Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №357/7796/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року місто Київ

справа № 357/7796/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/3588/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Орєхова О.І., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У травні2025року АТ «Таскомбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» кредитну заборгованість за заявою-договором № 8612260_RESTRUCT про надання споживчого кредиту від 03.11.2020 року, що в частині тіла кредиту, процентів та комісії станом на 05.05.2025 року складає 110 175,79 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 37 109,21 грн; заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена) - 0,29 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 73 066,29 грн.

Позов мотивовано тим, що 03 листопада 2020 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № 8612260_RESTRUCT про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1 розділу 1 «Замовлення банківських послуг» кредитного договору позичальник просив надати кредит в рамках кредитного продукту «Врегулювання кредитної заборгованості» на умовах Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб: сума кредиту - 54 395,10 грн, строк кредиту - 60 місяців, проценти за користування кредитом - 0,001 % річних, комісія за обслуговування кредиту - 2,9 % щомісячно.

Відповідно до п. 1.2.1 кредитного договору, позичальник доручив банку перерахувати зараховані кредитні кошти для погашення заборгованості за кредитним договором № 008/5020217-СК від 08.08.2018 у сумі 54 395,10 грн, з його поточного рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк» на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк».

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою. Отже, позивач, свої обов`язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.

В подальшому відповідач перестала виконувати умови кредитного договору в повній мірі, а саме, перестала сплачувати заборгованість по кредиту, процентах та комісії.

Неодноразовими телефонними повідомленнями банку позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак зазначені заходи виявились безрезультатними.

Як наслідок, станом на 05.05.2025, заборгованість за заявою-договором № 8612260_RESTRUCT про надання кредиту від 03 листопада 2020 року, становить 110 175,79 грн, в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 37 109,21 грн; заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена) - 0,29 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 73 066,29 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2025 року позов АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за Заявою-договором № 8612260_RESTRUCT від 03 листопада 2020 року у розмірі 37 109,50 гривень та судовий збір в сумі 815,80 гривень, загалом 37 925,30 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Таскомбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в стягненні заборгованості по відсоткам та комісії та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення таких позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту та у письмовій формі досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру комісії за обслуговування кредитом - 2,9% щомісячно, розміру процентів за користування кредитом 0,001% річних та графіку платежів.

Вказує, що позивачем надано розрахунок заборгованості та виписку з клієнтських рахунків, які є первинними документами, та підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позові, та є належним доказом існування саме вказаної суми боргу.

З огляду на наведене, вважає, що суд необгрунтовано зробив висновок, що підстав для нарахування та стягнення комісії не доведено.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, тому колегія суддів, з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала можливим провести розгляд справи у їх відсутність

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2020 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 8612260_RESTRUCT про надання споживчого кредиту (а.с. 9).

Відповідно до п. 1 розділу 1 «Замовлення банківських послуг» Заяви-договору, було надано кредит в рамках кредитного продукту «Врегулювання кредитної заборгованості» на умовах Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб: сума кредиту - 54 395,10 грн. (п.п. 1.1.1); строк кредиту - 60 місяців (п.п. 1.1.2); проценти за користування кредитом - 0,001 % річних (п.п. 1.1.4); комісія за обслуговування кредиту - 2,9 % щомісячно (п.п. 1.1.5).

Згідно пункту 1.2. договору ОСОБА_1 просила надати кредит шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в пункті 1.1, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України: доручає АТ «Таскомбанк» перерахувати зараховані кредитні кошти для погашення заборгованості за Кредитним договором № 008/5020217-СК від 08.08.2018 у сумі 54 395,10 грн, з поточного рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк» на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк».

Клієнт просив надати кредит згідно інформації, наведеної в Заяві-договорі та зобов`язався повертати кредит щомісячно згідно графіку, передбаченого Додатку № 1 до цієї Заяви договору, що є її невід`ємною частиною, та який був підписаний ОСОБА_1 . Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг, що передбачені в Додатку №1 до цієї Заяви договору (пункти 2.22, 2.3.).

Підписанням цієї заяви-договору позичальниця підтвердила, що дана заява-договір та додаток до неї є невід`ємною частиною договору (пункт 2.4);

ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена із змістом цієї Заяви-договору, Договору зі всіма додатками до нього та повністю з ними згодна. Умови Заяви-договору та Договору є зрозумілими для неї, обов`язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні (пункт 2.5).

Видача кредитних коштів підтверджується даними платіжною інструкцію №661918883 від 03 листопада 2020 року.

Згідно з даних доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 05 травня 2025 року у відповідачки наявна заборгованість за кредитом на загальну суму 110 175,79 грн., що складається з 37 109,21 грн. - тіло кредиту (в тому числі прострочене); 0,29 грн. - відсотки (в тому числі прострочені), заборгованість по комісії (в тому числі простроченій) - 73 066,29 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по комісії, суд першої інстанції виходив з того, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні Кредитного договору. Так, вказані умови Договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти їй інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно. З урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» суд дійшов висновку, що умови Заяви-договору та Додатку № 1 до Заяви-договору від 03.11.2020 про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,90% є нікчемними, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту Заявою-договором від 03.11.2020 № 8612260_RESTRUCT у розмірі 73 066,29 грн, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Між сторонами склались кредитні правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 зроблено висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частин 1 та 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що переглядається колегією суддів установлено, що умовами кредитного договору від 03 листопада 2020 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту, яка складає 2,90 % від суми кредиту.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в Графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1577,46 гривень щомісяця.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що АТ «Таскомбанк» не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 73 066,29 грн., а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту та у письмовій формі досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру комісії за обслуговування кредитом - 2,9% щомісячно, розміру процентів за користування кредитом 0,001% річних та графіку платежів, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду, доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору не надано.

Таким чином доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться до переоцінки судом доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії підлягає залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами не оскаржується, тому не було предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк»-залишити без задоволення.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: