Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №120/14662/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2026 р.

Справа № 120/14662/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

20.10.2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з виключенням відповідного запису про обтяження №5429120 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з майна ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028; ЄДРПОУ 45798761) скасувати арешт з майна ОСОБА_1 та виключити запис про обтяження №5429120 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у вигляді арешту (архівний запис) здійснений 06.08.2007 реєстратором Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення 1-5-7451 від 19.05.2003 ВДВС Вінницького міського управління юстиції, об`єкт обтяження квартира, частина квартири, АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 03.11.2025 року витребувано у Першої вінницької державної нотаріальної контори та зобов`язано надати суду у 5-денний строк з дня отримання ухвали інформацію про підстави обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 : Підстава обтяження: повідомлення, 1-5-7541, 19.05.2003, ВДВС Вінницького міського управління юстиції; Об`єкт обтяження: квартира, частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 ; Власник ОСОБА_1 ; Додаткові дані: Архівний номер: 2812203 VINNITSA1, Архівна дата: 30.05.2003, Дата виникнення: 30.05.2003, № реєстра: 10-300, внутр. №8E01153F26F4592B4A4E та належним чином завірені копії документів, що можуть містити відомості (інформацію) про таке обтяження.

09.12.2025 року на адресу суду з Першої вінницької державної нотаріальної контори надійшов лист від 04.12.2025 року, яким повідомлено, що документи, на підставі яких Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 30.05.2003 року було зареєстровано арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час знаходяться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві Вінницької області, тому нотаріальна контора не може надати запитувану судом інформацію.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року витребувано з Державного нотаріального архіву Вінницької області та зобов`язано надати суду у 5-денний строк з дня отримання ухвали інформацію (копії паперових сторінок) про підстави обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 : Підстава обтяження: повідомлення, 1-5-7541, 19.05.2003, ВДВС Вінницького міського управління юстиції; Об`єкт обтяження: квартира, частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 ; Власник ОСОБА_1 ; Додаткові дані: Архівний номер: 2812203 VINNITSA1, Архівна дата: 30.05.2003, Дата виникнення: 30.05.2003, № реєстра: 10-300, внутр. №8E01153F26F4592B4A4E та належним чином завірені копії документів, що можуть містити відомості (інформацію) про таке обтяження.

22.12.2025 року на адресу суду надійшла копія повідомлення Відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 19.05.2003 року, на підставі якого, 30.05.2003 року за реєстровим №10-300 Першою вінницькою державною нотаріальною конторою накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме 1/6 частини квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, при цьому, копія ухвали про відкриття провадження була доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 08.11.2025 року, що підтверджується відповідною довідкою.

Таким чином, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, самостійно визначивши адресу електронної пошти для листування із ним, суд приходить до висновку, що в силу положень ст. ст. 18, 268 КАС України, ухвала суду від 03.11.2025 року вважається врученою відповідачу 08.11.2025 року в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження, а саме: "Тип обтяження: арешт (архівний запис). Реєстраційний номер обтяження: 5429120. Зареєстровано: 06.08.2007 10:24:44 за №5429120 реєстратором: Перша вінницька державна нотаріальна контора, 21100, Вінницька обл., Вінницький р-н., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, (0432) 66-06-53 66-09-66; persha-vdnk@ukr.net. Підстава обтяження: повідомлення, 1-5-7541, 19.05.2003, ВДВС Вінницького міського управління юстиції. Об`єкт обтяження: квартира, частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 . Власник ОСОБА_1 , Причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: Архівний номер: 2812203 VINNITSA1, Архівна дата: 30.05.2003, Дата виникнення: 30.05.2003, № реєстра: 10-300, внутр. №8E01153F26F4592B4A4E.

Разом з цим, з листа відповідача від 10.10.2025 року за №2145/2.2/21-25, сформованого у відповідь на адвокатський запит №1 від 03.10.2025 року, повідомлено, що виконавчі провадження де стороною є ОСОБА_1 в територіальних відділах державної виконавчої служби Вінницької області та у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на 07.10.2025 року на виконанні не перебувають.

Також у листі вказано, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ) на виконанні в Замостянському ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області перебувало виконавче провадження №13426786 з виконання постанови №3-765/09 від 06.03.2009, виданої Замостянським районним судом м. Вінниці, про стягнення штрафу в розмірі 170 грн. з ОСОБА_1 . У зв?язку з повним фактичним виконанням рішення, державним виконавцем 24.06.2009 відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанова про арешт майна боржника в межах вищевказаного виконавчого провадження не виносилась.

Вважаючи протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з виключенням відповідного запису про обтяження №5429120 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з майна ОСОБА_1 , позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арешту на майно позивача регламентувались Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною першою статті 6 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами статті частини другої статті 25 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами першою та другою вказаної статті було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 50 Закону №606-XIV було обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій ообі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

Водночас у цій справі встановлено, що виконавчі провадження де стороною є ОСОБА_1 в територіальних відділах державної виконавчої служби Вінницької області та у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на 07.10.2025 року на виконанні не перебувають, а також те, що постанова про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №13426786 з виконання постанови №3-765/09 від 06.03.2009, виданої Замостянським районним судом м. Вінниці, не виносилась.

З огляду на викладене, відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

05.10.2016 набрав чинності Закон України 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно із пунктом 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає механізм та підстави зняття арешту з мана в рамках виконавчого провадження.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За приписами частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону №1404-VIII).

Оскільки арешт нерухомого майна боржника є обтяженням, яке підлягає державній реєстрації згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то слід також враховувати і положення статті 10 цього закону, відповідно до якої державний, приватний виконавець є державним реєстратором виключно у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

З урахуванням наведених законодавчих положень слідує, що відповідач не має процесуальної можливості прийняти рішення (винести постанову) про зняття арешту з належної позивачу квартири, оскільки виконавчі провадження де стороною є ОСОБА_1 в територіальних відділах державної виконавчої служби Вінницької області та у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні не перебувають.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, арешт належної позивачу частини квартири накладено 30.05.2003 року за реєстровим №10-300 Першою вінницькою державною нотаріальною конторою.

При цьому, як слідує з відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідний запис до реєстру внесений 06.08.2007 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою.

Суд звертає увагу, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року.

Так, в силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Як вже зазначалось, що відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках, які не передбачені частиною 4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду, а згідно пункту 1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки в ході розгляду даної справи судом не встановлені правові підстави для існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційного запису № 5429120 про обтяження Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою у вигляді арешту належної позивачу частини квартири, який був накладений на підставі повідомлення 1-5-7451 від 19.05.2003 ВДВС Вінницького міського управління юстиції, а Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України в особі державних виконавців та начальника цього відділу ДВС не має процесуальної можливості прийняти рішення (винести постанову) про зняття арешту з належної позивачу квартири, то таке рішення має право прийняти суд за результатами розгляду даного спору шляхом припинення такого обтяження.

Статтею 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, частиною 3 якої передбачено, що державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Отже, виконання рішення суду про припинення обтяження у вигляді арешту належної позивачу квартири може бути здійснено будь-яким державним реєстратором за місцезнаходженням такого нерухомого майна без справляння адміністративного збору на підставі статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19.

Враховуючи встановлені під час розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у даному випадку є припинення обтяження нерухомого майна у вигляді арешту на 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений 30.05.2003 року за реєстровим №10-300 Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 5429120, запис до реєстру внесений 06.08.2007 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, згідно повідомлення Відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції №1-5-7541 від 19.05.2003 року.

Аналогічного висновку щодо можливості припинення обтяжень нерухомого майна дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.11.2025 року справа №420/12507/25.

Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши основні доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Припинити обтяження нерухомого майна у вигляді арешту на 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений 30.05.2003 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою за №10-300, реєстраційний номер обтяження 5429120, зареєстрований 06.08.2007 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції №1-5-7541 від 19.05.2003 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Роз`яснити, що виконання даної рішення здійснюється державним реєстратором за місцезнаходженням нерухомого майна.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 45798761)

Суддя Дончик Віталій Володимирович