Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №367/7273/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/7273/24 Головуючий у 1 інстанції: Одарюк М.П.

Провадження № 22-ц/824/4670/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Возного Миколи Вікторовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 жовтня 2025 року, ухваленого в м. Ірпінь в складі судді Одарюк М.П., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Ірпінська міська рада Київської області, про визнання частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Ірпінська міська рада Київської області, про визнання частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку. Зазначила, що 07 березня 2002 року Ірпінським міським судом Київської області в процесі розгляду позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та неї про встановлення факту прийняття спадщина, про визнання права власності на частину будинку, про визначення порядку користування будинком, ухвалою суду була затверджена подана сторонами спору мирова угода. Згідно мирової угоди за нею визнано право власності на 24/120 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстровано Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації Київської області 23 квітня 2002 року. Рішенням четвертої сесії восьмого скликання Ірпінської міської ради Київської області № 159-4-НІІІ від 24 грудня 2020 року «Про затвердження громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 » було затверджено мирову угоду та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:005:0073, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку площею 0,0120 га, кадастровий номер 3210900000:01:005:0072, для ведення особистого селянського господарства та передано у спільну сумісну власність ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . На даний час частки співвласників не визначалися, реєстрація в Державному реєстрі речових прав проведена без визначення часток кожного. Позивачка ОСОБА_1 просила: визначити розмір її частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:005:0073, складає 1/8 частку; визначити розмір її частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,0120 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:005:0072, складає 1/8 частку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 жовтня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не забезпечив участь представника ОСОБА_1 у судовому засіданні у режимі відеоконференції, чим позбавив сторону позивача надати свої пояснення і обґрунтування щодо позовних вимог. Суд першої інстанції не зважив на надані ОСОБА_1 докази, залишив поза увагою наявні в матеріалах справи документи, на підставі яких ОСОБА_1 доводить обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не сприяв повному з`ясуванню обставин справи. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в даному випадку частка кожного власника будинку на спільну земельну ділянку буде різною, пропорційно до площі його частки в спірному будинку, оскільки між співвласниками наявна домовленість щодо користування рівними частками. Якщо ж розглядати частки співвласників пропорційно до площі частки в спірному будинку, то частка земельної ділянки позивачки буде значно більшою, ніж заявлено в позові. Щодо смерті ОСОБА_9 , то дана обставина не має жодного відношення до права власності на земельну ділянку позивачки. Спадкоємцями ОСОБА_9 були прийнята спадщина і пред`явленням даного позову їх інтереси не порушуються.

В судове засідання сторони та їх представники, представник третьої особи не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 березня 2002 року в справі з позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщина, про визнання права власності на частину будинку, про визначення порядку користування будинком, було затверджено мирову угоду, якою серед іншого, сторони визнали за кожним право власності на будинок АДРЕСА_2 в таких долях: ОСОБА_8 -30/120; ОСОБА_2 -30/120; ОСОБА_9 -56/120; ОСОБА_1 -24/120; ОСОБА_7 -10/120; ОСОБА_6 -10/120; ОСОБА_5 -10/120. Земельна ділянка площею 1120 кв.м. знаходиться в спільному користуванні сторін (а.с.9-11 т. 1).

Рішенням четвертої сесії восьмого скликання Ірпінської міської ради Київської області № 159-4-НІІІ від 24 грудня 2020 року «Про затвердження громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 » було затверджено мирову угоду та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:005:0073, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку площею 0,0120 га, кадастровий номер 3210900000:01:005:0072, для ведення особистого селянського господарства та передано у спільну сумісну власність ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельні ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:005:0073, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку площею 0,0120 га, кадастровий номер 3210900000:01:005:0072, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13 т. 1).

Відповідно до інформації про об`єкт нерухомого майна КП КОР «Київське обласне БТІ вих. № 0524024 від 15 липня 2024 року станом 31 грудня 2012 року об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 24/120 частини, на підставі мирової угоди затвердженої ухвалою Ірпінського міського суду від 07 березня 2002 року, дата реєстрації 23 квітня 2002 року (а.с.95 т. 1).

Відповідно до інформації № 1856779 від 06 жовтня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:005:0073 зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації № 1856823 від 06 жовтня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:005:0072 зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 .

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Ірпінська міська рада Київської області, про визначення розміру її частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:005:0073, яка складає 1/8 частку; та визначення розміру її частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,0120 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:005:0072, яка складає 1/8 частку.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Статтею 89 ЗК України визначено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.

У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Статтею 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України). Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

У спільній сумісній власності учасники не мають наперед визначених часток. Право кожного із співвласників рівною мірою поширюється на все спільне майно. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не буде передбачено законом або не встановлено судом.

Статтею 89 ЗК України визначено, що в осіб-співвласників жилого будинку виникає спільна сумісна власність на земельну ділянку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі переходу права власності на будинок і споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будинку і споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будинку і споруди.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, тому відповідно до ст. 88 ЗК слід брати до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.

При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до заявлених вимог ОСОБА_1 просила: визначити розмір її частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:005:0073, складає 1/8 частку; визначити розмір її частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,0120 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:005:0072, складає 1/8 частку.

Разом з тим, відповідно до ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 07 березня 2002 року ОСОБА_1 належить на праві власності 24/120 житлового будинку АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці, переданій у спільну сумісну власність ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Також встановлено, що співвласник земельних ділянок ОСОБА_9 померла, але ОСОБА_1 не визначила її спадкоємців, та не заявляла вимог до них, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Порушуючи питання про визначення її частки у спільному сумісному майні, ОСОБА_1 не просила визначити частки інших співвласників.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Возного Миколи Вікторовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 жовтня 2025 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 січня 2026 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.