Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №717/2674/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 717/2674/25

Провадження № 2/727/554/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Бружа-Гуцалюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», інтереси якого представляє представник товариства – адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК АЙКОНС», в особі представника позивача – Пархомчук С.В., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року, посилаючись на те, що ТОВ «ФК АЙКОНС» є правонаступником первісного кредитора – ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та має право вимоги до відповідачки.

Представник позивача пояснює, що вищевказаний Договір був укладений в електронній формі з використанням відповідачкою ОСОБА_1 електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора шляхом підтвердження згоди через Особистий кабінет, у порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію».

Вказує, що на виконання умов вищезазначеного Договору первісним кредитором - ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» було перераховано відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4000,00 грн.

Стверджує, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 17000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. – основний борг (тіло кредиту); 13000,00 грн. – заборгованість за відсотками.

Вказує, що 20.08.2021 року на підставі Договору факторингу №1-20/08/2021 право вимоги за вищевказаним Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року було передано від первісного кредитора - ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» до його правонаступника - ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП», а 25.08.2021 року на підставі іншого Договору факторингу №1-25/08/2021 вищевказане право вимоги перейшло від ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» до позивача - ТОВ «ФК АЙКОНС».

Вказує, що 31.03.2025 року позивачем ТОВ «ФК АЙКОНС» було направлено відповідачці письмову вимогу про погашення заборгованості, однак жодних дій щодо добровільного виконання умов договору відповідачкою вчинено не було, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду.

На підставі викладеного, ТОВ «ФК АЙКОНС», в особі представника позивача – Пархомчука С.В., просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , на користь позивача ТОВ «ФК АЙКОНС» заборгованість за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року у сумі 17000,00 грн., яка складається: з простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн., а також з простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 13000,00 грн. Крім цього, просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2025 року було відкрито спрощене провадження у справі №727/2674/25 (провадження №2/727/3743/25) за позовом ТОВ «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; призначено судове засідання на 29 грудня 2025 року.

В судове засідання призначене на 20.01.2025 року представник позивача ТОВ «ФК АЙКОНС» – Пархомчук С.В. не з`явився, однак згідно змісту спрямованої до суду заяви останній просив суд розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а також просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача понесені товариством витрати на правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 20.01.2025 року не з`явилась, однак згідно спрямованої нею до суду заяви просила розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОНС» в частині тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн. – визнала, однак заперечувала щодо стягнення з неї відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 13000,00 грн., а також понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн., вважаючи їх розмір необґрунтованим.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 24.05.2020 року між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (первісним кредитором) був укладений Кредитний договір №3463206947/517714 (а.с.17-111), відповідно до змісту якого первісним кредитором 24.05.2020 року було надано відповідачці кредит у розмірі 4000,00 грн., зокрема шляхом перерахування зазначених грошових коштів на вказану останньою банківську картку, строком на 30 днів (до 22.06.2025 року), а відповідачка ОСОБА_1 , в свою чергу зобов`язалась повернути зазначені грошові кошти у вищевказані строки, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, які є фіксованими та становлять 2,5 % на добу (912,5 % річних).

Вищевказаний Кредитний договір №3463206947/517714 від 24.05.2020 року був підписаний відповідачкою ОСОБА_1 24.05.2020 року із застосуванням її електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора «R56441» (номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: +38(096)558-43-49), у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що підтверджується довідкою директора ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» Каплунової Т.С. (а.с.12).

На виконання умов вищевказаного Кредитного договору первісним кредитором - ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» було спрямовано на зазначений в Договорі картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 4000,00 грн., що не заперечується відповідачкою ОСОБА_1 згідно спрямованої нею заяви про часткове визнання позову, а також підтверджується додатком до листа ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» Вих.№2025-ПО/209 від 09.07.2025 року (а.с.30-31 зворот).

Таким чином, первісним кредитором - «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» належним чином було виконано свої зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року, зокрема шляхом надання відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 4000,00 грн., в порядку передбаченому умовами Кредитного договору.

При цьому, відповідачка ОСОБА_1 в порушення умов вищевказаного Кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконала, зокрема не сплатила в передбачені Договором строки заборгованість по тілу кредиту, а також не сплатила відсотки за користування кредитом.

Так, згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року (а.с.9) вбачається, що сума боргу ОСОБА_1 по вищевказаному Кредитному договору становить у розмірі 17000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 13000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року.

Разом з тим, суд не може погодитись з розрахунками заборгованості відповідачки ОСОБА_1 , які зазначені позивачем у спрямованій представником позивача до суду виписці з особового рахунку за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року (а.с.9), виходячи з наступного.

Так, відповідно до вищевказаного п.1.2 Кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 22.06.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п.3.3.3 Кредитного договору вбачається, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Разом з тим, з вищевказаної виписки з особового рахунку за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року (а.с.9) вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались первісним стягувачем поза межами строку кредитування, зокрема до 22.06.2020 року включно.

При цьому, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що первісним кредитором безпідставно та з порушенням умов вищевказаного Кредитного договору №3463206947/517714 від 24.05.2020 року, а також вимог цивільного законодавства, здійснювалося нарахування відповідачці ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами поза межами погодженого сторонами строку кредитування - з 24.05.2020 року по 22.06.2020 року включно.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів пролонгації строку користування кредитом у порядку, передбаченому пунктом 3.3.3 зазначеного Договору, зокрема доказів повної сплати відповідачкою нарахованих процентів до спливу строку повернення кредиту, подання відповідної заяви чи погодження сторонами нового строку кредитування.

За таких обставин, на переконання суду, право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припинилося після закінчення визначеного договором строку, а подальші правовідносини сторін набули охоронного характеру, у межах яких інтереси позивача підлягають захисту виключно шляхом застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначені у вищевказаних розрахунках проценти за користування кредитом, що нараховані первісним кредитором ОСОБА_1 , мають бути обмежені передбаченим Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року строком кредитування.

Таким чином, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів пролонгації строку користування кредитом, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 підлягає визначенню виключно в межах строку кредитування, встановленого Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року, а саме за період з 24.05.2020 року по 22.06.2020 року включно.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що відповідно до умов Договору процентна ставка становить 2,5 % на добу, а сума наданого кредиту — 4000,00 грн, суд дійшов висновку, що розмір процентів за користування кредитними коштами за 30-денний строк кредитування становить 3000,00 грн (2,5 % х 30 х 4000), а не 13000,00 грн., як зазначено позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року становить 7000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 3000,00 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

При цьому, судом встановлено, що 20.08.2021 року право вимоги первісного кредитора - ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року було передано ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП», що підтверджується Договором факторингу №1-20/08/2021 від 20.08.2021 року (а.с.23-26), платіжним дорученням ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» від 25.08.2021 року (а.с.28) та витягом з реєстру боржників до Договором факторингу №1-20/08/2021 від 20.08.2021 року (а.с.11 зворот).

В подальшому, 25.08.2021 року право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за вищевказаним Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року було передано від ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» до позивача ТОВ «ФК АЙКОНС», що підтверджується Договором факторингу №1-25/08/2021 від 25.08.2021 року (а.с.13-16) та витягом з реєстру боржників до Договором факторингу №1-25/08/2021 від 25.08.2021 року (а.с.10).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до позивача ТОВ «ФК АЙКОНС», в передбаченому законом порядку, перейшло право вимоги первісного кредитора – ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» до відповідачки ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на звернення до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним Кредитним договором, що становить 7000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 3000,00 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Так, згідно з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та судового збору то суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що 29.05.2025 року між позивачем ТОВ «ФК АЙКОНС» та адвокатом Пархомчуком С.В., було укладено Договір про надання правничої допомоги №16/06/2025 (а.с.17-18).

Згідно з наданими представником позивача Актом про отримання правової допомоги від 10.12.2025 року (а.с.48), вбачається, що адвокатом Пархомчуком С.В. було надано ряд послуг з правової допомоги по справі про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року, зокрема: проведено зустріч та надано консультацію щодо перспектив судового врегулювання кредитного спору, що виник між ТОВ «ФК АЙКОНС» та ОСОБА_1 за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року, на що витрачено 1 годину часу (вартістю 2000 грн.); складено та подано до суду позовну заяву ТОВ «ФК АЙКОНС» про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 , а також підготовлено та подано додатки до позовної заяви і здійснено аналіз судової практики, на що витрачено 2,5 години часу (вартістю 5000 грн.); підготовлено інші процесуальні документи та клопотання до суду, а також здійснено моніторинг стадії судового розгляду справи через Єдиний державний реєстр судових рішень, на що витрачено 1,5 години часу (вартістю 3000 грн.); понесено канцелярські витрати, пов`язані з виготовленням копій документів та відправленням поштової кореспонденції, у сумі 500 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10500,00 грн. (а.с.52).

При цьому, позивачем ТОВ «ФК АЙКОНС» були сплачена вищевказана вартість послуг адвоката Пархомчука С.В. з наданої останнім правової допомоги по справі про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с.49-50).

Проаналізувавши вищевказані докази понесених витрат у розмірі 10500,00 гривень, суд вважає їх обсяг не співмірним зі складністю справи, затраченим адвокатом часом на підготовку до справи, а також таким, що не відповідає критерію розумності таких витрат, про що зазначає й відповідачка ОСОБА_1 , а тому суд вважає необхідним не стягувати усю суму витрат на правничу допомогу з відповідачки, виходячи з наступного.

Так, заявлені представником позивача витрати на проведення зустрічі та надання консультації у сумі 2000,00 грн., на думку суду, є завищеними з огляду на типовий характер спору про стягнення заборгованості за кредитним договором та на відсутність необхідності у складному правовому аналізі чи підготовці індивідуальної правової позиції, а тому суд вважає обґрунтованим зменшення вартості зазначеної послуги до 1000,00 грн.

Крім цього, понесені позивачем витрати з правової допомоги, зокрема на складення та подання позовної заяви з додатками, а також на аналіз судової практики у сумі 5000,00 грн., на переконання суду, є не співмірними зі складністю справи, обсягом підготовлених процесуальних документів та ціною позову, з огляду на що суд доходить висновку про необхідність зменшення вартості цієї послуги до 1500,00 грн.

Також, заявлені представником позивача витрати на підготовку інших процесуальних документів, клопотань та здійснення моніторингу руху справи у сумі 3000,00 грн. суд оцінює критично, оскільки матеріалами справи не підтверджено значного обсягу відповідних процесуальних дій, у зв`язку з чим вказані витрати підлягають зменшенню до 500,00 грн.

Щодо заявлених представником позивача канцелярських витрат у розмірі 500,00 грн., суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів їх фактичного понесення, зокрема відповідних платіжних документів, а тому такі витрати не можуть бути враховані при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відшкодуванню з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу лише в частині, яка відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності, з урахуванням зменшеного розміру кожної із зазначених послуг, а тому, суд вважає, що доведеними в даному випадку є понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

При цьому, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з урахуванням обсягу задоволених судом позовних вимог з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягнення понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 1230,00 грн. (0,41 х 3000)

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – слід задовольнити частково, а саме, виходячи з вищевказаних обґрунтувань, в сумі 7000,00 грн.

Крім цього, з відповідачки ОСОБА_1 , на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача сплачений останніми при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 993,18 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1230,00 грн., виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», інтереси якого представляє представник товариства – адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (місцезнаходження: 01042, Україна, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення №1008, код ЄДРПОУ: 44334170) заборгованість за Кредитним договором №3463206947/517714 від 24.05.2020 року у сумі 7000,00 (сім тисяч) гривень, яка складається: з простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень, а також з простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (місцезнаходження: 01042, Україна, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення №1008, код ЄДРПОУ: 44334170) сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 993,18 (дев`ятсот дев`яносто три) гривні (вісімнадцять) копійки.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (місцезнаходження: 01042, Україна, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення №1008, код ЄДРПОУ: 44334170) понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 1230,00 (одна тисяча двісті тридцять) гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 23 січня 2026 року.

СУДДЯ: