Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №753/18271/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 753/18271/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4078/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Мицик Ю.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофіно» про стягнення коштів за невиконання договору, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Смаль О.П. звернувся до суду з вказаним позовом до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ТОВ «КУА «Портофіно» про стягнення коштів за невиконання договору, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача:

- штраф за порушення умов Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17 серпня 2020 року у розмірі 172 249, 15 грн;

- матеріальну шкоду у вигляді неотриманого прибутку у результаті порушення строків виконання Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17 серпня 2020 року станом на вересень 2025 року у розмірі 957 680, 00 грн;

- на відшкодування моральної шкоди, спричиненої порушенням умов Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17 серпня 2020 року, 50 000, 00 грн.

Також просив визначити питання розподілу судових витрат (а.с. 1-5 зворот).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ТОВ «КУА «Портофіно» про стягнення коштів за невиконання договору - визнано неподаною та повернуто позивачеві. Роз`яснено позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (а.с. 40-41).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 02 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Смаль О.П. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі № 753/18271/25, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 47-59).

На обґрунтування скарги зазначав, що 28 серпня 2025 року в електронній формі через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд» від адвоката Смаль О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Дарницького районного суду міста Києва була подана позовна заява до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ТОВ «КУА «Портофіно» про стягнення коштів за невиконання договору.

У позові було наголошено про звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі частини третьої ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

04 вересня 2025 року судом у цій справі було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху на підставі ст. 185 ЦПК України через порушення вимог частини четвертої ст. 177 ЦПК України.

06 вересня 2025 року представник позивача отримав вказану ухвалу суду через підсистему «Електронний суд».

Ознайомившись з вимогами суду було встановлено, що суд вимагає протягом п`яти днів від позивача усунути виявлені порушення, а саме сплатити судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру, так як вважає що взаємовідносини, які склалися між позивачем і відповідачем за інвестиційним договором не підпадають під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів», а тому і позивач не звільнений від сплати судового збору.

08 вересня 2025 року у строки визначені судом представник позивача через підсистему «Електронний суд» до суду подав заяву, в якій викладені підстави непогодження з вимогами суду, які суперечать вимогам діючого законодавства і судовій практиці Верховного Суду.

24 жовтня 2025 року у зв`язку з відсутністю процесуального рішення у справі з боку суду у порушення вимог ст. 185 ЦПК України, представник позивача подав до суду заяву про прискорення розгляду справи (реєстрація вхідної кореспонденції судом 27 жовтня 2025 року).

29 жовтня 2025 року на свою офіційну електронну пошту представник позивача від суду отримав супровідний лист про повернення позовної заяви без розгляду. Через підсистему «Електронний суд» він дізнався, що судом від 20 жовтня 2025 року постановлено ухвалу про визнання позову ОСОБА_1 неподаним і повернення його без розгляду.

З ухвали суду представник дізнався, що судом було досліджено зміст його заяви від 08 вересня 2025 року і суд вважає, що недоліки, вказані в ухвалі суду від 04 вересня 2025 року, позивачем не усунуті, що стало причиною застосування до позову ОСОБА_1 наслідків, передбачених ст. 187 ЦПК України.

Звернення з цим позовом викликано неможливістю іншим шляхом врегулювати спір з відповідачем АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус», яке порушило умови інвестиційного договору за яким ОСОБА_1 отримував послуги як споживач цих фінансових послуг.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої у разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання у натурі.

Оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду, доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Наведене дає підстави для висновку, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин фінансового-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю у частині, не врегульованій спеціальним законом.

Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами є Закон України № 978-IV від 19 червня 2003 року «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа Відповідач, створила відповідний Фонд, і за інвестиційним договором приймає кошти у вигляді інвестицій, управління якими здійснює відповідно до договору з метою задоволення потреб в тому числі і Позивача (який укладений відповідно до вимог ст. 9 Закону 978-IV), які регулюються також Правилами фонду (Правила ФФБ, Правила ФОН) - система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб`єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління, що повинні відповідати вимогам цього Закону.

Метою створення ФФБ (відповідача) є отримання довірителями ФФБ у власність житла (стаття 5 Закону 978-IV).

У відповідності до ст. 14 Закону 978-IV договір повинен мати заплановану дату (місяць і рік) введення об`єкта будівництва в експлуатацію; відповідальність сторін за невиконання умов договору; та інші обов`язкові реквізити встановлені цим законом, також і встановлені Законом України від 15 серпня 2022 року № 2518-IX «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».

Прикінцеві і перехідні положення Закону 978-IV у пункті 2 передбачають, що відносини щодо залучення коштів в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління ними регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України в частині, що не суперечать цьому Закону.

Зі змісту позовних вимог, інвестиційного договору укладеного з відповідачем і норм діючого законодавства передбачено, що питання відповідальності управителя (Фонду - відповідача) передбачені умовами інвестиційного договором (Пунктом 7.5.), як того вимагає Закон, а тому на ці положення розповсюджуються норми ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює відповідальність особи, яка надає фінансові послуги за цим договором і у розмірах встановлених цим договором.

Також цим Законом «Про захист прав споживачів» передбачені й інші види відповідальності і відшкодування шкоди - це моральна і матеріальна.

У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», що виходять із ФФБ у зв`язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань за договором, визначені Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Відповідач є виконавцями послуг у розумінні статей 1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому є відповідальною особою, згідно із статтями 1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведене дає підстави для висновку, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю у частині, не врегульованій спеціальним законом, що також впливає не лише на вирішення вимог суду (щодо сплати судового збору), але і в цілому по суті позовних вимог, так як така позиція суду, що ці правовідношення не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», впливає і на результати розгляду суті позовних вимог.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року справа № 759/16906/16-ц (провадження № 61-40030св18).

Представник апелянта наголошував, що під час прийняття рішення за спірними правовідносинами і на виконання ухвали суду від 04 вересня 2025 року та ухвали суду, датованої 20 жовтня 2025 року, про повернення позову без розгляду судом були порушенні вказані вище норми процесуального і матеріального права і проігнорована вказана правова позиція Верховного Суду, що перешкоджає подальшому розгляду справи по суті спору (а.с. 47-49).

Відповідно до частини другої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідноз частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи викладене.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до частини четвертої ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача:

- штраф за порушення умов Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17 серпня 2020 року у розмірі 172 249, 15 грн;

- матеріальну шкоду у вигляді неотриманого прибутку у результаті порушення строків виконання Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17 серпня 2020 року станом на вересень 2025 року у розмірі 957 680, 00 грн;

- на відшкодування моральної шкоди, спричиненої порушенням умов Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17 серпня 2020 року, 50 000, 00 грн.

Відповідно до частини першої ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Так, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ТОВ «КУА «Портофіно» про стягнення коштів за невиконання договору - залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду, протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали. Роз`яснено, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повертається позивачеві (а.с. 28-30).

В ухвалі суд зазначив, що суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подачу даного позову, критично оцінює посилання позивача та вважає, що йому слід сплатити судовий збір за майнову вимогу у розмірі 9 583, 93 грн, оскільки застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами, зокрема, Цивільним кодексом України.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, а тому до спорів щодо виконання цього договору та/або порушення прав особи в зв`язку з виконанням цього договору, - цей закон не може застосовуватись.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку документу в електронному вигляді «Ухвала» від 04 вересня 2025 року у справі одержувачу Смаль О. П. в його електронний кабінет 08 вересня 2025 року, 01:50:03 (а.с. 31).

Того ж дня 08 вересня 2025 року представник позивача направив до Дарницького районного суду міста Києва заяву про усунення недоліків у позовній заяві, в якій аргументував підстави звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 33-35).

Згідно з частиною третьою ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ТОВ «КУА «Портофіно» про стягнення коштів за невиконання договору - визнано неподаною та повернуто позивачеві (а.с. 40-41).

Повертаючи вказану позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 04 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано, для виконання було достатньо часу, наслідки невиконання вимог ухвали були роз`яснені.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 06 грудня 2007 року в справі «VOLOVIK v. UKRAINE», № 15123/03, параграфи 53, 55).

У статті 185 ЦПК України вказано, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 17 частини першої ст. 1 вказаного Закону № 1023-XII послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону про судовий збір визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама собою відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Отже, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

Законодавець не передбачив виключення чи непоширення звільнення від сплати судового збору, передбаченого в частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», за позовом споживача, пов`язаним із неналежним виконанням умов інвестиційного договору стосовно житла. Тому частина третя статті 22 цього Закону про споживачів поширюється й на спірні правовідносини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічної правової думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 05 березня 2025 року у справі № 756/161/23 (провадження № 61-10037св24).

Районний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на позивача ОСОБА_1 , який звернувся до суду за захистом своїх прав як споживача, обов`язок зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (під час пред`явлення позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічний висновок зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Таким чином, позивач як особа, що звернулася до суду за захистом своїх прав споживача, звільнений від сплати судового збору за подання й апеляційної скарги.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу на підставі частини третьої ст. 185 ЦПК України, а порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, котру відповідно до пункту 4 частини першої ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року - скасувати.

Справу за позовомОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофіно» про стягнення коштів за невиконання договорунаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов