Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №599/1938/25 — Зборівський районний суд Тернопільської області

Єдиний унікальний номер 599/1938/25

Номер провадження 2-а/599/1/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2026 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В. Г. за участю секретаря судового засідання Грицай О.П., розглянувши в спрощеному провадженні в м. Зборові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області (юридична адреса: 79053, м.Львів, вул.Перфецького,19, Львівської області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , через представника – адвоката Жеребецьку І. О. звернувся в суд із позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, просить скасувати постанову серії ЕНА № 6173150 від 17 листопада 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, а провадження по справі закрити. Позов мотивовано тим, що 17 листопада 2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиму серії ЕНА №6173150, внесеною інспектором 1 взводу 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Харатян Діаною Артаківною незаконно притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 , в результаті чого накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн (триста сорок гривень).

В спірній постанові вказано: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17 листопада 2025 року о 22 год. 17 хв у м. Львів по вул. Торгова, 2, керував транспортним засобом Tesla Model 3, д.н.з. НОМЕР_1 , водій керуючи ТЗ порушив вимогу 7.5.3, здійснивши поворот праворуч, чим порушив п.8.4.в. ПДР – порушення вимог заборонних знаків».

Вважає дії відповідача неправомірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а його рішення є незаконними із наступних міркувань.

На вимогу позивача по справі пред`явити докази щодо порушення ним Правил дорожнього руху, представником відповідача не надано, а в п.7 оскаржуваної постанови відсутні відомості щодо доказів, які додаються, що ставить під сумнів правомірність його дій.

Разом з тим, при винесенні оскаржуваної Постанови було грубо порушено права водія передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право давати пояснення, додавати докази, заявляти клопотання, які позивач надавав, але їх не взято представником відповідача.

08 грудня 2025 року від представника відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач позов не визнає, заперечує проти нього та просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого, так як інспектор виносячи постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , діяв в межах, наданих йому законом повноважень.

Інспектором УПП у Львівській області ДПП до Позивача застосовано адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, санкція якого передбачає штраф у розмірі 340.00 грн. (триста сорок гривень). Дане стягнення застосоване в чіткій відповідності букві закону, метою якого є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим позивачем та іншими особами. В позовній заяві представник позивача, звертає увагу суду, не заперечуючи факт порушення позивачем правил дорожнього руху, ставить під сумнів правомірність дій інспектора поліції, оскільки, як стверджує представник: «На вимогу позивача по справі пред`явити докази щодо порушення ніби-то ним Правил дорожнього руху представником відповідача не надано, а в п.7 оскаржуваної постанови відсутні відомості щодо доказів, які додаються». Однак, посилаючись на відео з портативного реєстратора інспектора, відповідач стверджує, що наведені представником позивача твердження є неправдивими, та просто вигаданими, скоріше за все, з метою уникнення позивача адміністративної відповідальності. Зазначає, що з перегляду відеозапису чітко вбачає, як працівники поліції, зупинивши транспортний засіб під керуванням позивача, повідомили, який саме пункт правил порушив позивач, а також роз`яснили як саме мав би рухатися позивач, щоб не порушувати правил дорожнього руху. Проти порушення правил дорожнього руху позивач не заперечував, вказавши, що він не місцевий і не знав, що здійснювати поворот праворуч заборонено. Жодного клопотання про ознайомлення з доказами вчинення правопорушення, позивачем заявлено не було, що підтверджується, долученими до відзиву, відеодоказами. Що ж стосується п.7 оскаржуваної постанови, то чинне законодавство України не вимагає обов`язку в інспектора поліції при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії зазначати відомості про технічний засіб, за допомогою якого фіксується факт порушень ПДР України. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція). Відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Cтарший лейтенант поліції Харатян Д.А., маючи законні підстави вважати позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, здійснила розгляд справи, ознайомила позивача зі статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомила позивачу його права та обов`язки, відповідно до вимог статей 287, 289, 307, 308 КУпАП, роз`яснила строки й порядок виконання постанови про накладення штрафу та оскарження постанови. Всупереч твердженням представника позивача, що наданні позивачем пояснення до уваги інспектором поліції не були взяті. Позивач надав пояснення з приводу порушення ним правил дорожнього руху, вказавши, що він не винен, адже «так його повів навігатор», на що отримав роз`яснення, що водій повинен керуватися в першу чергу Правилами дорожнього руху, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Жодних інших пояснень, як і будь-яких клопотань в ході розгляду справи позивач не надавав. По завершенню розгляду справи, керуючись вимогами ст.283 КУпАП, інспектор поліції винесла оскаржувану постанову серії ЕНА №6173150 від 17.11.2025 відносно ОСОБА_1 , якою притягнула його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 340.00 грн. З вищенаведеного слідує, що твердження представника позивача є необґрунтованими, не доведеними, а лише такими, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності, тому представник відповвдача вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

20 січня 2026 року представник позивача надіслав відповідь на відзив про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, де зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у відзиві на позов, не надав достатніх, належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. На думку представника позивача вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не доведена належними та допустимими доказами, тому просила суд оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6173150 від 17 листопада 2025 року, якою притягнуто, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340.00 грн скасувати як незаконну.

У відповіді на відзив зазначено, що під час керування транспортним засобом позивача зупинено працівниками поліції, водій пояснив, що рухався відповідно до показів навігаційної системи, оскільки не орієнтується у місті Львові. Працівники поліції повідомили, що навігаційна система вела водія з порушенням Правил дорожнього руху, зокрема зазначили про наявність дорожніх знаків, які обмежують рух виключно маршрутними транспортними засобами, а також про перетин суцільної лінії дорожньої розмітки та в`їзд під заборонний дорожній знак. При цьому будь-які належні та допустимі докази вчинення зазначених порушень водієві надані не були, що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП. Поліцейські заявили, що водієм було вчинено три окремі адміністративні правопорушення.

Після цього працівники поліції запропонували пред`явити документи на право керування транспортним засобом та повідомили водієві, що у разі згоди з накладенням стягнення буде застосовано мінімальний штраф у розмірі 340 грн, а у разі незгоди - штраф у розмірі 680 грн. Такі висловлювання мають характер психологічного тиску та фактичного схиляння до визнання вини.

Під час спілкування з Позивачем повз місце зупинки проїжджали інші транспортні засоби, які рухалися у тому ж напрямку та за аналогічних дорожніх умов, однак працівники поліції жодним чином на них не реагували та не вживали заходів контролю.

Надалі поліцейські неодноразово наголошували про три адміністративні правопорушення.

Згодом працівники поліції повідомили про намір накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Водій висловив незгоду з таким рішенням (час 22:16:11), зазначивши, що рухався відповідно до показів навігаційної системи та не мав умислу порушувати Правила дорожнього руху. Працівники поліції з даними доводами не погодилися щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з відеозаписом, долученим Відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що водієві було запропоновано підписати відповідні документи, при цьому його процесуальні права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема право на надання пояснень, подання доказів, користування правовою допомогою та заявлення клопотань- роз`яснені не були.

ОСОБА_1 підписав документи без належного роз`яснення своїх прав, що є істотним порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

З наявного в матеріалах справи відеозапису неможливо встановити який автомобіль вчинив порушення, його колір, марку, державний номерний знак автомобіля, чи було порушено вимоги дорожніх знаків. Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора інспектора, коли нібито було виявлено адміністративне правопорушення не зафіксовано факт порушення позивачем п.8.4.в. ПДР - порушення вимог заборонних знаків. Посилання відповідача на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення беззаперечно спростовуються відеозаписом з нагрудної камери старшого лейтенанта поліції Харатян Д.А. Відповідно до п. 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Як установлено відеозаписом, під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України, вказаний вище порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення дотримано не було. Зокрема, справу було розглянуто без дослідження доказів вказаного порушення, що порушило право особи, яку притягнуто до відповідальності, на захист. При ухваленні рішення просила врахувати зазначені обставини та задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Досліджені докази. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 17 листопада 2025 року, о 22 год. 17 хв. у місті Львові по вул. Торгова, 2 Позивач, керуючи транспортним засобом TESLA MODEL 3 з номерним знаком НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.22 «Поворот праворуч заборонено» з додатковою табличкою 7.5.3, здійснивши поворот праворуч, чим порушив пункт 8.4. «в» ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Предметом вищезазначеного позову є спір про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно дост.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»- судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч.4 ст.77 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає зокрема за порушення вимог дорожніх знаків.

Пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до приписів п.п. в п.8.4. ПДР заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно розділу 33 ПДР до заборонених знаків, в тому числі відноситься знак 3.22 «Поворот праворуч заборонено», який забороняє поворот праворуч. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин та інші місця, перед якими встановлено знак.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що а адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху.

З оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що за наявності не спростованого твердження позивача про не порушення ним ПДР, є підставою вважати оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню.

Проте представником відповідача наданий відеозапис з боді камери інспектора Харатян Д.А., з відеозапису якої не вбачається, що о 22:17 год 17 листопада 2025 року ОСОБА_1 у м. Львів по вул. Торгова, 2, керуючи транспортним засобом ТЗ Tesla Model 3, д.н.з. НОМЕР_1 порушив вимогу 7.5.3, а саме здійснив поворот праворуч, тобто допустив порушення п.8.4.в. ПДР – порушення вимог заборонних знаків. На відеозаписі зафіксовано спілкування інспектора та водія ОСОБА_1 .

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, не доведена у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини, принцип презумпції невинуватості поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Оскільки доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем не надано, показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі відповідачем не спростовані, суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17).

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

При цьому, суд при оцінці доказів у справі враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

За нормою норм ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на положення ст. 73, 76, 77, 90 КАС України, об`єктивні докази, які б достеменно та «поза розумним сумнівом» свідчили про вчинене позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і стороною відповідача у справі суду не надані.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд, з урахуванням доводів, досліджених матеріалів справи зазначає, що при прийнятті процесуального рішення за наслідками розгляду даного адміністративного позову суд не виходить з самого факту незгоди особи з постановою у справі про адміністративне правопорушення, а виключно враховує сукупність наявних у справі доказів, які подали сторони на підтвердження заявлених вимог та заперечень, керується, зокрема, положеннями ст. 76, 77 КАС України та оцінює всі наявні у справі докази виключно з позиції ст. 90 КАС України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Таким чином, інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.

З огляду на викладене, суд вважає наявними підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-78, 90, 241-244, 245, 246, 255, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

задоволити позовні вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по страві про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 6173150 від 17 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн скасувати, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зач.1 ст. 122 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Рішення ухвалене в судовому засіданні 22 січня 2026 року. Повний текст рішення складено 26 січня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Зборівський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зборівського

районного суду В. Г. Чорна