ОСОБА_1 на початку розмови з поліцейськими не відразу зрозумів наслідки відмови від проходження огляду та через декілька хвилин до того, як було складено протокол, повідомив поліцейським, що згоден проїхати до медичної установи для проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки вважає тести, що проводяться на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, неточними, тому наполягав доставити його до найближчого медичного закладу, з метою спростування сумнівів поліцейських, щодо нетверезості. На що почув категоричну відмову від поліцейських - службові особи відмовилися доставляти його до медичного закладу.

Сторона захисту вказує, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі було навмисно вирізано даний фрагмент, оскільки патрульні розуміли, що при даних обставинах та наполяганні ОСОБА_1 доставити його до медичного закладу охорони здоров`я для подальшого повного медичного огляду - в діях водія категорично відсутній склад правопорушення

Зауважує, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими неодноразово зазначав, що він є військовослужбовцем, однак в порушення вимог чинного законодавства, поліцейськими навмисно було проігноровано відповідний факт, аби уникнути складання протоколу за вимогами статті 266-1 КУпАП, та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32, а швидко протиправно, із порушеннями скласти протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУПАП.

Вважає, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, повинен проводитись уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку або командиром (начальником) військової частини. Оскільки направлення ОСОБА_1 для огляду було здійснено поліцейськими, а не уповноваженою військовою посадовою особою та сам огляд проведений із істотним порушенням Порядку № 32 та вимог ст. 266-1 КУпАП, результати такого огляду не можуть вважатись дійсними.

Посилається на відсутність безперервного відеозапису події.

Вказує, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Заслухавши аргументи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Майстро В.Г., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 321494 від 05.05.2025, з якого убачається, що 05 травня 2025 року, о 21:03 годині, в м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 2, ОСОБА_1 , керував авто КІА д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру драгер відмовився під відеозапис на бодікамеру АР-00169. Від керування відсторонений авто припарковано на узбіччі дороги. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.05.2025, за змістом якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд щодо ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Огляд за допомогою алкотестера «Драгер 6810» не проводився; у довідці інспектора САП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ст.лейтенанта поліції Якубєлович К. про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті, згідно з яким, 05 травня 2025 року о 21:09 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 05 травня 2025 року о 21:08 годині за адресою: Запоріщький район, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд2, Скеля 137 БПОП, зупинили ТЗ КІА Церато д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Наряд ГРПП потрібен.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Стосовно доводів сторони захисту в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до положень п.п.1,3 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Підстави для зупинки транспортного засобу визначені у статті 35 Закону України "Про Національну поліцію".

В матеріалах справи немає відомостей щодо причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Разом з цим, згідно з наявним в справі відеозаписом, ОСОБА_1 не оспорював на місці зупинки транспортного засобу законності такої зупинки, зауваження з цього приводу під час оформлення адміністративного матеріалу, зокрема і протоколу про адміністративне правопорушення, він не подавав та жодних клопотань про перевірку вказаного питання, в т.ч. про виклик працівників поліції, які оформлювали адміністративний матеріал, тощо, від сторони захисту до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність в матеріалах справи вищевказаної інформації сама по собі не свідчить про незаконність дій працівників поліції, тим більше не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, зокрема з рапорту працівника поліції, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений третіми особами задля запобігання подальшого керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки у третіх осіб виникла підозра, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ознаки алкогольного сп`яніння були явними.

Після чого, працівниками поліції, ОСОБА_1 були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та повідомлено про те, що у разі ухилення від проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за п.2.5 ПДР, а саме – відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, у зв`язку із чим, працівниками поліції на водія ОСОБА_1 було складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

Разом з тим, як зазначалось вище, ОСОБА_1 неодноразово був повідомлений працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовуються вищевказаними доказами в т.ч. відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, так і в медичному закладі у лікаря-нарколога.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина, що стосується доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, щодо відсутності у ОСОБА_1 на час події ознак алкогольного сп`яніння, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

З відеозапису події убачається, що у працівників поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук), про що його було повідомлено та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810, на що останній відмовився.

При цьому ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що вживав алкогольні напої, у зв`язку із чим проходити огляду за допомогою технічного засобу сенсу він не убачає.

Після цього працівниками поліції ОСОБА_1 були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та повідомлено про те, що у разі ухилення від проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за п.2.5 ПДР, а саме – відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовуються вищевказаними доказами в т.ч. відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, так і в медичному закладі у лікаря-нарколога.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи апелянта про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Твердження сторони захисту про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, оскільки як вважає захисник, огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, є безпідставними. Цей довід ґрунтується на помилковому розумінні норм права.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Тобто проведення огляду військовослужбовців на стан сп`яніння у порядку статті 266-1 КУпАП (посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України) передбачений лише у випадку якщо є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення), а також виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 керував не військовим автомобілем на момент його зупинки працівниками поліції та не виконував у цей час службового завдання.

Окрім того, відповідно до вимог ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.

Перевіряючи доводи захисника-адвоката Майстро В.Г., викладені в апеляційній скарзі, про те, що відеозапис події здійснювався працівниками поліції не безперервно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Доводи сторони захисту про те, що відеозаписом не зафіксовано моменту, коли ОСОБА_3 погодився на проходження огляду, не є слушними, оскільки згідно з відеозаписом, ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкогольних напоїв та намагався домовитись з поліцейськими, щоб останні не складали протокол про адміністративне правопорушення.

З приводу твердження апелянта про те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення окрім відомостей, що викладені в рапорті поліцейського, підтверджується іншими наявними в справі доказами, вказаними вище, зокрема і відеозаписом. Тобто відомості з рапорту працівника поліції не є єдиним доказом у цій справі, ці відомості повністю узгоджується із іншими доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.

Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника-адвоката Майстро В.Г. залишити без задоволення.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 липня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 314/2075/25