Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №183/13207/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13207/25

№ 1-кп/183/2697/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження №12025047350000166 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сизрань, Куйбишевська область, рф, громадянина України, яки має вищу освіту, пенсіонера, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 04.12.2025 року Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, повністю згодний із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним проступку, в присутності захисника ОСОБА_4 ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 1 ст. 394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно нього у порядку спрощеного провадження, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.

В тексті обвинувального акту викладене клопотання прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_5 не заперечувала проти такого розгляду, про що надала відповідну заяву.

За результатами спрощеного провадження судом встановлено, що 13 липня 2025 року, приблизно о 15:20 годині, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на прибудинковій території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на якій також знаходилася ОСОБА_5 . У вказаний час та місці у ОСОБА_3 стався словесний конфлікт з ОСОБА_5 під час якого у ОСОБА_3 виник прямий протиправний умисел, направлений на погрозу вбивством, з метою викликати в останньої страх за своє життя та здоров`я, не маючи мети позбавлення життя.

Реалізуючи свій прямий протиправний умисел, направлений на погрозу вбивством, ОСОБА_3 , усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом, 13.07.2025 року, близько 15:23 години, під час конфлікту виразив словесно у бік ОСОБА_5 погрозу вбивством, шляхом застосування зброї, після чого виніс зі свого домоволодіння за вищевказаною адресою пневматичну гвинтівку «RAPTOR-З», направив її в сторону ОСОБА_5 та здійснив один постріл у бік останньої.

Побачивши вказане та беручі до уваги, що ОСОБА_3 перебував у збудженому стані, потерпіла ОСОБА_5 сприйняла дії ОСОБА_3 як реальні підстави для побоювання за своє життя.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 129 КК України, як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, винуватість ОСОБА_3 у скоєнні погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, при обставинах встановлених органом досудового розслідування доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 129 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Щире каяття ОСОБА_3 визнається судом обставиною, що пом`якшує покарання.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий, є пенсіонером, за місцем проживання характеризується позитивно, на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

Призначаючи покарання суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Окрім цього, Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 04.12.2025 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень.

Кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 129 КК України ОСОБА_3 вчинив до постановлення вироку Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 04.12.2025 року.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 70 КК України передбачено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, положення ч. 3 ст.72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів й за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст.72 КК України передбачає неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного виконання цих покарань. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03.04.2019 у справі № 756/2336/17-к, від 02.11.2023 у справі № 521/5428/22 від 24.03.2025 у справі №610/1019/24.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 винен в кримінальному проступку, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 04.12.2025 року, суд призначає йому покарання у відповідності до положень ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначеного покарання у виді пробаційного нагляду за цим вироком, та покарання у виді штрафу за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.12.2025 року. При цьому, покарання, призначене за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.12.2025 року у виді штрафу, на підставі ч. 3 ст. 72 КК України, підлягає самостійному виконанню.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень,шляхом повного складання покарання за цим вироком із покаранням у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, призначеного вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.12.2025 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік та штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: флеш-носій «HI-RALI» 4 GB з відеозаписом за 13 липня 2025 року - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1