Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 20 січня 2026 р.
Справа: №359/1538/21
Суддя: Яворський Микола Анатолійович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 359/1538/21 Головуючий у суді першої інстанції - Муранова-Лесів І.В.
Номер провадження № 22-ц/824/2936/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Марченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Муранової-Лесів І.В.,у місті Бориспіль, у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року у справі № 359/1538/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року у справі №359/1538/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав, скасувати відповідне рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заява обґрунтована тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року у справі № 757/48330/25-ц було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 про визнання права неповнолітньої особи вільно обрати місце проживання разом з батьком до ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області, Міністерство закордонних справ, Бориспільський ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заявник посилався на те, що Печерський районний суд м. Києва, постановляючи 13 жовтня 2025 року вище вказану ухвалу у справі встановив наступні фактичні обставини: враховуючи положення ст. 29 ЦК України та ч. 3 ст. 160 СК України, розгляд вказаної вимоги у даному провадженні є недопустимим, з огляду на те, що ОСОБА_3 вже досягнув 14 років та йому законодавством надано право самостійно визначати місце свого проживання, а Сімейний кодекс України не передбачає підстав щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, яка, в даному випадку, досягла 14 років.
Вік ОСОБА_3 , а також досягнення ним 14-річчя є істотною нововиявленою обставиною у справі, яка не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як стверджує заявник, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року у справі № 757/48330/25-ц є доказом нововиявлених обставин.
ОСОБА_1 вказує, що на день подання заяви не сплинув тридцятиденний строк для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, починаючи з 13 жовтня 2025 року - дати прийняття ухвали Печорського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року у справі № 757/48330/25-ц, а також, що не сплинув трирічний строк з дня набрання законної сили рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року у справі № 359/1538/21.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року у справі №359/1538/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції помилково визначено початок перебігу процесуального строку звернення із заявою за нововиявленими обставинами.
Вказує, що у розглянутій судом першої інстанції заяві про перегляд судового рішення ним було зазначено у якості нововиявленої обставини саме ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року у справі № 757/48330/25-ц, якою було встановлено відсутність у суду правових підстав для визначення місця проживання неповнолітньої дитини, яка досягла 14 років.
З вищевикладеної ухвали від зміг дізнатися, що визначення місця проживання неповнолітньої дитини перебуває за межами компетенції суду та є правом такої дитини в разі досягнення нею 14-ти років.
ОСОБА_1 вважає, що перебіг строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами починається з дати постановлення ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року у справі № 757/48330/25-ц.
Зазначає, що в суду першої інстанції не було правових підстав вважати початком перебігу відповідного строку дату, коли ОСОБА_3 досяг 14-ти річного віку.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Сторони вказаної справи, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду вказаної справи шляхом направлення повісток через електронний кабінет ЄСІКС (а.с. 76-83) в судове засідання не з`явилися.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року було задоволено позов ОСОБА_2 та вирішено : відібрати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, вказане рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року залишено без змін.
Дане судове рішення станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - 03 листопада 2025 року перебувало на примусовому виконанні у державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському району Київської області Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ).
Суд першої інстанції, вирішуючи подану ОСОБА_1 заяву про перегляд рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року за нововиявленими обставинами та залишаючи її без розгляду з підстав пропуску процесуального строку визначеного п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України погодився із доводами заявника ОСОБА_1 щодо того, що такою обставиною є досягнення ОСОБА_3 14 річного віку саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак з врахуванням того, що з моменту настання вказаної дати і до дати звернення ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області 03 листопада 2025 року сплинув 30 денний строк визначений п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України, з урахуванням положень ч. ч, 1,2 ст. 126 ЦПК України залишив дану заяву без розгляду.
Разом із тим висновок суду першої інстанції в частині залишення без розгляду заяви поданої ОСОБА_1 щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року, колегія суддів вважає помилковим, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Як передбачено ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Водночас, згідно п. 1 ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в абз. 4 п. 3, абз. 4 п. 4 постанови № 4 від 30.03.2012 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами", нововиявлені обставини мають підтверджуватись фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Крім того, як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі "Правєдная проти Росії" та рішення від 06.12.2005 року у справі "Попов проти Молдови", процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38)).
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.12.2022 у справі № 460/801/20, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Згідно вимог ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставини та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Разом із тим із звернення заявника у вказаній справі ОСОБА_1 випливає, що він визначив підставою для звернення із заявою перегляд рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року зазначив -поставлення Печерським районним судом м. Києва 13 жовтня 2025 року ухвали у якій на думку заявника встановив наступні фактичні обставини: враховуючи положення ст. 29 ЦК України та ч. 3 ст. 160 СК України, розгляд вказаної вимоги у даному провадженні є недопустимим, з огляду на те, що ОСОБА_3 вже досягнув 14 років та йому законодавством надано право самостійно визначати місце свого проживання, а Сімейний кодекс України не передбачає підстав щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, яка, в даному випадку, досягла 14 років.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу фактично погодився із доводами заявника ОСОБА_1 про те, що сам факт досягнення ОСОБА_3 23 червня 2025 року 14 річного віку із якого Сімейним законодавством надано право самостійно визначати місце свого проживання може вважатися нововиявленою обставиною в контексті положень визначених ч. 1 ст. 423 ЦПК України.
Однак колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим оскільки чинне процесуальне законодавство відносить до нововиявлених обставин лише ті обставини, які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі усім особам, які брали участь у справі, та суду. Факт досягнення особою відповідного віку після розгляду спору та ухвалення рішення не може вважатися такою обставиною.
Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення у справі Пономарьов проти України, заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року, § 40).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць.
Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі Праведная проти росії, № 69529/01, від 18 листопада 2004 року, § 27, 28).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Текст постанови складено 21 січня 2026 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua