Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №760/20514/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/20514/25

3/760/65/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року Cуддя Солом`янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №390966 від 14.07.2025, 14.07.2025 о 01 год 14 хв у м. Київ, вул. Ясна, 8, гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, дії ОСОБА_1 кваліфіковано, як порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судовому засіданні провину у вчиненому правопорушення не визнав та зазначив, що 14.07.2025 року він перебував удома, раптово зайшов його молодший брат і повідомив, що без дозволу взяв належний йому автомобіль. При цьому, брат зазначив, що, намагаючись уникнути переслідування працівниками поліції, залишив транспортний засіб біля магазину з увімкненими фарами та, у зв`язку з відсутністю посвідчення водія і страхом перед працівниками поліції, залишив місце події. Після цього ОСОБА_1 негайно вийшов з дому з метою вимкнення фар автомобіля, аби запобігти розрядженню акумулятора, однак біля транспортного засобу вже перебували працівники поліції, які почали з`ясовувати хто керував автомобілем. Надалі просили подзвонити його брату аби він прибув на місце події. В подальшому зазначили, що оскільки інших осіб немає, то на їх думку саме він керував зазначеним автомобілем, у зв`язку з чим запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Зазначив, що автомобілем він не керував, про що неодноразово повідомляв працівників поліції. Також зазначив, що звертався до молодшого брата з проханням з`явитися до суду для надання відповідних показань, однак останній відмовився, побоюючись можливих наслідків. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , дослідивши наявні матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №390966 від 14.07.2025 (а.с.1), картку обліку адміністративного правопорушення (а.с.3), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.07.2025 (а.с.5), постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5216519 від 14.07.2025 (а.с.6), витяг з підсистеми «Армор» (а.с.7), реєстраційну картку транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 (а.с. 8), відеозаписи з нагрудних БК, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з п.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.

Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №390966 від 14.07.2025, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.

Разом із тим, з технічного відеозапису, здійсненого на нагрудні БК працівників поліції №№ 470899, 474003, 467221, вбачається, що початок відео розпочинається з того, що ОСОБА_1 розповідає працівнику патрульної поліції про те, що його молодший брат «викрав» його автомобіль, щоб покататись, пізніше брат зайшов додому та повідомив йому про те, щоб він йшов забирати автомобіль, далі поліцейський та ОСОБА_1 прямують до автомобіля, при цьому під час бесіди ОСОБА_1 запитує у поліцейського «що сталось?», на що поліцейський відповідає «ви що не бачили в якому він стані?». Далі вони підійшли до парковки біля магазину та побачили припаркований автомобіль «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився в нерухомому стані, з однією увімкненою фарою, двигун автомобіля не працював. Далі, працівник патрульної поліції перевірив документи ОСОБА_1 . В розмові, ОСОБА_1 знов зазначає про те, що молодший брат взяв його автомобіль покататись, без дозволу, після чого прийшов додому та зазначив про те, щоб він йшов на парковку забирати автомобіль, оскільки за ним їхали патуральні поліційські. Далі, ОСОБА_1 надає анкетні дані свого молодшого брата. О 01:31 патрульний поліцейський в розмові з колегою зазначає «перевірка автомобіля, один, втік, який був готовий за кермом, пробуємо знайти». Відеозапис не містить фіксації руху зазначеного автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . До матеріалів справи докази, які б підтверджували даний факт не долучено. В той же час на відеозаписі зафіксовано неодноразове твердження ОСОБА_1 , що автомобілем в стані алкогольного сп`яніння він не керував.

Таким чином, на відеозаписі, який долучений до матеріалів справи відсутнє підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до відеозапису, який міститься в матеріалах справи, автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , був виявлений припаркованим на паркувальному майданчику біля магазину «АТБ». Вкаазне узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 , оскільки на відеозаписі відсутні будь-які відомості, які б свідчили про керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом, не зафіксовано факту його перебування за кермом чи взагалі дійснення руху автомобіля. Навпаки, відеозапис підтверджує перебування транспортного засобу у нерухомому стані з увімкненими фарами, що узгоджується з показами ОСОБА_1 щодо обставин залишення автомобіля його молодшим братом та подальшого прибуття ОСОБА_1 виключно з метою вимкнення фар.

Відтак, надані суду докази не підтверджують факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Оскільки судом не встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_2 у визначені у протоколі дату та час: 14.07.2025 о 01 год 14 хв у м. Київ, вул. Ясна, 8, суд не досліджує та не встановлює наявність чи відсутність факту відмови від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Інших обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом, суду надано не було.

Водночас, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 390966 від 14.07.2025 не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи у контексті положень ст. 62 Конституції України.

Крім того, судом в судове засідання неодноразово викликалися поліцейські УПП в м. Києві, якими було складено протокол про адміністративне правопорушення, які до судового засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду не надано.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотне.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Судовий збір відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 130, ч. 1 ст. 247, 283-284, 287-291 КУпАП -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення, до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Я.В.Кравченко