Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №758/13352/25 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13352/25

Провадження №

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження

№12025105070000580, відомості про яке внесено до ЄРДР 03.08.2025 року, стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , громадянка України, не працевлаштована, неофіційно працює майстром манікюру (зі слів обвинуваченої), освіта повна середня, має доньку віком 17 років (зі слів обвинуваченої), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений слідством час однак не пізніше 03.08.2025, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел спрямований на придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, у великих розмірах, для власного вживання, без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановленому місці, за невстановлених обставин та часу, у невстановленої слідством особи, ОСОБА_4 , незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, у великих розмірах, для власного вживання, без мети збуту, яку розпочала незаконно зберігати при собі до 03.08.2025. В подальшому, 03.08.2025, о 22 годині 53 хвилини, за адресою: м. Київ, пр. Європейського Союзу, поблизу будинку №10, працівниками поліції зупинено ОСОБА_4 та під час проведення особистого обшуку у останньої виявлено та у подальшому вилучено 8 (вісім) пакетів з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовими замками, з нашаруваннями, що містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,010 г, два пакети з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком, всередині якого міститься кристалічна речовина білого кольору, ємність з полімерного матеріалу зеленого кольору, в середині якого міститься кристалічна речовина білого кольору, що містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 3,801 г, яку остання зберігала для власного вживання без мети збуту. PVP згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» «Список № 2 особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І» є особливо небезпечними психотропною речовиною. Згідно наказу № 634 від 29.07.2010 року Міністерства охорони здоров`я України, „Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 № 188" встановлено що до 0,15 г PVP є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0 г, є великим розміром, 15,0 і більше, є особливо великим розміром.

Дії обвинуваченої органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 309

КК України, тобто як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнала повністю, суду розповіла про обставини скоєного злочину так, як про них зазначено в обвинувальному акті. Пояснила, що вперше спробувала вказану психотропну речовину в 2023 році, після вживання якої не відчула жодних позитивних відчуттів. Перебуваючи в 2025 році в стані розпачу, вирішила вжити відповідну психотропну речовину, замовила її в знайомого через власний мобільний телефон, забрала в зазначеному місці, але була зупинена працівниками поліції та на їх питання про наявність у неї заборонених речовин, одразу повідомила про наявність при ній психотропної речовини. Щиро розкаялась, просила суворо не карати.

Показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

У судовому засіданні прокурор вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що передбачено ч. 3 ст. 349 КПК України.

Надав суду окремі документи, проти долучення яких до матеріалів справи ОСОБА_4 не заперечувала, зокрема: характеризуючі обвинувачену документи: довідка КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» від 22.08.2025 № 518217 про те, що ОСОБА_4 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває; лист КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» від 18.08.2025 про те, що ОСОБА_4 не перебуває під наглядом лікаря-психіатра; витяг з інформаційної системи про відсутність судимості ОСОБА_4 , а також інші матеріали, зокрема: довідка КНДЕКЦ про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12025105070000580, відомості про яке внесено до ЄРДР 03.08.2025 року

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вказані вище.

Суд, заслухавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, надавши юридичну оцінку діям обвинуваченої, приходить до висновку, що її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах. За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, доведена повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Тож, обираючи покарання обвинуваченій, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 309 КК України, те, що даний злочин на підставі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення не настало, що суттєво зменшує суспільну небезпечність скоєного правопорушення, особу винної, яка раніше не судима, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, неодружена, має на утриманні доньку віком 17 років, офіційно не працевлаштована.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_4 суд бере до уваги те, що санкція ч. 2 ст. 309 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове кримінальне правопорушення. Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про можливість призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачена в судовому засіданні підтвердила отримання нею одноразової грошової допомоги, що виплачується частинами.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_4 до покарання в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 - 126 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів та процесуальні витрати.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,.... Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. Отже, з урахуванням зазначених вище положень закону та обставин кримінально протиправної діяльності обвинуваченої мобільний телефон, що використаний як засіб вчинення кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації. Такий захід кримінального-правового характеру не становитиме для обвинуваченої непропорційно важких наслідків, істотно не впливатиме на звичайний рівень її життя і не покладатиме на неї надмірного індивідуального тягаря, тому буде відповідати вимогам ст.1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод та не порушуватиме справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, буде співмірним вчиненому злочину та меті захисту суспільства. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації. Оскільки суд дійшов висновку про застосування до мобільного телефону, спеціальної конфіскації, тому немає підстав для скасування арешту, накладеного на це майно ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06.08.2025.

Суд вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 392, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави, належне ОСОБА_4 майно, а саме: телефон Redmi Note 13 Pro, що відповідно до квитанції № 202818 від 20.08.2025, передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Подільського УП ГУНП в м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/111-25/48220-НЗПРАП від 13.08.2025, що становить 3565 грн. 60 коп.

Речові докази, а саме спецпакет №6113381, що зберігається в камері схову Подільського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, - знищити.

Запобіжний захід відсутній.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349

КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя: ОСОБА_1