Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №135/96/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/96/26

Провадження № 3/135/49/26

ПОСТАНОВА

іменем України

23.01.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2026 ст. інспектором СРПП ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітаном поліції Брудницьким Я.В. було складено протокол серії ВАД № 748474 про те, що 18.01.2026 ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 домашнє насильство в сім`ї, а саме висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою, що було кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнала, факт вчинення зі свого боку дій, які полягали у висловлюванні на адресу колишнього чоловіка ОСОБА_1 нецензурною лайкою, заперечила. Вказала, що за вказаних в протоколі обставин, між нею та колишнім чоловіком сталася побутова сварка.

Потерпілий ОСОБА_1 вказав, що за вказаних в протоколі обставин, між ним та колишньою дружиною сталася побутова сварка. Насправді колишня дружина не виражалася нецензурною лайкою. Водночас під час побутової сварки вони спілкувалися на підвищених тонах, а оскільки він перебував в збудженому стані внаслідок побутової сварки, сприйняв деякі слова колишньої дружини як нецензурну лайку, чого насправді не було. Стверджує, що вказаними діями ОСОБА_2 будь-якої шкоди його фізичному чи психічному не завдано, претензій до неї він не має.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 , суд приходить до наступних висновків.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, він повинен бути оформлений належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного встановлення наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення.

З огляду на це, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення ст. 278 КУпАП покладено обов`язок встановити правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.

З протоколу серії ВАД № 748474 від 19.01.2026 видно, що ОСОБА_2 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме те, що остання 18.01.2026, перебуваючи за місцем свого проживання, вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 домашнє насильство в сім`ї, а саме висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою, тобто у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій відносно особи, щодо якої вони були спричинені.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, наявне тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Таким чином, самі по собі дії не утворюють домашнього насильства та складу адміністративного правопорушення. Тільки у тому випадку, коли вони завдали шкоди психічному чи фізичному здоров`ю особи, зазначені дії становлять собою об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу серії ВАД № 748474 від 19.01.2026 видно, що працівниками поліції, не зазначені наслідки, настання яких є обов`язковою умовою згідно з диспозицією ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, сам потерпілий під час судового розгляду вказав, що діями колишньої дружини будь-якої шкоди його фізичному чи психічному не завдано.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, якої визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи наведене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП матеріали справи не містять.

Відтак, ураховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ст. 62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь, зважаючи на те, що вину ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП не доведено, суд вважає необхідним провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись статями 247, 256, 268, 278 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748474 від 19.01.2026, - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Суддя