Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №367/9181/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 367/9181/23

Провадження № 2/369/1073/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Іларіонові І.О.,

за участю:

представника позивача Шоломіцького І.В.,

представника відповідача Бабича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 367/9181/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватоного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Мотивувала тим, що є власником земельної ділянки площею 0,953 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222484801:01:034:5009.

З 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала проект забудови земельної ділянки. Розпочавши будівельні роботи виявила на земельній ділянці трансформаторну підстанцію на двох бетонних блоках без підключення до мережі. У відповідь на звернення ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» та Бучанська територіальна громада повідомили, що у них відсутня документація щодо розміщення трансформаторної будки у селі Мироцькому Бучанського району. 22 вересня 2022 року Управління держенергонагляду у Київській області надало інформацію про те, що ОСОБА_2 та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональне електромережі» уклали договір № К-12-19-1187 про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу. В подальшому позивач з`ясувала, що зазначену трансформаторну станцію мало бути встановлено в межах земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2 . Оскільки трансформаторна підстанція побудована на межі земельної ділянки, належній на праві власності позивачу, то обмежує її у належному використанні, зокрема, для встановлення паркану по периметру.

Враховуючи наведене, позивач просить суд:

1.усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,953 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222484801:01:034:5009 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати трансформатор на відстань не менше 10 метрів від межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222484801:01:034:5009;

2.стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені у зв`язку з проведенням експертизи, у розмірі 31 200 грн;

3.вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою від 13 листопада 2023 року Ірпінський міський суд Київської області направив справу за підсудністю до Бородянського районного суду Київської області.

Ухвалою від 11 грудня 2023 року Бородянський районний суд Київської області направив справу за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

У відзиві на позов ОСОБА_2 вказує на те, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Зауважує, що не є власником трансформаторної підстанції та не здійснював її монтаж, а отже позов пред`явлений до неналежного відповідача.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 приховує факт взяття на себе обов`язку встановити у себе на земельній ділянці трансформаторної розвантажувальної підстанції для підключення будинку до мережі енергопостачання.

Ухвалою від 17 жовтня 2024 року Києво-Святошинський районний суд Київської області залучив до участі у справі в якості відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі».

У листопаді 2024 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» подало до суду відзив на позовну заяву, в якій вказує на те, що будівництво трансформаторної підстанції погоджене зі ОСОБА_2 та з Мироцькою сільською радою. Також відповідач погодився з висновком експерта про розташування трансформаторної підстанції на межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , натомість у висновку відсутні відомості про те, у який спосіб трансформаторна підстанція перешкоджає позивачу користуватися належною їй земельною ділянкою.

Ухвалою від 27 січня 2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Представник позивача – адвокат Шоломіцький І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" – Бабич М.М. заперечував проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв, клопотань станом на момент винесення рішення у справі суду не надано, причини неявки не повідомлено.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до листа Державної інспекції енергетичного нагляду України між ОСОБА_2 та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» укладено договір № К-12-19-1187 про стандартне приєднання до електромережі. Згідно з проектною документацією монтаж трансформаторної підстанції передбачався виключно в межах земельної ділянки замовника.

27 грудня 2019 року ОСОБА_2 та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональну електромережі» уклали договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № К-12-19-1187, за змістом якого ПрАТ «ДТЕК Київські регіональну електромережі» зобов`язалося приєднати електрообладнання ОСОБА_2 до мережі електропостачання.

28 січня 2020 року ПрАТ «Київобленерго» склало пояснювальну записку К-12-19-1187-ПЗ в межах реконструкції Л-15 «Блиставиця» для приєднання до електричних мереж електроустановок житлової будівлі « ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру реєстрації прав на нерухоме майно від 22 квітня 2020 року земельна ділянка площею 0,0953 га, кадастровий номер 3222484801:01:034:5009, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 з 22 квітня 2020 року.

Відповідно до висновку експерта від 10 липня 2023 року № 10163 розташування трансформаторної підстанції передбачено у південно-західному напрямку відносно розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222484801:01:034:5009, а саме на території між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222484801:01:034:5046 та 3222484800:03:002:0063. Виявлено невідповідність фактичного розташування трансформаторної підстанції за адресою: АДРЕСА_1 генеральному плану с. Мироцьке. Також експерт зазначив, що фактичне розташування трансформаторної підстанції обмежує власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222484801:01:034:5009 у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням, зокрема, в установленні огорожі по периметру ділянки.

Відповідно до листа ПрАТ «ДТЕК Київські регіональну електромережі» від 17 червня 2024 року № 08/100/3799 власником трансформаторної підстанції № 803 в с. Мироцьке, до якої підключено 58 споживачів, є ПрАТ «ДТЕК Київські регіональну електромережі»

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частини перша та друга статті 78 ЗК України).

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 ЗК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Аналіз наведених норм цивільного та земельного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

За правилами частини першої статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень (частина друга статті 110 ЗК України у редакції, чинній на момент набуття позивачкою права власності на земельну ділянку).

Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження (частина перша статті 111 ЗК України у редакції, чинній на момент набуття позивачкою права власності на земельну ділянку).

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені (абзац другий частини четвертої статті 111 ЗК України у редакції, чинній на момент набуття позивачкою права власності на земельну ділянку).

Охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти (пункт «б» частини першої статті 112 ЗК України у редакції, чинній на момент набуття позивачкою права власності на земельну ділянку).

Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України (частина друга статті 112 ЗК України).

Пунктом 8.23 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища від 17 квітня 1992 року № 44, визначено, що для повітряних і кабельних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів пристроїв всіх напруг встановлюються охоронні і санітарно-захисні зони, розміри яких залежать від типу і напруги енергооб`єкта.

Охоронними зонами об`єктів енергетики є зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля

(стаття 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 22 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» охоронні зони об`єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Охоронні зони електричних станцій і підстанцій, струмопроводів та пристроїв встановлюються на певній відстані за периметром земельної ділянки, на якій ці об`єкти розміщені.

Правилами охорони електричних мереж визначено розміри охоронних зон об`єктів енергетики, зокрема у пункті 5 визначено, що за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв на відстані 3 метрів від огорожі або споруди.

Згідно з пунктами 8, 9 Правил забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: перебувати стороннім особам на території і в приміщеннях трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, відчиняти двері і люки цих споруд, здійснювати самовільне переключення електричних апаратів та підмикання до електричних мереж; будувати житлові, громадські та дачні будинки; влаштовувати будь-які звалища; складати добрива, корми, торф, солому, дрова, інші матеріали; розпалювати вогнища; розташовувати автозаправні станції або інші сховища пально-мастильних матеріалів; накидати на струмопровідні частини об`єктів електричних мереж і наближати до них сторонні предмети, підніматися на опори повітряних ліній електропередачі, електрообладнання трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, демонтувати їх елементи; саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення плантацій новорічних ялинок; влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов`язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт; запускати спортивні моделі літальних апаратів, повітряних зміїв; здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище; виконувати роботи із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад 5 тонн, скидати і зливати їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини, пально-мастильні матеріали (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі); кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі). У межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється: будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд; здійснення усіх видів гірничих, вантажно-розвантажувальних, землечерпальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання дерев, розташування польових станів, загонів для худоби, установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання сільськогосподарських культур; проїзд в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі машин, механізмів загальною висотою з вантажем або без нього від поверхні дороги понад 4, 5 метра; виконання земляних робіт на глибині понад 0, 3 метра, а на орних землях – на глибині понад 0, 45 метра, а також розрівнювання ґрунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі); риболовля, збирання рослин, влаштування водопою, заготівля льоду (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі).

Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики мають право: самостійно господарювати на земельних ділянках з дотриманням установлених обмежень та обтяжень; на відшкодування збитків, завданих внаслідок виконання планових та аварійно-відновлювальних робіт. Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики зобов`язані здійснювати господарську та інші види діяльності на зазначених земельних ділянках з дотриманням вимог цього Закону (стаття 30 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).

Отже, знаходження на земельній ділянці приватної особи КТП обмежує права такого власника на користування земельною ділянкою, оскільки трансформаторні підстанції згідно із зазначеними нормативно-правовими актами повинні перебувати в охоронній зоні об`єктів енергетики і до такої зони застосовується ряд обмежень.

У частині вісімнадцятій статті 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) у разі якщо замовник має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних і підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, послуги з перенесення електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики надаються оператором системи передачі та/або операторами систем розподілу у порядку, визначеному кодексом системи передачі та кодексом систем розподілу. Плата за надані послуги визначається згідно з кошторисом, який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації, розробленої замовником.

Тож у разі наміру спорудити, реконструювати будівлі, що потребує перенесення відповідних елементів електричних мереж, замовник має право на перенесення відповідних елементів електромереж оператором системи розподілу за плату, визначену згідно з проектно-кошторисною документацією за рахунок замовника.

Аналогічний правозастосовчий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі № 369/10595/21.

Надавши оцінку доказам у справі в сукупності та кожному окремо, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Так позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її прав як власника земельної ділянки розташуванням трансформаторної підстанції саме на її земельній ділянці, що перешкоджає їй встановити огорожу, адже законодавством передбачено певний порядок перенесення відповідних елементів електромереж оператором системи розподілу на звернення власника земельної ділянки.

Поданий з позовом висновок експерта не містить беззаперечних висновків про те, що трансформаторна підстанція розташована на земельній ділянці, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Не надала позивач належних та достатніх доказів на спростування поданих відповідачем доказів на підтвердження розташування трансформаторної підстанції на межі земельної ділянки, належній на праві власності ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222484801:01:034:5027.

Враховуючи те, що трансформаторна підстанція відповідно до доказів у справі є власністю ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», то у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном, пред`явлених саме до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з наведених підстав слід відмовити.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , суд дійшов такого висновку.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 48 ЦПК України (в редакції на дату звернення із позовом) сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до статті 51 ЦПК України (в редакції на дату розгляду справи судом першої інстанції) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку із позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 552/6381/17-ц, від 13 березня 2019 року в справі № 757/39920/15-ц та від 27 березня 2019 року в справі № 520/17304/15-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Оскільки ОСОБА_2 не є власником трансформаторної підстанції, то є неналежним відповідачем, а тому з цієї підстави у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього, слід відмовити.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 10-13, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 25 січня 2026 року.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА