Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №380/5665/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/5665/25 пров. № А/857/31573/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської міської ради,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року (суддя – Лунь З.І., час ухвалення – 11:43 год., місце ухвалення – м. Львів, дата складання повної ухвали – 23.06.2025),

в адміністративній справі №380/5665/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» до Львівської міської ради,

про визнання протиправною та нечинною ухвали,

встановив:

У березні 2025 року позивач ТзОВ «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської міської ради, в якому просив:

1) визнати протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку”” в частині:

- встановлення у додатку до вказаної ухвали ставки земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), з видом цільового призначення 03 “Земельні ділянки громадської забудови (земельні ділянки, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)” для всіх підрозділів з кодом 03 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель) на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

- встановлення у додатку до вказаної ухвали ставки земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), з видом цільового призначення 11 “Земельні ділянки промисловості (земельні ділянки, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд)” для всіх підрозділів з кодом 11 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель) на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

2) стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань 3028 грн. сплаченого судового збору на користь позивача.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку”” в частині: - встановлення у додатку до вказаної ухвали ставки земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), з видом цільового призначення 03 “Земельні ділянки громадської забудови (земельні ділянки, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)” для всіх підрозділів з кодом 03 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель) на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки; - встановлення у додатку до вказаної ухвали ставки земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), з видом цільового призначення 11 “Земельні ділянки промисловості (земельні ділянки, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд)” для всіх підрозділів з кодом 11 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель) на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Зобов`язано Львівську міську раду невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради на користь ТзОВ “Спільне українсько-австрійське підприємство “Галінвест” судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не було враховано всіх обставин справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що Львівською міською радою двічі подавались клопотання про зупинення провадження у справі 05.05.2025 року та 17.06.2025 року через наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Однак, ухвалами суду від 14.05.2025 та від 18.06.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі безпідставно відмовлено. Також вказує апелянт, що суд першої інстанції не перевіряв позовну заяву на предмет підсудності даного спору і не врахував, що така категорія справ віднесена до підсудності господарським судам в силу приписів ст.ст. 4, 5, 12, 13, 16 ГПК України. Відтак суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Крім цього апелянт вказує, що заявлені позовні вимоги не усувають порушення, які на думку суду містяться в абзаці 5 розділу «Примітки» оскаржуваної Ухвали, навпаки покликані порушити принципи податкового законодавства, встановлених п.4.1 статті 4 Податкового кодексу України, зокрема принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації та нейтральності оподаткування. Львівською міською радою у відзиві на позовну заяву обґрунтовувалась законність дій при прийнятті оскаржуваної ухвали №4967 від 04.07.2024 року, а також відсутності порушеного права у позивача. Львівська міська рада діяла в межах власної компетенції, зокрема, у відповідності до статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 274 ПК України, встановила ставку податку у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності). Крім цього, апелянт вказує, що відсутній факт порушеного права позивача. Зокрема, ЛМР 02.04.2025 року була прийнята ухвала «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку». Цією ухвалою від 02.04.2025 року абзац 5 розділу «Примітки» у додатку 1 до ухвали від 08.07.2021 № 1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку» викладено в новій редакції: "За земельні ділянки, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, а також у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок, які не перебувають у постійному користуванні, ставка податку встановлюється у розмірі 3 відсотки від їхньої нормативно-грошової оцінки". Враховуючи викладене, єдина підстава позову описана в позовній заяві та рішенні ЗМТВАК України від 20.05.2025 є відсутньою. Крім цього, апелянт вказує, що Львівська міська рада заперечує наявність у позивача права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) площею 0,66 га на підставі державного акту на право користування землею, серії Б №039434, зареєстрованого 24.07.1993 за №9 та земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122) площею 1,63 га на підставі державного акту на право користування землею, серії ЛВ №40807010, виданого 10.06.1994.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 18.06.2025 та постановити нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує на безпідставність доводів скаржника, які не впливають на правомірність висновків суду. Зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченнях (відзиві) на адміністративний позов, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

В період апеляційного розгляду справи апелянт (відповідач) надав додаткові пояснення, в яких зазначає, що Львівською міською радою було дотримано процедуру прийняття оскаржуваної Ухвали від 04.07.2024 як нормативно-правового акту з питань оподаткування місцевими податками та зборами. Оскаржуване рішення ради виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету. На думку апелянта даний спір покликаний задоволити майновий інтерес позивача із зменшення відсоткової ставки земельного податку. Крім цього, апелянт (відповідач) зазначає, що 02.04.2025 ухвалою Львівської міської ради №6117 внесено зміни у додаток ухвали №1076 та викладено у новій редакції розділ «Примітки», а саме абзац 5, і фактично виправлено помилку та зрівняно у правах усіх постійних користувачів земельними ділянками. У подальшому, 18.12.2025 року Львівською міською радою була прийнята ухвала №7257 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 "Про становлення ставок та пільг зі сплати земельного податку". Згідно цієї ухвали №7257 від 18.12.2025 року міська рада ухвалила внести зміни у додаток 1 до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076, вилучивши у розділі "Примітки" абзац 5. Відтак, абзац 5 розділу "Примітки" у Додатку 1 до Ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076, який за твердженням позивача порушував його права, відсутній в такому нормативно-правовому акті. Відповідно, ЛМР вважає, що в оскаржуваному нормативно-правовому акті дотриманий принцип рівності платників податків перед законом. Отже, станом на сьогодні відсутнє порушення права з боку ЛМР про яке заявлено позивачем в позовній заяві.

Також апелянт (представник апелянта) надав апеляційному суду додаткові матеріали, як додаткові докази на обгрунтування своєї правової позиції.

В період апеляційного розгляду справи представник позивача підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу, а також надав відповідні обгрунтування щодо безпідставності основних та додаткових тверджень апелянта (відповідача), які на думку позивача не впливаються на правильність висновків суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта (відповідача) про зупинення провадження у цій справі №380/5665/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/305/22.

Крім цього, ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви апелянта (відповідача) про закриття провадження у цій справі №380/5665/25.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ТзОВ “Спільне українсько-австрійське підприємство “Голінвест” зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 03001508. Місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Стара, 3).

ТзОВ “СУАП “Галінвест” має право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) площею 0,66 га на підставі державного акту на право користування землею, серії Б №039434, зареєстрованого 24.07.1993 за №9 (а.с. 21, 88 т.1).

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067): Львівська область, м.Львів, площа Князя Осмомисла. Цільове призначення – 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с. 23, 27, 90, 91 т.1).

Також ТзОВ “СУАП “Галінвест” має право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122) площею 1,63 га на підставі державного акту на право користування землею, серії ЛВ №40807010, виданого 10.06.1994 (а.с. 217 т.1).

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122): Львівська область, м.Львів, вулиця Земельна в Північному промвузлі. Цільове призначення – 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 24, 30, 95 т.1).

08.07.2021 Львівською міською радою було прийнято ухвалу №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку”, відповідно до якої ставка земельного податку становила, зокрема:

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 3 % нормативно-грошової оцінки; - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких не проведено – 5 % нормативно-грошової оцінки;

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 1 % нормативно-грошової оцінки; - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких не проведено – 2 % нормативно-грошової оцінки (а.с. 71-77 т.1).

У подальшому, Львівською міською радою було прийнято ухвалу №2147 від 30.06.2022 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку”” та ухвалу №3424 від 06.07.2023 “Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, відповідно до яких не змінились вищевказані ставки земельного податку, зокрема, для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08 (- для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 3%; - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких не проведено – 5%); та із цільовим призначенням 11.02 (- для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 1%; - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких не проведено – 2%) (а.с. 78-86, 87, 206 т.1).

У 2024 році Львівською міською радою прийнято ухвалу від 04.07.2024 за №4967 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, відповідно до якої встановлено, зокрема, такі ставки земельного податку:

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 3 % нормативно-грошової оцінки;

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 1 % нормативно-грошової оцінки.

Водночас, згідно цієї ухвали від 04.07.2024 за №4967 визначено, що ставка земельного податку для всіх підрозділів з кодами: 02; 03; 04; 06; 07; 08; 10; 11; 12; 13; 14 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель), становить 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 10-19, 61-70 т.1).

Відповідно до п.3 цієї ухвали від 04.07.2024 за №4967 така набирає чинності з 01.01.2025.

Також встановлено, що позивач ТзОВ “СУАП “Галінвест” відноситься до платників земельного податку за земельну ділянку (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, площа 0,66 га, місце розташування: Львівська область, м.Львів, площа Князя Осмомисла, цільове призначення – 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), та земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122, площа 1,63 га, місце розташування: Львівська область, м.Львів, вулиця Земельна в Північному промвузлі, цільове призначення – 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промислововсті), якими володіє ТзОВ “СУАП “Галінвест” на праві постійного користування.

Позивач “СУАП “Галінвест” належить до осіб, щодо яких застосовано вищевказану ухвалу Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, а саме:

- в частині встановлення ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), для юридичних осіб за земельні ділянки з видом цільового призначення для категорії земель 03 “Земельні ділянки громадської забудови (земельні ділянки, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)” для всіх підрозділів з кодом 03 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель), на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

- в частині встановлення ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), для юридичних осіб за земельні ділянки з видом цільового призначення для категорії земель 11 “Земельні ділянки промисловості (земельні ділянки, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд)” для всіх підрозділів з кодом 11 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель), на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Позивач не погодився з ухвалою Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку”” у вищевказаній частині щодо встановлення ставки земельного податку за належні йому на праві постійного користування земельні ділянки на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки, і звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (тут і надалі в редакції на час розглядуваних правовідносин), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 26 вказаного Закону визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, та передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як зокрема, встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України (п.24 ч.1 ст.26 Закону).

Згідно статті 69 цього Закону, органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 12.3 ст.12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Підпунктами 12.3.1 та 12.3.2 пункту 12.3 ст.12 Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 12.5 ст.12 Податкового кодексу України визначено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Як визначено пунктом 284.1 ст.284 ПК України, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Згідно статті 269 ПК України, платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування платою за землю є: 270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; 270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності; 270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; 270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Відповідно до статті 271 ПК України, базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно пункту 274.2 ст.274 ПК України, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Водночас, статтею 4 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Також визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема: нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Відносно доводів апелянта (відповідача) про те, що даний спір щодо оскарження ухвали Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, підсудний господарському суду і не повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Наведеними вище нормами законодавства встановлено, що питання щодо встановлення місцевих податків і зборів, а зокрема і земельного податку, належить до виключних повноважень сільської, селищної, міської ради.

Рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами.

Статтею 264 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень. Так, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Згідно ч.9 статті 264 КАС України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Крім цього, статтею 265 КАС України встановлено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, являються безпідставними доводи апелянта (відповідача) про те, що даний спір не повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Відносно доводів апелянта (відповідача) про те, що ухвала Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, а зокрема, в оскарженій частині щодо встановлення у додатку до вказаної ухвали ставки земельного податку, не зачіпає прав та інтересів позивача ТзОВ «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест», то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, і уже було вказано судом вище, що позивач ТзОВ “СУАП “Галінвест” має право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) площею 0,66 га на підставі державного акту на право користування землею, серії Б №039434, зареєстрованого 24.07.1993 за №9. Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067): Львівська область, м.Львів, площа Князя Осмомисла. Цільове призначення – 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Також ТзОВ “СУАП “Галінвест” має право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122) площею 1,63 га на підставі державного акту на право користування землею, серії ЛВ №40807010, виданого 10.06.1994. Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122): Львівська область, м.Львів, вулиця Земельна в Північному промвузлі. Цільове призначення – 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Крім цього, згідно статті 269 ПК України, платниками плати за землю є, зокрема, землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Отже, судом встановлено, що позивач ТзОВ “СУАП “Галінвест” відноситься до платників земельного податку за земельну ділянку (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, площа 0,66 га, місце розташування: Львівська область, м.Львів, площа Князя Осмомисла, цільове призначення – 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), та земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122, площа 1,63 га, місце розташування: Львівська область, м.Львів, вулиця Земельна в Північному промвузлі, цільове призначення – 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промислововсті), якими володіє ТзОВ “СУАП “Галінвест” на праві постійного користування.

Позивач “СУАП “Галінвест” належить до осіб, щодо яких застосовано вищевказану ухвалу Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, а саме:

- в частині встановлення ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), для юридичних осіб за земельні ділянки з видом цільового призначення для категорії земель 03 “Земельні ділянки громадської забудови (земельні ділянки, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)” для всіх підрозділів з кодом 03 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель), на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

- в частині встановлення ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), для юридичних осіб за земельні ділянки з видом цільового призначення для категорії земель 11 “Земельні ділянки промисловості (земельні ділянки, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд)” для всіх підрозділів з кодом 11 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель), на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, являються безпідставними доводи апелянта (відповідача) про те, що ухвала Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, а зокрема, в оскарженій частині щодо встановлення у додатку до вказаної ухвали ставок земельного податку на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки, не зачіпає прав та інтересів позивача.

Відносно доводів апелянта (відповідача) про те, що Львівська міська рада заперечує наявність у позивача права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) площею 0,66 га на підставі державного акту на право користування землею, серії Б №039434, зареєстрованого 24.07.1993 за №9 та земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122) площею 1,63 га на підставі державного акту на право користування землею, серії ЛВ №40807010, виданого 10.06.1994, то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, і уже було вказано судом вище, що станом як на час винесення спірної ухвали Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку”” так і на час розгляду і вирішення цієї адміністративної справи в суді, позивач ТзОВ “СУАП “Галінвест” має право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) площею 0,66 га на підставі державного акту на право користування землею, серії Б №039434, зареєстрованого 24.07.1993 за №9. Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067): Львівська область, м.Львів, площа Князя Осмомисла. Цільове призначення – 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Також ТзОВ “СУАП “Галінвест” має право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122) площею 1,63 га на підставі державного акту на право користування землею, серії ЛВ №40807010, виданого 10.06.1994. Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122): Львівська область, м.Львів, вулиця Земельна в Північному промвузлі. Цільове призначення – 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Ці державні акти на право користування землею серії Б №039434 зареєстрований 24.07.1993 за №9 та серії ЛВ №40807010 виданий 10.06.1994 являються чинними на час винесення спірної ухвали Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 та на час розгляду і вирішення цієї адміністративної справи в суді.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, являються безпідставними доводи апелянта (відповідача) про відсутність у позивача права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) площею 0,66 га. та земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122) площею 1,63 га.

Відносно доводів апелянта (відповідача) про те, що ухвалами суду першої інстанції від 14.05.2025 та від 18.06.2025 безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань представника Львівської міської ради про зупинення провадження у справі, то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цій справі №380/5665/25 до набрання законної сили рішенням господарського суду в справі №914/305/22.

При винесенні цієї ухвали суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз викладеної норми свідчить, що суд має зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої і набрання відповідним судовим рішенням чинності. Водночас об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі. Ця підстава виникає тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Так, суд встановив, що обставини, які розглядаються в справі №380/5665/25, стосуються встановлення місцевих податків і зборів органом місцевого самоврядування Львівською міською радою, дотримання при цьому підстав, правил Податкового кодексу України та виконання відповідних приписів Податкового кодексу України.

За змістом ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Станом на час чинності оскаржуваної у цій справі ухвали Львівської міської ради (з 01.01.2025), позивач має право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) площею 0,66 га на підставі державного акту на право користування землею, серії Б №039434, зареєстрованого 24.07.1993 за №9 та земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122) площею 1,63 га на підставі державного акту на право користування землею, серії ЛВ №40807010, виданого 10.06.1994, а відтак має право оскаржувати нормативно-правовий акт, - ухвалу Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 в частині, вважаючи, що така порушує його право на сплату земельного податку з дотриманням принципів податкового законодавства щодо рівності платників податків перед законом та нейтральності оподаткування.

Судове рішення у спорі про наявність у позивача права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) площею 0,66 га на підставі державного акту на право користування землею, серії Б №039434, зареєстрованого 24.07.1993 за №9 та земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122) площею 1,63 га на підставі державного акту на право користування землею, серії ЛВ №40807010, виданого 10.06.1994, що є предметом у справі №914/305/22, не впливає на об`єктивну неможливість розгляду справи №380/5665/25, бо зібрані докази в означеній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а саме, в частині правомірності встановлення місцевих податків і зборів Львівською міською радою, в оскарженій позивачем частині.

Матеріалами розглядуваної справи також підтверджується, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цій справі №380/5665/25 до набрання законної сили рішенням господарського суду в справі №914/1333/25.

При винесенні цієї ухвали суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз викладеної норми свідчить, що суд має зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої і набрання відповідним судовим рішенням чинності. Водночас об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі. Ця підстава виникає тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зі змісту позовної заяви видно, що рішення Антимонопольного комітету від 20.02.2025 року за №63/4-03-26-2025 не є єдиною обставиною на яку покликається позивач як на підставу позову, а є одним із аргументів, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги в аспекті порушення принципу рівності платників податків перед законом та нейтральності оподаткування, на якому ґрунтується податкове законодавство (пп.4.1.2, 4.1.8 п.4.1 ст.4 ПК України).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи №380/5665/25 до ухвалення рішення Господарським судом Львівської області у справі №914/1333/25 щодо оскарження рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2025 року за №63/4-03-26-2025.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта (відповідача) про зупинення провадження у цій справі №380/5665/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/305/22.

При винесенні цієї ухвали апеляційний суд виходив з того, що зібрані у справі докази дають можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у цій справі. Враховуючи відсутність обставин, що вказували б на неможливість розгляду справи №380/5665/25 до набрання законної сили судовим рішення у справі №914/305/22, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, являються безпідставними доводи апелянта (відповідача) про те, що ухвалами суду першої інстанції від 14.05.2025 та від 18.06.2025 безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань представника Львівської міської ради про зупинення провадження у справі.

Відносно доводів апелянта (відповідача) про те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали №4967 від 04.07.2024 року Львівська міська рада діяла в межах законодавчих повноважень та власної компетенції, з дотриманням процедури прийняття оскаржуваної Ухвали як нормативно-правового акту з питань оподаткування місцевими податками та зборами, правомірно встановила ставку податку у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, не порушуючи принципів податкового законодавства та прав позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Тобто, наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у розглядуваній справі щодо оскарження позивачем частково ухвали Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 року “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, не являються спірними питання про те, чи діяла Львівська міська рада в межах законодавчих повноважень та з дотриманням процедури прийняття оскаржуваної Ухвали як нормативно-правового акту з питань оподаткування місцевими податками та зборами.

Вищенаведеними нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Податкового кодексу України встановлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори, а зокрема, і встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Водночас, спірними є питання про те, чи при винесенні цієї ухвали Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 року в частині щодо встановлення ставки земельного податку у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, а зокрема, для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08. та 11.02, було дотримано Львівською міською радою таких обов`язкових критеріїв для рішень, як: - обґрунтованість; - безсторонність (неупередженість); - добросовісність; - розсудливість; - дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; - пропорційність, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - дотримання принципів податкового законодавства, визначених статтею 4 ПК України.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 08.07.2021 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку”, відповідно до якої ставка земельного податку становила, зокрема:

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 3 % нормативно-грошової оцінки;

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 1 % нормативно-грошової оцінки;

У подальшому, Львівською міською радою було прийнято ухвалу №2147 від 30.06.2022 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку”” та ухвалу №3424 від 06.07.2023 “Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, відповідно до яких не змінились вищевказані ставки земельного податку, зокрема, для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08 (- для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 3%); із цільовим призначенням 11.02 (- для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 1%).

Оскаржуваною ж ухвалою Львівською міською радою від 04.07.2024 за №4967 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, встановлено, зокрема, такі ставки земельного податку:

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 3 % нормативно-грошової оцінки;

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 1 % нормативно-грошової оцінки.

При цьому, згідно цієї ухвали від 04.07.2024 за №4967 визначено, що ставка земельного податку для всіх підрозділів з кодами: 02; 03; 04; 06; 07; 08; 10; 11; 12; 13; 14 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель), становить 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, внаслідок прийняття Львівською міською радою вказаної ухвали від 04.07.2024 за №4967 для позивача ТзОВ “СУАП “Галінвест” як платника земельного податку за земельну ділянку (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) площею 0,66 га. із цільовим призначенням 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), та земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:08:007:0122) площею 1,63 га. із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промислововсті), які перебувають у позивача на праві постійного користування, змінились ставки земельного податку, зокрема, для земельної ділянки із цільовим призначенням 03.08. - із 3% до 12% (відсотків нормативної грошової оцінки), а для земельної ділянки із цільовим призначенням 11.02. - із 1% до 12% (відсотків нормативної грошової оцінки).

При цьому, слід зазначити, що як видно зі змісту ставок земельного податку, які були встановлені спірною ухвалою від 04.07.2024 за №4967, критерієм для ставки земельного податку у розмірі 12% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки став факт наявності у відповідних платників земельного податку земельних ділянок на праві постійного користування.

Для інших платників податку (юридичних осіб), які не мають права постійного користування земельними ділянками ставки земельного податку було збережено на попередньому рівні, зокрема:

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 3 % нормативно-грошової оцінки;

- для земельних ділянок із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості: - для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено – 1 % нормативно-грошової оцінки.

У розглядуваних правовідносинах судом першої інстанції вірно враховано рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2025 у справі 63/4-03-26-2025 (а.с. 36-45 т.1).

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року № 3659-XII (далі - Закон №3659-XII), органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” № 2210-ІІІ від 11.01.2001 (далі - Закон № 2210-ІІІ), економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Частиною першою статті 2 Закону №2210-ІІІ встановлено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15 Закону №2210-ІІІ).

З аналізу наведених вище норм права слідує, що у разі прийняття нормативно-правових актів, які можуть вплинути на конкуренцію, органи місцевого самоврядування зобов`язані погоджувати відповідні проєкти з Антимонопольним комітетом чи його територіальними відділеннями. При установленні податків та зборів слід дотримуватись як принципів податкового законодавства, зокрема шляхом встановлення таких податків і зборів та їх розмірів, які б не мали впливу на конкурентоздатність платників податків, так і вимог Закону №2210-ІІІ, яким чітко встановлено поширення його норм і на відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання.

При цьому сама лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210-ІІІ, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, 20.02.2025 Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у справі №63/4-03-26-2025 прийнято рішення, яким визнано “дії Львівської міської ради, які полягають у прийнятті Ухвали від 04.07.2024 №4967 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку “ (Додаток 1), яка набрала чинності з 01.01.2025 і якою встановлені різні ставки із сплати земельного податку для юридичних та фізичних осіб по однаковому коду 02.01, а також різні ставки із сплати земельного податку по кодам 02; 03; 04; 06; 07; 08; 10; 11; 12; 13; 14, де юридичні особи та фізичні особи-підприємці в залежності від того чи внесена до відомостей Державного земельного кадастру інформація про земельні ділянки та якщо відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, сплачуватимуть земельний податок за різними ставками, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Як видно з цього рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2025 у справі №63/4-03-26-2025 підтверджено дискримінаційність у діях Львівської міської ради при прийнятті оскаржуваної ухвали від 04.07.2024 №4967.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що з метою всебічного з`ясування фактичних обставин справи, на вимогу апеляційного суду апелянт (відповідач) надав додаткові матеріали, які стосуються досліджуваних правовідносин та предмету спору в цій справі. Так, апелянтом (представником) надано суду:

- Протокол №1 від 29.05.2024 спільного засідання представників виконавчих органів та депутатського корпусу, зі змісту якого видно, що при обговоренні проекту ухвали ЛМР «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку», яка вступить в дію з 01.01.2025, було запропоновано встановити ставку земельного податку в розмірі 12% для землекористувачів, які користуються земельними ділянками на праві постійного користування, однак відповідно до вимог ст.94 Земельного кодексу України не мають права набувати такі земельні ділянки у постійне користування;

- Протокол №2 від 30.05.2024 спільного засідання представників виконавчих органів та депутатського корпусу, зі змісту якого видно, що при обговоренні проекту ухвали ЛМР «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку», яка вступить в дію з 01.01.2025, було проведено аналіз сплати земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному землекористуванні та в оренді. На цьому засіданні було запропоновано встановити ставку земельного податку 12 % для землекористувачів, які користуються земельними ділянками на праві постійного користування в межах передбаченої Податковим кодексом України величини для спонукання їх до переходу на орендні відносини;

- Витяг з протоколу №252 засідання постійної комісії фінансів та планування бюджету від 27.06.2024 року щодо проекту ухвали ЛМР «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку»;

- Протокол №60 засідання Постійної комісії підприємництва, інвестицій, цифрової трансформації та спадщини від 02.07.2024 року щодо проекту ухвали ЛМР «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку»;

- Протокол №96 засідання Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій від 03.07.2024 року щодо проекту ухвали ЛМР «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку»;

- Протокол №120 засідання Постійної комісії законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки від 04.07.2024 року щодо проекту ухвали ЛМР «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку»;

- Протокол №83 засідання Постійної комісії землекористування та агломерації від 04.07.2024 року, щодо проекту ухвали ЛМР «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку»;

- Пояснювальні записки до проекту ухвали міської ради "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку" (з відповідним правовим обгрунтуванням).

З наведених вище документів формується висновок про те, що при спільному засідання представників виконавчих органів та депутатського корпусу відбулось обговорення проекту ЛМР «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку», її актуальність в частині перегляду та встановлення ставок земельного податку на території Львівської міської територіальної громади з 01.01.2025 року у зв`язку з прийнятими змінами до нормативно-правових актів щодо нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, видів цільового призначення земель.

При цьому, основними аргументами для встановлення ставок земельного податку в законодавчо максимально дозволеному розмірі 12% для землекористувачів, які користуються земельними ділянками на праві постійного користування, було необхідність фінансового наповнення місцевого бюджету та спонукання таких постійних землекористувачів до переходу на орендні відносини.

Підтвердженням цього слугує і письмовий лист-звернення Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2301-вих-146996 від 15.10.2024 адресований позивачу ТзОВ “СУАП “Галінвест”, згідно якого поінформовано позивача про факт прийняття Львівською міською радою ухвали від 04.07.2024 за №4967 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, зокрема, щодо встановлення для позивача ставки земельного податку у розмірі 12% нормативно-грошової оцінки, та запропоновано переходити на орендні земельні відносини в разі бажання Товариства користуватись ставками земельного податку меншими аніж 12% (а.с. 20 т.1).

Таким чином, із змісту оскарженої ухвали Львівської міської ради від 04.07.2024 за №4967 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку””, із аналізу досліджених матеріалів справи та встановлених фактичних обставин справи колегія суддів апеляційного суду формує висновок про те, що внаслідок прийняття цієї ухвали проведено розмежування суб`єктів господарювання, зокрема, юридичних осіб, на тих, які користуються земельними ділянками на праві оренди (строкове користування) і які користуються земельними ділянками на праві постійного користування.

Так, для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено і які використовуються на правах оренди (строкове користування), встановлено: - 3% нормативно-грошової оцінки для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; - 1% нормативно-грошової оцінки для земельних ділянок із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Водночас, ставку земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено і які використовуються на правах постійного користування встановлено у розмірі 12% нормативно-грошової оцінки для всіх підрозділів з кодами: 02; 03; 04; 06; 07; 08; 10; 11; 12; 13; 14 (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об`єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель), в тому числі і для підрозділів 03.08. та 11.02.

В такій ситуації, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача та висновками суду першої інстанції про те, що встановлення спірною ухвалою Львівської міської ради від 04.07.2024 за №4967 нових ставок земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки нормативно-грошову оцінку яких проведено і які використовуються на правах постійного користування, у максимальному розмірі 12% нормативно-грошової оцінки, здійснено без дотримання таких обов`язкових критеріїв, як: - безсторонність (неупередженість) та добросовісність суб`єкта владних повноважень; - рівність перед законом осіб, яких стосується спірне рішення (ухвала) суб`єкта владних повноважень, запобігаючи всім формам дискримінації; - пропорційність, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

При цьому, така ухвала Львівської міської ради від 04.07.2024 за №4967 в оскарженій частині, не відповідає і принципам податкового законодавства, які визначені статтею 4 ПК України.

Згідно статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 4 ПК України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Також визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема: нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, являються безпідставними доводи апелянта (відповідача) про те, що при прийнятті ухвали №4967 від 04.07.2024 року, а зокрема, в оскарженій позивачем частині, Львівська міська рада діяла правомірно, не порушуючи принципів податкового законодавства та прав позивача.

Відносно доводів апелянта (відповідача) про те, що на даний час відсутній факт порушеного права позивача, оскільки 02.04.2025 року Львівською міською радою була прийнята ухвала №6117 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку», а 18.12.2025 року прийнята ухвала №7257 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про становлення ставок та пільг зі сплати земельного податку», то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.04.2025 року прийнята ухвала ЛМР за №6117 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку». Цією ухвалою від 02.04.2025 року абзац 5 розділу «Примітки» у додатку 1 до ухвали від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку» викладено в новій редакції: "За земельні ділянки, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, а також у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок, які не перебувають у постійному користуванні, ставка податку встановлюється у розмірі 3 відсотки від їхньої нормативно-грошової оцінки".

У подальшому, 18.12.2025 року Львівською міською радою прийнята ухвала №7257 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 "Про становлення ставок та пільг зі сплати земельного податку". Згідно цієї ухвали №7257 від 18.12.2025 року міська рада ухвалила внести зміни у додаток 1 до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076, вилучивши у розділі "Примітки" абзац 5.

Однак, суд апеляційної інстанції враховує, що такі коригування змісту абзацу 5 розділу «Примітки» у додатку 1 до ухвали ЛМР від 08.07.2021 №1076, а в подальшому і вилучення цього абзацу 5, не впливають на спірні правовідносини в контексті предмету спору в цій справі, оскільки залишились незмінними приписи ухвали Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 в оскарженій позивачем частині щодо встановлення у додатку до вказаної ухвали спірних ставок земельного податку у розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки для земельних ділянок для всіх підрозділів з кодом цільового призначення - 03 та для всіх підрозділів з кодом цільового призначення 11, за земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні суб`єктів господарювання.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, являються безпідставними доводи апелянта (відповідача) про те, що на даний час відсутній факт порушеного права позивача.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року в адміністративній справі №380/5665/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» до Львівської міської ради про визнання протиправною та нечинною ухвали – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська

Повний текст постанови суду складено 23.01.2026 року