Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №280/9540/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9540/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької міської ради на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 ( суддя Садовий І.В.) в адміністративній справі №280/9540/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №575/14 від 29.07.2025 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Дослідна Станція 74-76».

Вподальшому, подано клопотання про забезпечення позову, у якому остання просить суд зупинити дію рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №575/14 від 29.07.2025 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Дослідна Станція 74-76», до набрання законної сили рішенням у справі №280/9540/25.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року заяву про забезпечення позову задоволено: зупинено дію рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.07.2025 №575/14 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: вул. Дослідна Станція 74-76 (на підставі акту обстеження від 14.01.2025 №0343)» до набрання законної сили рішенням суду по справі №280/9540/25.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Згідно з відомостями із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем 27.04.2021 (номер запису: 2001030000000113365), з основним видом діяльності: 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах (а.с.7).

28.07.2021 між позивачем та Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району було укладено договір № 61 на право користування місцями для розташування стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Дію договору № 61 продовжено додатковими угодами № 1 від 19.01.2023 та № 2 від 17.02.2023 (а.с.13 -20).

15.11.2021 на підставі особистої заяви позивача Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради позивачу був виданий паспорт прив`язки тимчасової споруди (номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця 21030000000113365), дію якого продовжено до 15.04.2022 (а.с.8).

На запит КП «Муніципальна варта» ЗМР, Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради листом від 19.12.2024 №03-07/4994 повідомив, що розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за адресою вул. Дослідна, 74-76, передбачене відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.01.2021 №6. Паспорт прив`язки даної тимчасової споруди містобудівним кадастром Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради зареєстрований за №ТС-К-063/2301, термін дії паспорту до 15.04.2022 на даний час втратив чинність (а.с.81).

Разом з тим, на запит КП «Муніципальна варта» ЗМР, Департамент управління активами Запорізької міської ради листом від 13.12.2024 №8263/01/01-07/11462, окрім іншого, повідомив, що рішень про передачу земельної ділянки за адресою вул. Дослідна станція, 74-76 у власність/користування Запорізькою міською радою не приймалось (а.с.81 зворотній бік).

На підставі наказу начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР старшими інспекторами відділу охорони громадського порядку ОСОБА_2 , Бондарєвим В.М. було здійснено перевірку стану благоустрою території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 74-76. За результатами обстеження було встановлено, що за вказаною адресою виявлено факт розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, що відображено в акті обстеження території №0343 від 14.01.2025 (а.с.79 зворотній бік – 80).

29.07.2025 рішенням Запорізької міської ради від 23.10.2024 №71 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Запоріжжя», рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.06.2023 № 378 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту», у зв`язку з фактом виявлення об`єкта, що встановлений без достатніх правових підстав та дозвільних документів, на підставі акту обстеження території від 14.01.2025 №0343, складеного КП «Муніципальна варта» ЗМР, та фотоматеріалів, Виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення №575/14 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: вул. Дослідна станція, 74-76 (на підставі акту обстеження території від 14.01.2025 №0343)», яким вирішив, зокрема:

1. Усунути наслідки порушень Правил шляхом демонтажу металевих конструкцій, які розміщені без відповідних дозвільних документів, на об`єкті благоустрою м. Запоріжжя за адресою: вул. Дослідна станція, 74-76.

Звільнення об`єкту благоустрою від зазначеного об`єкту здійснювати шляхом демонтажу та його транспортування до місця зберігання.

Під демонтажем необхідно розуміти комплекс заходів, які передбачають відокремлення об`єкту, розміщеного без відповідних дозвільних документів, а також майна, що знаходиться в цьому об`єкті, від місця його розташування або основи, тощо (у тому числі від`єднання від інженерних мереж при необхідності), транспортування на місце подальшого зберігання, тощо.

2. Власнику об`єкту вказаного у пункті 1 цього рішення, розміщеною без відповідних дозвільних документів, пропонувати самостійно, протягом семи календарних днів з дня розміщення районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району оголошення на об`єкті щодо прийняття рішення стосовно його демонтажу, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Типових Правил шляхом демонтажу об`єкта, та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою.

3. У разі невиконання цього рішення власником об`єкту, вказаного у пункті 1 цього рішення, розміщеного без відповідних дозвільних документів, виконання цього рішення доручити департаменту муніципального управління ЗМР (а.с.10-12).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення від 29.07.2025 №575/14 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: вул. Дослідна станція, 74-76 (на підставі акту обстеження території від 14.01.2025 №0343)» протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується адміністративним судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволенні якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 150– 158 Кодексу адміністративного судочинства України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заява мотивована, тим, що за обставинами даної справи ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність у тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, демонтаж зазначеної тимчасової споруди призведе до порушення її права на підприємницьку діяльність.

Зазначене, на думку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , вказує на очевидну загрозу неможливості поновлення порушених його прав у разі демонтажу належних йому тимчасових споруд до ухвалення судом рішення по суті (у разі задоволення позовних вимог), оскільки до встановлення судом дійсних обставин спору під час розгляду цієї справи, відповідач та інші особи, здійснюватимуть демонтаж належних заявнику елементів благоустрою, що суттєво вплине на реальний захист прав та інтересів ФОП ОСОБА_1 , пов`язаних з користуванням та володінням належним рухомим майном.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що до встановлення судом дійсних обставин спору під час розгляду цієї справи, відповідач, а також будь-які інші особи, на виконання вимог відповідних приписів, можуть здійснити демонтаж належних позивачу елементів благоустрою, що суттєво вплине на реальний захист прав та інтересів останнього.

Відповідно до Правил благоустрою визначено, що: благоустрій - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюється на території міста з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів загального користування: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах міста; утримання в належному стані території - це використання її за призначенням відповідно до Генерального плану міста, іншої містобудівної документації, місцевих правил забудови, правил благоустрою території міста, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою; заходи з благоустрою міста - це роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації впорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання; тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Відповідно до Правил благоустрою до об`єктів благоустрою міста належать: території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово- паркового мистецтва, спортивні майданчики, дитячі майданчики, історичні національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади та сквери; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі, зони відпочинку біля води; д) кладовища; е) інші території загального користування. Прибудинкові території. Території будівель та споруд інженерного захисту територій. Охоронні зони інженерних мереж, технічні засоби телекомунікацій. Території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Також відповідно до змісту Правил благоустрою містяться положення щодо розміщення та утримання малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, згідно з якими благоустрій прилеглої до тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності території відбувається відповідно до схеми благоустрою паспорта прив`язки тимчасової споруди з урахуванням певних правил.

Передбачено, що самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об`єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об`єкта здійснюється в порядку.

У разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою виносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення).

Протягом зазначеного у приписі строку власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) зобов`язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, демонтаж (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та провести відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення).

У разі невиконання припису уповноважена особа, яка внесла припис, у триденний строк складає протокол про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Із наведених положень вбачається, зокрема, що відповідні приписи про демонтаж уповноважена особа вносить за наявності виявлення самовільно розміщених (встановлених) тимчасових споруд торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився.

Тобто визначальною ознакою для визначення самовільного розміщення (встановлення) тимчасових споруд торговельного призначення є паспорти прив`язки (які або анульовані, або строк дії яких закінчився).

При цьому, механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначає Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У пункті 1.4 Порядку визначено, що: замовник - суб`єкт господарювання, який реалізує право розмістити ТС на підставі паспорта прив`язки ТС; паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності; схема розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Згідно з пунктом 2.17 Порядку строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні.

Пунктом 2.18 Порядку передбачено, що продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

З підстав заяви встановлено, що винесено приписи, у яких запропоновано надати документи та відновити благоустрій.

При цьому, питання оскарження внесення відповідних приписів уповноважених осіб (тобто їх правомірності чи ні) не визначено предметом позову, з яким заявник має намір звернутися.

Водночас, заявник не наводить фактичних обставин виконання ним самим відповідних приписів, чи виконання уповноваженими органами таких приписів (зокрема, прийняття рішень про демонтаж, створення комісій для проведення демонтажу, складення актів демонтажу тощо).

Вищезазначене свідчить про те, що заходи забезпечення позову, які посилається заявник, та які просить вжити, не узгоджуються з приписами КАС, не відповідають вимогам співмірності, адекватності, розумності, збалансованості інтересів сторін, з огляду на предмет позову.

Зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву, не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу - скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову -залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити.

Скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 в адміністративній справі №280/9540/25 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 12 січня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко