Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №369/1946/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1946/23

Провадження № 2-а/369/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Іларіонова І.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 369/1946/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області, третя особа: Управління патрульної поліції Закарпатської області ДПП, про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Інспектора 2 роти батальйону УПП в Закарпатській області старшого лейтенанта Чікало Максима Георгійовича, третя особа: Управління патрульної поліції Закарпатської області ДПП, про скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 29 січня 2023 року серії IAP №6474796 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постановою встановлено, що 29 січня 2023 року о 16:52 год. керуючи транспортним засобом Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі М-06 «Київ–Чоп» (804 км), позивач, на думку інспектора, рухався зі швидкістю 105 км/год у межах населеного пункту, перевищивши встановлене обмеження швидкості на 55 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Зазначає, що під час винесення постанови відповідачем не було дотримано вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, оскільки обставини справи не були з`ясовані всебічно, повно та об`єктивно, вина позивача не встановлена і не доведена належним чином. Позивач вказує, що відповідач не дослідив суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою якої є вина особи, та безпідставно дійшов висновку про наявність порушення правил дорожнього руху. За твердженням позивача, під час зупинки транспортного засобу йому не було пред`явлено фото чи відеофіксацію з технічного засобу TruCam, також не надано доказів встановлення обмеження швидкості руху в місці зупинки, наявності відповідних дорожніх знаків та зони їх дії.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії IAP №6474796 від 29 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

12 грудня 2023 року на адресу суду від представника відповідача та третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. У відзиві вказує на те, що зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії IAP №6474796 від 29 січня 2023 року, винесеної щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. У постанові зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Зазначає, що відповідно до довідки Начальника СТЗ УПП в Закарпатській області ДПП капітана поліції Сергія Митровці, відеозаписи з портативних відеореєстраторів, здійснені працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за період чергування 29 січня 2022 року відсутні, оскільки вони зберігалися довше необхідного терміну. Згідно пункту 3 розділу VIII Наказу № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» строк зберігання відеозаписів становить з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БПЛА, - 30 діб. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.

01 квітня 2024 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лунегова О.О. надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому просив суд замінити неналежного відповідача Інспектора 2 роти батальйону УПП в Закарпатській області старшого лейтенанта Чікало Максима Георгійовича в адміністративній справі №369/1946/23 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 роти батальйону УПП в Закарпатській області старшого лейтенанта Чікало Максима Георгійовича, третя особа: Управління патрульної поліції Закарпатської області ДПП, про скасування постанови, належним відповідачем Головне управління національної поліції в Закарпатській області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 серпня 2024 року клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача було задоволено. Замінено неналежного відповідача Інспектора 2 роти батальйону УПП в Закарпатській області старшого лейтенанта Чікало Максима Георгійовича в адміністративній справі №369/1946/23, належним відповідачем Головне управління національної поліції в Закарпатській області.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Представник позивача надав суду заяву, про розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії IAP № 6474796 від 29 січня 2023 року, винесеною інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Чікало М.Г., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до вказаної постанови, 29 січня 2023 року о 16:52 год., керуючи транспортним засобом Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі М-06 «Київ–Чоп» (804 км), водій, керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 105 км/год у межах населеного пункту, перевищивши встановлене обмеження швидкості на 55 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2023 року о 16.52 год., керуючи транспортним засобом Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі М-06 «Київ–Чоп» (804 км), позивач, на думку інспектора, рухався зі швидкістю 105 км/год у межах населеного пункту, перевищивши встановлене обмеження швидкості на 55 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі – ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» є інформаційно-вказівним знаком та інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Відповідно до цього ж розділу ПДР України, дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові (у даному випадку - 50 км/год).

Згідно п. 2.3.6 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 12.9.6 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто, зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

У порушення вимог ст. 77 КАС України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Отже, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки воно зафіксоване лише у постанові серії IAP №6474796 від 29 січня 2023 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС України, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до Головного управління патрульної поліції в Закарпатській області та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. ст. 7, 33, ч. 1 ст. 126, 245, 251, 252, 256, 258, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області, третя особа: Управління патрульної поліції Закарпатської області ДПП, про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії IAP №6474796 від 29 січня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА