Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №308/14999/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14999/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді – Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання – Малиновської І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою представника позивача Козар Михайла Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за утримання будинку,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.», в інтересах якого діє представник - адвокат Козар Михайло Володимирович, звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за утримання будинку. Просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком, за період з 01.10.2020 по 31.05.2024р. у розмірі 13353,61 грн гривень, інфляційні втрати в розмірі 3157,71 гривень, пеню в розмірі 1164,56 гривень, 3% річних в розмірі 957,17 гривень, а всього стягнути 18633,05 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 грн.

Так, рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.12.2016 № 437, прийнятого за наслідками проведеного конкурсу з призначення управителів багатоквартирних будинків y м. Ужгороді, ТО В «Наш-Добробут» було визначено управителем багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, зокрема у багатоквартирних будинках, визначених у Додатку 1 до цього рішення, у тому числі у багатоквартирному будинку, в якому розміщений об`єкт нерухомого майна відповідачів. Відповідно до п. 2 вказаного рішення виконкому Ужгородської міської ради від 23.12.2016 №437 на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради було покладено укласти з призначеними управителями договори про надання послуг із управління багатоквартирними будинками строком на 1 рік на умовах, визначених конкурсною комісією.

28 грудня 2016 року між ТОВ «Наш-Добробут» (надалі Управитель) та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об`єктами благоустрою (з подальшими змінами доповненнями). 31 грудня 2018 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Наш-Добробут» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією, та об`єктами благоустрою від 28.12.2016 р. Цією додатковою згодою сторони вирішили викласти цей договір у новій редакції. Договір має додатки, що є невід`ємною його частиною: Додаток 1 «Тариф, структура, періодичності та строки виконання», Додаток 2 «Загальні відомості про будинок», Додаток 3 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території».

Згідно пунктів зобов`язується 1-3 надавати вищезазначеного договору Управитель співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі послуга з управління), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Управитель надає послуги відповідно до тарифу, структури, періодичності та строків виконання, які зазначаються у додатку 2 до договору і є його невід`ємною частиною. Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Відповідно до п.31,32 Правил з надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою КМУ від 05.09.2018 №712 (далі Правила з надання послуг) ціна послуги з управління визначається за домовленістю сторін, а у разі визначення управителя на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташовані багатоквартирні будинки, або іншим органом - суб`єктом владних повноважень, якому делеговано функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання, ефективної експлуатації та необхідного рівня і якості послуг - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором управління,... В даному випадку управителя було визначено на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради.

Вартість послуг згідно додатків 1 до договору від 28.12.2016 року становить: з 01.01.2020 року 2,96 грн., з 01.01.2021 року 3,74 грн., з 01.01.2022 року 4,29 грн., з 01.01.2023 року 4,29 грн., з 01.01.2024 року 4,29 грн. за 1 кв.м. загальної площі майна.

Відповідно до п. 29 та 30 Правил з надання послуг, плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Співвласник не звільняється від обов`язку оплати послуги з управління у разі тимчасової відсутності його та/або членів сім`ї. Право приватної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 65,20 кв. м., зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Особовий рахунок № НОМЕР_1 щодо нарахування та обліку платежів за послугу по даній квартирі оформлено на ім`я власників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву, у якій просить проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чиномшляхом направлення судових повісток, які були надіслані рекомендованим поштовим відправленням № R067075635840, № R067075637770, № R067075639756 та № R067075641351 на адресу реєстрації громадянин. Проте поштові відправлення були повернуті з відміткою AT «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну зареєстровану адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від19.05.2021 у справі №910/16033/20,від 20.07.2021у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2025 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з п. 1.1 рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.12.2016 №437 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» ТОВ «Наш-Добробут.» призначений управителем багатоквартирних будинків, зазначених у додатку 1. Згідно з поданим додатком до таких відноситься АДРЕСА_1 .

28.12.2016 року між ТОВ «Наш-Добробут.» та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено Договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об`єктами благоустрою (з подальшими змінами та доповненнями). Згідно з п. 1 даного договору управитель зобов`язується надавати замовникові послуги з управління будинком, прибудинковою територією та об`єктами благоустрою, що розташовані на прибудинкових території за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості. Управитель надає послуги відповідно до тарифу, структури, періодичності та строків виконання, наведених в додатку 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

З матеріалів справи вбачається, що вартість послуг згідно з додатком 1 до договору від 28.12.2016 становить з 01.01.2020 року 2,96 грн, з 01.01.2021 року 3,74 грн, з 01.01.2022 року 4,29 грн., з 01.01.2024 року 4,29 грн за 1 кв.м. загальної площі майна.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість перед ТОВ «Наш-Добробут» за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення 65,20 кв.м у період з 01.10.2020 по 31.05.2024, становить 13353,61 грн., інфляційних втрат та 3157,71 грн. пеня в розмірі 1164,56 грн, 3% річних в розмірі 957,17 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У відповідності ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п.12 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Відповідно до п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Судом встановлено, що позивач є надавачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою місцезнаходження об`єкту нерухомості відповідача з 28.12.2016 та відповідно надає відповідачу як власнику такого будинку відповідну житлово-комунальну послугу.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Водночас, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідним договором.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до ст.. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житловокомунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за забов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Судом встановлено, що у спірний період з 01 червня 2017 року по 11 червня 2024 року позивачем надано послуги з управління багатоквартирним будинком, що не спростовано відповідачем.

Докази звернення відповідача з претензіями, скаргами щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг, зміни їхніх споживчих властивостей, надання неналежної якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт тощо, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв`язку з цим відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «Наш Добробут» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг (послуги з управління будинком, прибудинковою територією та об`єктами благоустрою) за період з січня 2020 по травень 2024 року у розмірі 18 633,05 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 957, 17 грн суд зазначає наступне.

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника також покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 по справі № 761/32712/17.

З наданих розрахунків розміру заборгованості вбачається, що на основну заборгованість за період з січня 2020 по травень 2024 року відповідачам нараховані інфляційні втрати в розмірі 3 3157,71 грн., 3 % річних в розмірі 957,17 грн. та пеня у розмірі 1 164, 56 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем до винесення судом рішення не зроблено заяву про застосування позовної давності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачами не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут» заборгованості підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно із ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000.00 грн суд зазначає наступне.

Адвокатом Козар М.В. надано документи, на які заявник посилається як на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а саме:

- копія Договору про надання правничої допомоги № б/н від 11.09.2024;

- додаток №11 до договору про надання правової допомоги від 11.09.2025;

- копія Акту№ 11про надання АБ правової допомоги Клієнту за договором про надання правової допомоги від 11.09.2024;

- платіжну інструкцію №1346 від 14.09.2025 на суму 20000 грн;

- копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- копія ордеру.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1ст. 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно вимог статті 137,141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду такі документи: копія Договору про надання правничої допомоги № б/н від 11.09.2024; додаток №11 до договору про надання правової допомоги від 11.09.2025; копія Акту№ 11про надання АБ правової допомоги Клієнту за договором про надання правової допомоги від 11.09.2024; платіжну інструкцію №1346 від 14.09.2025 на суму 20000 грн; копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія ордеру.

Згідно умов додатку №11 до договору про надання правової допомоги від 11.09.2025, укладеного між ТОВ «Наш-Добробут» та АБ «адвокатська контора Козаря» де адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати юридичну / правову допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, зокрема представляти у встановленому порядку інтереси ТОВ «Наш-Добробут» та виконувати всі необхідні дії.

Згідно Додатку № 11 визначено, що розрахунок оплати за послуги здійснюється Клієнтом на протязі трьох робочих днів з моменту підписання даного Додатку.

Як вбачається з Додатку № 11, грошові розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування Клієнтом відповідних грошових сум зі свого поточного рахунку на розрахунковий рахунок Виконавця у банківській установі.

Як вбачається зі змісту Акту № 11 наданих послуг, ТОВ «Наш-Добробут» сплатило за договором про надання правової допомоги у справі № 308/14999/25 грошові кошти у розмірі 20000 грн., що також підтверджується платіжною інструкцією №1346 від 14.09.2025.

Враховуючи подані докази, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, складність та категорію справи, суд вважає обґрунтованими витрати на суму 4 000 грн., які слід покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,ст.ст.322, 625, 627, 629 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву представника позивача Козар Михайла Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за утримання будинку задовольнити повністю.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» (ЄДРПОУ: 36357996, місце реєстрації: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 23/30) заборгованість за утримання будинку, у розмірі 18633,05 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять три) гривень 05 коп., з яких сума основного боргу в розмірі 13353,61 грн. (тринадцять тисяч триста п`ятдесят три) гривні 61 коп., інфляційні втрати в розмірі 3157,71 грн. (три тисячі сто п`ятдесят сім) гривень 71 коп., пеню в розмірі 1164,56 грн. (одна тисяча сто шістдесят чотири) гривені 56 коп., 3% річних в розмірі 957,17 (дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень, 17 коп., та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути в рівних частках з кожного, а саме із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. тобто по 757,00 (сімсот п`ядесят сім) гривень, 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського

Міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І.