Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №754/16966/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №754/16966/25 Головуючий у суді І інстанції: Скрипка О.І.

провадження №22-ц/824/5328/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Рудзея Юрія Володимировича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач ТОВ «ФК «Гелексі» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обгрунтований тим, що між ТОВ «ФК «Гелексі» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 136726 від 14.01.2021 року в електронній формі, відповідно до положень якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, грошові кошти у позику за цим договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії, окремими траншами. Оскільки позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування, то з метою перерахування коштів позичальникам позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС», яким у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано кошти у сумі 5000,00 грн на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Як зазначає позивач відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 25249,50 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за позикою, 20 249,50 грн - заборгованість по процентам за користування позикою.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги, стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, адвокат Рудзей Ю.В., який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо форми укладення договору позики представник позивача зазначав, що з наданої позивачем інформації, яка надсилалася останнім на адресу відповідача на виконання вимог оскаржуваного розпорядження, вбачається, що алгоритм отримання позики фізичною особою-клієнтом ТОВ «ФК «Гелексі» складається з наступних етапів: проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; підтвердження даних банківської картки; натискання кнопки «Підтвердити заявку»; введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу.

Заповненням анкети-заяви, позичальник підтвердив прийняття ним відповідних умов надання позики, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «ФК «Гелексі», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо перерахування позивачем на рахунок відповідача кредитних коштів зазначав, що позивач не відкриває рахунки споживачем фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому з метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «Елаенс».

ТОВ «ФК «Елаенс» є компанією, що мала право на надання платіжних послуг, на підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ «ФК «Елаенс» надало «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти.

Наголошував на тому, що довідка ТОВ «ФК «Елаенс» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Тому позивач вважає, що грошові кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача.

Зазначав, що у випадку якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально. Однак відповідач не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять жодного доказу про те, що відповідач в особистому кабінеті зазначала будь-які банківські рахунки чи банківські картки.

Позивачем не доведено, що відповідач під час надання особистих даних позичальника в особистому кабінеті зазначала номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 , про який повідомляє ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» у листі № 136726 від 01 вересня 2025 року, адресованому ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ».

Оскільки жодних доказів того, що в особистому кабінеті відповідач вказувала для отримання коштів за договором позики саме банківську картку НОМЕР_1 матеріали справи не містять, суд першої інстанції відхилив як неналежний доказ про перерахування коштів ОСОБА_1 лист ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» № 136726 від 01 вересня 2025 року.

При цьому, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача за договором позики сам по собі не є належним доказом наявності у відповідача заборгованості перед позивачем та розмірів такої заборгованості.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» при цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що 14.01.2020 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 136726, згідно п.1.1 якого ТОВ «ФК «Гелексі» надає ОСОБА_1 позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та в строк встановлений цим договором.

Відповідно до Розділу 1 договору позики сторони домовились, що за цим договором сума позики становить 5000,00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 0,01 % в день від поточного залишку позики, комісії в розмірі 1,5 % в день від початкового розміру позики зі строком повернення позики (термін платежу) 12.02.2020 року. Позика надається позичальнику в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Відповідно до п.2.2. договору датою укладення договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.

У розділі 10 договору позики зазначено, що позичальник підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором /z5x67065/, а позикодавець в особі директора /3d5dbdf24a8d2b30/.

У листі № 136726 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» повідомляє ТОВ «ФК «Гелексі» про те, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): 1) платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», 2) отримувач коштів: ОСОБА_1 , 3) номер транзакції в системі: 1176119341, 4) номер операції: 189907042, дата проведення платежу: 14.01.2020 року, 6) сума платежу 5000, 7) валюта платежу: гривня UAH, 8) платіжний засіб (метод): карта, 9) банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, 10) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 (а.с. 21).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 25 249,50 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за позикою, 20 249,50 грн - заборгованість по процентам за користування позикою (а.с. 14-17).

Переглядаючи справу та надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Так, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем ТОВ «ФК «Гелексі» грошових коштів відповідачу в межах відкритої кредитної лінії шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника.

З цього приводу, на підтвердження виконання переказу кредитних коштів відповідачу, ТОВ «ФК «Гелексі» надало суду лист № 136726 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», в якому повідомлено позивача ТОВ «ФК «Гелексі» про перерахування грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 5000 грн на картку отримувача НОМЕР_1 .

Оцінюючи зазначений доказ позивача, суд апеляційної інстанції не може віднести його до належних та допустимих доказів здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу. Він не є первинними бухгалтерськими документами, не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «ФК «Гелексі» коштів в сумі 5000 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .

Зі змісту договору позики № 136726 від 14 січня 2020 року також відсутні ті обставини, що сторони домовились про те, що грошові кошти на виконання умов договору будуть перераховані позивачем саме на банківський рахунок № НОМЕР_1 , який належить позичальнику.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції товариством не заявлялося клопотання про витребування у АТ КБ «Приватбанк» інформації про власника банківської картки, на яку, за його твердженням, здійснювалося перерахування коштів та не надало суду інших документів, які б належним чином доводили б факт здійснення фінансової операції, пов`язаної з переказом отриманих в межах кредитної лінії коштів на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 ..

Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору позики № 136726 від 14 січня 2020 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачці.

Саме по собі укладання договору позики № 136726 від 14 січня 2020 року не свідчить про те, що він був виконаний (реалізований). Інших доказів на підтвердження факту перерахування грошових коштів ОСОБА_1 позивач не надав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору позики № 136726 від 14 січня 2020 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачці.

Доводи апеляційної скарги про доведеність факту укладення сторонами кредитного договору у електронній формі на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору ще не свідчить про порушення позичальником умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Доводи апеляційної скарги про те, що довідка ТОВ «ФК «Елаенс» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначена довідка не є первинним бухгалтерським документом, вона не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «ФК «Гелексі» коштів в сумі 5000 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги про те, що у випадку якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачем.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Рудзея Юрія Володимировича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «22» січня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

Є.В. Болотов