Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №638/19044/23 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/19044/23

Провадження № 2/638/719/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Цвіри Д.М.

за участю секретаря – Пухно М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою, -

встановив:

01.12.2023, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом, яким просив:

- стягнути з ОСОБА_2 , 1988 р.н„ зареєстрованого: АДРЕСА_1 фактично мешкаючого: АДРЕСА_2 , паспорт; НОМЕР_1 виданий Краснодонським МВУ МВС України в Луганській області 06 серпня 2004 року, на користь ОСОБА_1 , 1992 р.н., зареєстрованого: АДРЕСА_3 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Центр-Міським PB Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 27 листопада 2008 року, 160 000, 00 грн, (сто шістдесят тисяч) грн., 00 коп. у рахунок повернення боргу за розпискою від 08 листопада 2022 року;

- стягнути з ОСОБА_2 , 1988 р.н, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого: АДРЕСА_2 , паспорт: НОМЕР_1 виданий Краснодонським МВУ МВС України в Луганській області 0б серпня 2004 року, на користь ОСОБА_1 , 1992 р.н., зареєстрованого: АДРЕСА_3 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Центр-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 27 листопада 2008 року, 1600, 00 грн, (одна тисяча шістсот) грн, 00 коп., у рахунок сплаченого Позивачем судового збору.

Позов обґрунтовано тим що, 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) надав ОСОБА_2 (далі- ОСОБА_3 ) позику у розмірі 160 000, 00 грн, (сто шістдесят тисяч) грн., 00 коп., що підтверджується оригіналом розписки яка знаходиться у Позивача.

Розписка від 08 листопада 2022 року написана власноручно Відповідачем.

За даною розпискою Відповідач зобов`язався повертати грошові кошти частинами, щомісячно.

Станом на 20 листопада 2023 року, Відповідач не здійснив жодної оплати, та заявив що не має наміру сплачувати борг навіть частково. Таким чином, боргові зобов`язання з боку Відповідача не були виконані. Позивачем регулярно в телефонному порядку нагадувалося про повернення боргу, але Відповідач з серпня 2023 року перестав відповідати на телефонні дзвінки та ігнорує вимоги Позивача щодо повернення боргу.

Таким чином Позивач вжив всіх заходів, щодо досудового врегулювання спору та на даний час змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою від 08.09.2023 позовну заяву прийнято до провадження та призначено у підготовче судове засідання.

Ухвалою від 13.05.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 20.03.2025, визнано явку позивача обов`язковою.

22.05.2025 позивачем подано через канцелярію суду заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення, не заперечував.

В судовому засіданні 16.10.2025, представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовільнити, надавши для огляду оригінал розписки.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явився, до суду подав заяву, в якій розгляд справи просив провести без участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у жодне із призначених судом судових засідань не з`явилися, про причини неявки та їх поважність суду не повідомили, відзив на позовну заяву не подали.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (див., зокрема постанову Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16).

Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року в справі № 667/933/14-ц (провадження № 61-472св18)).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)).

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми (див. постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 523/1712/18, від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16 від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та ін.).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Судом становлено, що 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) надав ОСОБА_2 (далі- ОСОБА_3 ) позику у розмірі 160 000, 00 грн, (сто шістдесят тисяч) грн., 00 коп., що підтверджується оригіналом розписки яка знаходиться у Позивача. Розписка від 08 листопада 2022 року написана власноручно Відповідачем.

За даною розпискою Відповідач зобов`язався повертати грошові кошти частинами, щомісячно.

Станом на 20 листопада 2023 року, Відповідач не здійснив жодної оплати, та заявив що не має наміру сплачувати борг навіть частково. Таким чином, боргові зобов`язання з боку Відповідача не були виконані.

Надана представником позивача для огляду суду оригінал росписки, свідчить про те, що відповідач не повернув позивачу суму боргу за розпискою.

Крім того, з тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , 1988 р.н., зареєстрованого: АДРЕСА_1 фактично мешкаючого: АДРЕСА_2 , паспорт; НОМЕР_1 виданий Краснодонським МВУ МВС України в Луганській області 06 серпня 2004 року, на користь ОСОБА_1 , 1992 р.н., зареєстрованого: АДРЕСА_3 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Центр-Міським PB Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 27 листопада 2008 року, 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. у рахунок повернення боргу за розпискою від 08 листопада 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , 1988 р.н., зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого: АДРЕСА_2 , паспорт: НОМЕР_1 виданий Краснодонським МВУ МВС України в Луганській області 0б серпня 2004 року, на користь ОСОБА_1 , 1992 р.н., зареєстрованого: АДРЕСА_3 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Центр-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 27 листопада 2008 року, 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., у рахунок сплаченого Позивачем судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_2 , виданий Центр-Міським PB Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 27 листопада 2008 року, РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , серія та номер паспорта НОМЕР_1 виданий Краснодонським МВУ МВС України в Луганській області 06 серпня 2004 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 22.01.2026.

Суддя Д.М.Цвіра